Закон і Бізнес


Битва при ВККС

Що забезпечує суд, зупиняючи рішення з’їзду адвокатів України?


У ВККС не квапилися із виконанням рішення з'їзду про звільнення П.Луцюка, дочекавшись ухвали про зупинення його дії.

№15 (1417) 20.04—26.04.2019
ІВАН СЛОБОДЯН
4645

Законність формування суддівського корпусу, зокрема проведення конкурсу та призначення служителів Феміди на посади у Верховному та Вищому антикорупційному судах, фактично поставлено під сумнів. Причина — різночитання положень профільного закону та судові процеси з приводу припинення повноважень одних і призначення (обрання) інших членів ВККС.


Моя хата скраю…

На шпальтах «ЗіБ» уже аналізувалася проблема обчислення строків повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів з урахуванням тлумачення перехідних положень профільного закону (див. «Оновлення почнеться з голови», №23/2018 «ЗіБ»). І в ході її вивчення редакція зверталася по роз’яснення до самої комісії. Але там умили руки: голова Сергій Козьяков, за чиїм підписом надійшов лист-відповідь, нагадав, що згідно із законом члени комісії обираються (призначаються) до її складу визначеним переліком суб’єктів, а на час здійснення повноважень відряджаються до комісії. Оскільки ВККС сама не уповноважена обирати (призначати), то й питати її немає про що.

Такий формальний підхід змусив зацікавлених осіб шукати правди в судах, які, не даючи остаточної відповіді, поглиблюють рівень дискусії та загострюють проблему.

Так, на минулому тижні Окружний адміністративний суд м.Києва відмовив у забезпеченні позову щодо зупинення дії наказу уповноваженого ВР з прав людини від 4 квітня про призначення членом ВККС Миколи Сіроша замість Тетяни Весельської. А от Рівненський окружний адміністративний суд у схожій ситуації зупинив дію рішення суб’єкта призначення.

Ідеться про рішення з’їзду адвокатів, які були ухвалені 15 лютого: перше — про звільнення Павла Луцюка з посади члена ВККС, друге — про призначення на цю посаду Олександра Дроздова. Суд за позовом та заявою колишнього голови Ради адвокатів Рівненської області заблокував кадрову ротацію в комісії до вирішення спору по суті. А це може затягнутися на невизначений строк, оскільки головуючий у справі №460/354/19 після винесення ухвали заявив самовідвід. Його приклад наслідували інші судді РОАС, бо раптом з’ясувалося, що їхній колега виступав на сумнозвісному з’їзді з критикою діяльності позивача на посаді члена ВККС.

Можливі ускладнення?

Чи вправі суддя зупиняти дію рішень вищого органу адвокатського самоврядування як захід забезпечення позову? Відповідь має дати Восьмий апеляційний адміністративний суд, куди представники Національної асоціації адвокатів України подали скаргу. Наразі питання по суті не розглядається, бо засідання двічі переносилося. Втім, існують загальні правила Кодексу адміністративного судочинства, які визначають певні орієнтири для правосудного рішення у цій ситуації.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС забезпечення позову допускається у двох випадках:

1) невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень і порушення прав, свобод або інтересів особи таким рішенням, дією чи бездіяльністю.

Суд відкинув аргументи позивача щодо очевидності ознак протиправності рішення, але погодився з потенційною загрозою ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення.

Оскільки оспорювані права або інтереси фактично полягали в реалізації права на працю позивача, доречною тут видається аналогія з трудовим спором, коли роботодавець звільняє працівника наказом. Той подає позов і до вирішення питання по суті спору поновлюється на роботі ухвалою про забезпечення цього позову. Одночасно зупиняється дія іншого наказу, яким на це місце було призначено іншу людину. Чи можна таким чином забезпечувати виконання майбутнього рішення — питання риторичне.

Але насправді рішення суду в спорі, що розглядається, не потребує виконання як такого. Суд констатує правомірність або неправомірність оскаржуваного рішення. В останньому випадку він також позбавляє неправомірне рішення правових наслідків шляхом його скасування. Тож жодних ускладнень з виконанням майбутнього рішення суду у «справі Луцюка—Дроздова» бути не може, отже, знімається і питання забезпечення позову.

Перевірити співмірність

Зупинення дії індивідуального акта є одним із можливих видів забезпечення позову згідно зі ст.151 КАС. Але головним критерієм його правомірного застосування (як і всіх інших) є співмірність із заявленими позивачем вимогами. Також суд має враховувати співвідношення прав чи інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

РОАС зауважив, що правомірність оскаржуваних рішень буде встановлюватися судом при вирішенні спору по суті. Разом з тим, задовольнивши вимоги позивача щодо забезпечення позову, цей самий суд вже ухвалив рішення по суті справи наперед — без належних обґрунтувань і доказів. Тим самим суд фактично продовжив службові відносини з відповідними наслідками.

В адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії. На цьому наголошував пленум Вищого адміністративного суду у постанові «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду справ» від 6.03.2008 №2.

І при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності та адекватності вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв’язку між конкретними заходами забезпечення позову та його предметом, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Всі ці вимоги можна віднести до категорії співмірності заходу забезпечення позовним вимогам. Чи були вони дотримані, зважаючи на те, що новий член ВККС дізнався про рівненську ухвалу постфактум?

Ухвала на мільйон

Окремої уваги тут заслуговує ставлення до ситуації самої ВККС. Там хоча й запевняють на папері, що не мають стосунку до кадрових рішень, проте у хронології подій можна побачити певну зацікавленість керівництва і його вплив на рішення секретаріату у зв’язку зі звільненням старих та призначенням нових членів комісії.

За наявною інформацією, рішення з’їзду адвокатів стосовно П.Луцюка та О.Дроздова були направлені до ВККС та отримані адресатом 18 лютого. Позивач отримав їх пізніше, бо суд у Рівному прийняв ухвалу про забезпечення позову лише 19 лютого. Із цим рішенням звільнений з’їздом П.Луцюк і прийшов на засідання ВККС того ж дня й, очевидно, був допущений до роботи.

Але чому ВККС у проміжок часу між отриманням від НААУ рішення з’їзду та ухвали РОАС не видала наказів на виконання рішення суб’єкта формування складу комісії?

Такою бездіяльністю всі наступні рішення державного органу, в тому числі стосовно конкурсу на посади у Верховному та Вищому антикорупційному судах, фактично піддані ризику нелегітимності, що, знову ж таки, додає аргументів у спорі щодо дотримання критерію співмірності у забезпеченні позову.

Крім іншого, у березні на запит однієї з громадських організацій ВККС повідомляла, що «Луцюк П.С. перебуває на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» і «виплата винагороди … здійснюється відповідно до чинного законодавства». А це з урахуванням терміну, який залишився до спливу чотирирічних повноважень П.Луцюка, близько 1,2 млн грн. Звісно, це може стати предметом нового судового провадження.

Окреме питання, яке заслуговує на аналіз, — підсудність подібних справ адміністративним судам з огляду на постанову Великої палати ВС від 20.03.2019 у справі №804/4177/17, яка стосувалася оскарження рішення органу суддівського самоврядування.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Тарас ГЕРЕЛЮК,
адвокат (представник О.Дроздова):

— Ця справа, зокрема ухвала про забезпечення позову, порушує низку питань.

По-перше, після поспішного (за один день) позбавлення Олександра Дроздова права на професію та завдання йому цим самим репутаційного удару судді фактично усунулися від подальшого розгляду справи, яка для них є токсичною. Вже два місяці поспіль спостерігається суцільне гальмування судових процесів. Чого чекає судова система — можна лише здогадуватися.

По-друге, допущені процесуальні порушення: суд прийняв позов та заяву про його забезпечення без наявності оскаржуваного рішення з’їзду, а також повернув адміністративний позов у частині вимог до ВККС, які він первинно містив. Це не лише створює підстави для подальшого скасування прийнятих рішень, але й свідчить про наявність ознак дисциплінарного правопорушення.

По-третє, на відміну від «справи Т.Весельської», звільнений з’їздом П.Луцюк обрав «рідний» рівненський суд. Усупереч антикорупційному законодавству, він після обрання членом ВККС ще понад рік обіймав посаду голови Ради адвокатів Рівненської області, на що чомусь закрили очі правоохоронні органи.

Ярослав РОМАНЕНКО,
адвокат (представник секретаря з’їзду адвокатів України 2019 року):

— Розглянувши заяву про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем, суд тим самим ухвалив рішення по суті, не маючи поважних підстав та обґрунтувань, що підтверджувалися б належними доказами. У справі вони взагалі відсутні.

Звертаючись 18 лютого до суду першої інстанції, позивач оскаржуваного рішення не мав. Не було його на той час і у ВККС. А тому, задовольняючи заяву про забезпечення позову у вигляді зупинення рішення з’їзду, суд припустився порушень норм матеріального та процесуального права та фактично вирішив питання про трудовий спір між ВККС та позивачем, що відноситься до іншої судової та предметної юрисдикції.

Крім того, такі заходи забезпечення є втручанням у виключну компетенцію найвищого органу адвокатського самоврядування. Тому вони повинні застосовуватися з підстав, передбачених законом.