Закон і Бізнес


Забезпечувальний арешт


№16 (1418) 27.04—08.05.2109
3116

Заставодержатель має пріоритетний інтерес до отриманого в забезпечення майна боржника, яке може бути реалізоване ним у будь-який момент. Такий висновок зробив ВС в постанові №903/825/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

27 лютого 2019 року                       м.Київ                              №903/825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — МІЩЕНКА І.С.,
судді: БЕРДНІК І.С., СУХОВОГО В.Г. —

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018

Історія справи

Короткий зміст та підстави позову

1. У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд ресурс» звернулося з позовом до ТОВ «Вест ойл груп» про стягнення 460026710,66 грн. заборгованості за договором позики від 1.12.2016.

2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.11.2018 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Вест ойл груп» згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині ухвали (будівлі та обладнання автозаправних комплексів). Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав учиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна, але не обмежуючись держреєстрацію права власності на зазначене майно, а також уносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо зазначених об’єктів майна до вирішення справи по суті.

3. Не погоджуючись із ухвалою, АТ «Альфа-Банк» як особа, яка не брала участі у справі, однак ухвала стосується її законних прав та інтересів, звернулося до ПЗАГС із апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

4. Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження судового рішення в даній справі, скаржник зазначив, що на підставі укладених з відповідачем ще у 2013 році договорів застави та іпотеки він є заставодержателем усього майна відповідача, на яке накладено арешт за спірною ухвалою. У зв’язку з чим накладення арешту та заборона вчинення реєстраційних дій щодо цього майна перешкоджає реалізації іпотекодержателем свого переважного права на звернення стягнення на заставлене майно в позасудовій процедурі та, як наслідок, унеможливлює задоволення останнім своїх майнових вимог до ТОВ «Вест ойл груп» за рахунок заставленого майна.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою ПЗАГС від 11.12.2018 закрито апеляційне провадження за скаргою АТ «Альфа-Банк» на ухвалу ГСВО від 12.11.2018 на підставі п.3 ч.1 ст.264 Господарського процесуального кодексу.

6. Суд виходив із того, що спір у справі виник між позивачем та відповідачем з приводу невиконання останнім своїх зобов’язань за договором позики від 1.12.2016, проте скаржник не є стороною вказаного договору та учасником спірних правовідносин. При цьому ні мотивувальна, ні резолютивна частини ухвали суду першої інстанції від 12.11.2018 не містять висновків щодо прав, інтересів й обов’язків АТ «Альфа-Банк», такі відомості не містяться і в матеріалах справи. Отже, оскаржувана ухвала не стосується прав та інтересів скаржника, що унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення за апеляційною скаргою такої особи.

6.1. При цьому доводи скаржника про перебування майна відповідача в нього в заставі відхилені з посиланням на відсутність законодавчої заборони на накладення судом арешту на майно, яке вже перебуває в заставі в третіх осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, АТ «Альфа-Банк» подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу ПЗАГС від 12.12.2018 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Скаржник є заставодержателем усього майна відповідача, на яке накладено арешт та заборону вчинення реєстраційних дій за ухвалою від 12.11.2018. Проте вжиття судом першої інстанції відповідних заходів забезпечення позову перешкоджає реалізації скаржником пріоритетного перед будь-якими іншими особами права на звернення стягнення на це майно та унеможливлює задоволення заставодержателем своїх грошових вимог до відповідача — заставодавця та боржника за кредитними зобов’язаннями в позасудовому порядку.

9. Таким чином, унаслідок винесення ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову скаржник позбавлений можливості захистити свої права та законні інтереси способом, який передбачений укладеними з відповідачем договорами застави та іпотеки, що безумовно свідчить про те, що таке судове рішення ухвалено щодо прав та інтересів АТ «Альфа-Банк».

Доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу

10. Винесеною у справі ухвалою про забезпечення позову не вирішувалося питання про права та інтереси скаржника, який не є учасником спірних правовідносин, а тому відсутній правовий зв’язок зі скаржником та учасниками спору. Доводи скаржника стосуються лише ймовірного впливу на його права та інтереси як заставодержателя майна, що не може бути достатньою підставою для набуття права оскарження судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанцій

11. Верховний Суд, беручи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, а також доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

12. За змістом положень ст.55 Конституції, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

12.1. У п.8 ч.1 ст.129 Конституції встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

13. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід’ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі й формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі й забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

14. За правилами ст.17 ГПК, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

15. Відповідно до ч.1 ст.254 ГПК учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Тобто в ч.1 ст.254 ГПК визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, вирішено спір про право в правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов’язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

15.1. Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасників справи, а також осіб, які участі у справі не брали, але рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов’язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов’язок — і такий зв’язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

16. Відповідна правова позиція викладена в постановах ВС від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17.

17. У справі, яка переглядається, предметом переданого на вирішення суду спору є стягнення з ТОВ «Вест ойл груп» на користь ТОВ «Нафтотрейд ресурс» коштів на значну суму, які становлять заборгованість за договором позики від 1.12.2016.

18. Ухвала суду першої інстанції від 12.11.2018 про вжиття заходів забезпечення такого позову обґрунтована тим, що більшість належного відповідачу майна перебуває в заставі та іпотеці для забезпечення виконання зобов’язань останнього перед третіми особами, що, за припущенням суду, може ускладнити виконання судового рішення у справі, оскільки необхідність виконання забезпечених заставою майна зобов’язань відповідача може спричинити звернення стягнення на це майно, а також на інше майно, яке не є обтяженим.

19. В апеляційній скарзі на вказану ухвалу суду першої інстанції скаржник, який не був залучений до участі у справі, стверджував про порушення оскаржуваною ухвалою його законного майнового інтересу як заставодержателя всього арештованого за згаданим судовим рішенням майна, яке полягає в неможливості реалізації позасудової процедури звернення стягнення на заставлене майно та, відповідно, отриманні гарантованого умовами договорів застави та іпотеки та чинним законодавством задоволення своїх майнових вимог до відповідача переважно перед іншими кредиторами (п.4 постанови).

20. Відповідно до рішення Конституційного Суду від 1.12.2004 №18рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного та прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

21. ВС зазначає, що метою забезпечувального зобов’язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов’язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту ст.1 закону «Про заставу», стст.1, 3 закону «Про іпотеку».

22. Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоч і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов’язання має право в будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв’язку із цим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов’язання.

23. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції в п.6 постанови є помилковими, оскільки, незважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають із договору позики від 1.12.2016, винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна в установленому законом порядку.

24. Зазначене свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для закриття апеляційного провадження у справі з посиланням на п.3 ч.1 ст.264 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до винесення незаконної ухвали про закриття провадження у справі, є підставою для скасування рішення в силу приписів ч.6 ст.310 ГПК з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, у зв’язку із чим касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

26. Одночасно ВС зазначає, що вимога касаційної скарги про прийняття судом касаційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову виходить за межі даного касаційного перегляду, який стосується виключно правомірності закриття апеляційного провадження у справі, а отже, не може бути розглянута в силу меж процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

27. Оскільки в касаційному провадженні спір по суті не вирішується, а справа підлягає передачі до апеляційного суду для продовження розгляду, то відповідно до вимог ст.129 ГПК суд касаційної інстанції не здійснює розподілу судового збору.

Керуючись стст.129, 300, 301, 304, 306, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задовольнити частково.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 скасувати.

3. Справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.