Закон і Бізнес


Реванш у нормотворців

ЄСПЛ стверджує, що новий закон не діє на судові справи


№14 (1416) 13.04—19.04.2019
Вероніка ВОЛИК
3409

Норми приймають для того, щоб їх виконували. Коли ж, подаючи позов до суду, розраховуєш на одне, а законодавець руйнує всі сподівання черговою неапробованою новацією, можна поїхати у Страсбург із запитанням: «То можна чи конвенція проти?»


Набувальна зламність

Грекиня, яка проживала на турецькому острові, намагалася довести, що отримала «нічийну» землю у спадок від батька. Так розпочалася справа «Dimopulos v. Türkey». Небажання кадастрової служби вірити її словам пояснювалося тим, що заявниця не надала доказів того, що стала власницею землі, яка належала турецькому народові, за набувальною давністю. Цей факт змусив державний орган передати ділянку на баланс казначейства.

Заручившись підтримкою цивільного кодексу, жінка подала позов до суду, в якому просила скасувати виданий місцевою владою акт про право власності й підтверджувала свої вимоги податками, сплаченими за землю.

Утім, фортуна вирішила піти у протилежний бік від Агати Дімопулос. Тоді, коли відбувалися зазначені події, світ побачив закон, за яким набувальна давність на об’єкти, які є природною спадщиною, не застосовується. Саме такою «особливою» ознакою й була наділена спірна ділянка, хоча експерт стверджував, що вона належить до звичайної категорії. Проте Феміді більше подобався новий закон, і позов заявниці відхилили.

І хоч аргументи оскарження зводилися до того, що законодавча поправка з’явилася після подання позову, статус землі аж ніяк не був безспірним, національним меншинам, за міжнародним договором, гарантується право власності, усі інстанції повторили А.Дімопулос тверде «ні».

У відчай вона не впала, а продовжила шукати неспростовні докази. В архіві управління земельних книг і кадастру знайшлися документи, які стосувалися права власності на землі острова, але папери не були перекладені на турецьку мову. Ознайомитися ж із ними згідно з бюрократичними правилами можна було, лише знаючи дату, реєстраційний номер і підтвердивши зв’язок із власником. Тому жінка знову потрапила в глухий кут.

Вивчення винятків

В Європейському суді з прав людини розглядали потенційне порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ішлося про ретроактивное застосування законодавчої поправки, яка позбавила заявницю власності. На її думку, це був не просто збіг обставин — державні органи втрутилися в її справу, маючи корисливі цілі. Контраргументів у відповідачів не знайшлось.

У Суді підтвердили, що в законі можуть з’являтися ретроспективні положення щодо цивільних відносин для регулювання прав, що виникають відповідно до чинних законів та принципу верховенства права. При цьому справедливість судового розгляду може залишатися непорушною. Проте в окремих випадках (рішення у справах «Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece», «Zielinski, Pradal, Gonzalez and others v. France») винятком із зазначеного правила є втручання законодавчого органу в здійснення правосуддя з метою впливу на прийняття рішення.

А.Дімопулос уступити в право власності за набувальною давністю могла, подавши клопотання до відповідного органу. Проте спір виник із приводу самого існування цього права, яке повністю залежало від внутрішнього законодавства. Щоб розвіяти сумніви, на судове засідання викликали експертів з питань як порядку спадкування, так і визначення статусу ділянки. Однак перша інстанція не визначилася з дотриманням умов набувальної давності через уже відому поправку.

Тільки от застосовувати її, на думку ЄСПЛ, уряд не мав права. Адже ретроактивне законодавство може підірвати справедливість процедур, право на рівність сторін і, без сумніву, впливає на результат розгляду спору. Утім, уряд не вважав за потрібне пояснити причини застосування нових положень акта. У Страсбурзі визнали, що вони були спрямовані на захист навколишнього середовища. Ця причина, звичайно, зачіпає загальні інтереси, але без обґрунтування такого підходу сили в процесі не має.

Ще одним кроком до перемоги заявниці стали поправки, внесені після її судових тяжб. Згідно з ними таки дозволили набувати у власність об’єкти природної спадщини. Як наслідок, порушення державою §1 ст.6 конвенції дозволило А.Дімопулос уступити в належні їй права й отримати €6000 як компенсацію за моральну шкоду.