Закон і Бізнес


Зачароване коло власності

Суддя не побачив доказів прийняття спадщини, тому не скасував договору, який заважав це зробити


№15 (1417) 20.04—26.04.2019
Аліна ПРИШЛЮК
7228

Законник відхилив позов про скасування договору дарування, бо жінка не написала заяви щодо отримання майна за заповітом, яке арештоване через цей договір.


Подарунок проти волі

На суддю Вінницького міського суду Анатолія Бар’яка поскаржилися до Вищої ради правосуддя, бо він начебто незаконно відмовив у розгляді по суті позовної заяви. Дисциплінарна палата відкрила провадження.

Під час розслідування справи з’ясувалося, що суддя розглядав позов про визнання договору дарування недійсним. У позовній заяві йдеться по те, що особа мала успадкувати нерухомість від сестри, яку та начебто подарувала іншій особі. На думку позивачки, жінка, яка отримала цей подарунок, — шахрайка, що обманним шляхом змусила її сестру укласти цей договір.

Сестра свого часу поселила в квартирі знайому, яка запевнила, що звільнить її за першою вимогою. Мешкала там два роки, після чого власниця попросила повернути їй житло. Але шахрайка заявила, що тепер квартира належить їй і вона нікуди не піде. Оскільки нерухомість коштувала понад 300 тис. грн., жінка звернулась у поліцію. Вона спробувала довести, що договір дарування незаконний і подібних подарунків вона не робила, втім померла під час досудового розслідування. Через це до справи залучили її сестру. Два роки тому кримінальне провадження закрили, бо шахрайка також померла.

Правонаступниці в суді

Але позивачка не хотіла позбутися спадку й звернулась із заявою до суду. Відповідачкою у справі була правонаступниця шахрайки. При цьому в позовній заяві жінка зазначила про звернення до нотаріальної контори із заявою щодо прийняття спадщини після померлої та послалася на відкриту Одеською нотаріальною конторою спадкову справу. Також пред’явила заяву, з якою зверталась до нотаріуса.

Проте суддя не взяв до уваги надані докази та постановив ухвалу, якою повернув заяву позивачці, аргументувавши тим, що доказів прийняття спадщини після померлої немає.

А.Бар’як вважає: оскільки позивачка не стала оскаржувати його рішення, значить, вона з ним згодна. Також він не бачить підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, адже заявниця на підтвердження свого права на спадкове майно мала зазначити про докази прийняття спадщини або неналежності спадщини на праві власності.

Крім того, на думку судді, наявність заповіту без прийняття спадкоємцем спадщини у визначений строк не приводить до виникнення майнових прав. Заповіт є одностороннім правочином і не може автоматично наділяти особу певними правами без прийняття спадщини. Документ, на який посилалася жінка, стосується лише реєстрації заповіту, а не її заяви про прийняття спадку.

Наслідки недбалості

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що позов був оформлений належно, містив необхідні відомості, обставини, якими позивач аргументує свої вимоги, зазначення доказів, які підтверджують кожну з обставин. При цьому суддя, відхиляючи заяву, послався на обставини, яких закон не передбачив, а значить, обмежив конституційне право особи на звернення до суду.

З Єдиного державного реєстру судових рішень можна дізнатися, що ухвала про закриття кримінального провадження була змінена в частині накладеного на спірну квартиру арешту. Було зазначено, що потреба у застосуванні арешту ще не відпала, тому його не скасують. Про цю обставину позивачка повідомила у своїй заяві. Те, що А.Бар’як не звернув на цей факт уваги, на думку ДП, є недбалістю.

За цю недбалість законник отримав попередження і, хоча стягнення не суттєве, оскаржив його до ВРП.

«Я не мав підстав вважати, що особа отримала спадщину, — заявив суддя. — Я не міг навіть передбачити, що особа не надасть доказів прийняття спадщини, коли минуло понад 2 роки після смерті спадкодавця. Особа обрала певну модель процесуальної поведінки. Вона не оскаржила ухвали, не зазначила, не додала чогось. А не оскаржила тому, що, швидше за все, не мала необхідних доказів».

Коли один із членів ВРП поцікавився, на якій стадії перебуває оцінка доказів, А.Бар’як відповів: «Вона дається під час розгляду справи по суті, і я її не давав. Я лише зазначив обставини прийняття спадщини, висловив свою думку і своє розуміння законодавства. Мені важливо було зрозуміти, чи дійсно особа прийняла спадщину, оскільки саме в цьому випадку в людини виникає право на спадкове майно».

Схоже, думка судді не знайшла підтримки в членів ВРП і вони вирішили залишити стягнення без змін. А тим часом на спадкоємицю, якщо вона захоче отримати квартиру, чекає багато років судової тяганини, і скарга на суддю навряд чи прискорить процес.