Закон і Бізнес


Розвідник у законі

Навчання в школі КДБ не є підставою для звільнення


Євген Бичковський не знає, як реалізувати право на захист, бо не розуміє, в чому його звинувачують.

№12 (1414) 30.03—05.04.2019
Павліна КАМЕНСЬКИХ
3725

Служитель Феміди не хоче нести відповідальності за діяльність радянського органу лише тому, що вчився в його навчальному закладі. На думку громадянина, колективна відповідальність порушує принцип презумпції невинуватості.


Лейтенант без посвідчення

«Мені дуже важко реалізовувати право на захист, бо я не розумію, у чому полягає моя вина і за що я маю нести відповідальність», — почав промову на свій захист суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Євген Бичковський у Вищій раді правосуддя.

Ще в листопаді 2015 р. Міністерство юстиції направило до Вищої ради юстиції подання про його звільнення, стверджуючи, що законник порушив вимоги щодо несумісності. У поданні йдеться про те, що Є.Бичковський є випускником Вищої школи КДБ СРСР ім. Ф.Дзержинського. Підставою для звільнення стала його власна заява, яку він подав рік перед тим. ВРЮ в грудні 2015 р. відкрила провадження стосовно судді щодо дотримання вимог законодавства про несумісність.

Того ж року Є.Бичковський хотів, щоб його призначили суддею безстроково, але ВККС відмовилася дати рекомендацію. Наприкінці березня цього року ВРП розглянула питання щодо несумісності.

«Сам по собі факт закінчення школи КДБ свого часу, а часу минуло чимало, не може бути підставою для застосування до мене заходів очищення влади», — твердив суддя.

Він визнає той факт, що протягом 1986—1991 рр. учився в зазначеному закладі та здобув освіту за спеціальністю «правознавство», кваліфікацію — «юрист зі знанням чеської мови», а також отримав звання лейтенанта.

Крім того, Є.Бичковський визнає той факт, що проходив військову службу у відділі контррозвідки КДБ Росії на території Латвії, адже він звідти родом, там жили його батьки й молодший брат. Його обов’язки полягали в захисті станції далекого виявлення, яка мала на меті запобігти ракетному удару, та забезпеченні бойової готовності станції.

У 1994 р. чоловіка звільнили зі служби через невиконання умов контракту.

«Звертаю вашу увагу на те, що під час служби посвідчення КДБ СРСР я не отримував і в моєму послужному списку не вказано, що я там служив. У день, коли я закінчив навчання, а саме — 22 жовтня 1991 р., прийняли рішення про ліквідацію КДБ, натомість утворивши кілька інших структур, хоча офіційно датою ліквідації вважається 3 грудня того ж року, коли депутати затвердили це рішення», — розповів Є.Бичковський.

Індивідуальна невинуватість

Факт навчання не свідчить про те, що суддя порушував права та свободи людей або підривав основи національної безпеки. На його думку, запровадження колективної відповідальності за діяльність КДБ не відповідає вимогам справедливості, суперечить правовим принципам індивідуальної вини та презумпції невинуватості.

«Необхідність доведення вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, визначено європейськими стандартами», — упевнений суддя.

Він уважає, що ні закінчення вузу, ні служба в контррозвідці не характеризують його погано, тому ніколи цього не приховував. «Я не можу серйозно сприймати людей, які вірять у те, що всі колишні працівники КДБ є носіями ідеології, основаної на суміші імперсько-комуністичного минулого, та прихильниками репресивних методів. Я жодним чином не був причетним до репресивної діяльності радянського режиму, адже на той час, коли вчився, статтю про кримінальну відповідальність за антирадянську пропаганду виключили з кодексів», — наполягав на своїй невинуватості чоловік.

Члени ВРП уважно вислухали його позицію. Хоча на засіданні була присутня представниця Мін’юсту, який ініціював відкриття провадження щодо несумісності, вона не промовила ні слова.

«Я ніколи не вчиняв дій, спрямованих на підрив національної безпеки України, завжди підтримував незалежність, а також різко негативно ставлюся до існуючого нині в Росії політичного режиму й засуджую його дії в Україні», — задекларував свій патріотизм законник.

Одначе членам ВРП видався не зовсім зрозумілим той факт, що свого часу суддя сам написав заяву про застосування заборони відповідно до закону «Про очищення влади».

Ірина Мамонтова поцікавилася: «Ви написали, що до вас застосована заборона протягом 10 років. До 2024 р. ви не можете обіймати посаду. Це ваша заява, і на її підставі ВККС відмовила вам у рекомендації на призначення суддею безстроково у 2015 р. Зараз ви оскаржуєте дії кваліфкомісії у Верховному Суді. На якій стадії справа?»

Є.Бичковський відповів, що розгляд справи зупинили до того часу, поки Конституційний Суд винесе вердикт щодо відповідності Конституції положень закону, яким запроваджено колективну відповідальність. Тому тепер служитель Феміди покладається лише на рішення єдиного органу конституційної юрисдикції.

«У мене ще одне запитання. Чим ви займалися з грудня 1994 по жовтень 1997 р.?» — поцікавилась І.Мамонтова.

«Я був звільнений зі служби, одружився й переїхав у Одесу. У травні 1996 р. народилася донька, я за нею доглядав, а моя дружина займалася підприємництвом і забезпечувала сім’ю», — зізнався чоловік. Згодом він пішов працювати до Управління юстиції Одеської області, далі став помічником судді та зрештою одягнув мантію.

Схоже, Є.Бичковському вдалося переконати ВРП, яка, не очікуючи рішення КС, визнала відсутність порушення вимог щодо несумісності. Що саме стало аргументом на його користь — можна буде дізнатися з тексту самого рішення. Адже, імовірно, Рада створила цей прецедент з огляду на схожу ситуацію з її очільником, який також свого часу служив у Радянській армії, та його так само звільнили в 1994 р. Хоча він і не навчався у Вищій школі КДБ, однак працював у військовому суді.