Закон і Бізнес


Екстремальна швидкість

Законник утратив роботу через 7 років після рішення ВРЮ про це


№11 (1413) 23.03—29.03.2019
Аліна ПРИШЛЮК
7189

Дисциплінарне провадження, яке триває вже 7 років, нарешті добігає кінця. За цей час рідне місто судді встигло пережити війну, орган — перейменуватись, а закони — змінитись. Одначе стягнення залишилося чинним.


Робота понад усе

За позовом керівника комунального підприємства проти Виконавчого комітету Слов’янської міської ради та тодішнього мера Валентина Рибачука відкрили провадження. Спір стосувався скасування рішення про звільнення, повернення на роботу та оплату праці за час вимушеного прогулу. Крім того, особа зажадала отримати грошову компенсацію за моральну шкоду.

Перша інстанція відмовила в задоволенні вимог, апеляційний та касаційний суди з рішенням погодились. Але чоловік вирішив не здаватися та знову й знову позивався з міськрадою, отримуючи відмови в поновленні на роботі та компенсації. Усього таких кіл було 5.

Аж доки справа не потрапила до Геннадія Неминущого. Напередодні слухання позивач звернувся з клопотанням виключити В.Рибачука зі списку відповідачів. Після коректив позов відрізнявся від попереднього — вимоги висувалися тільки до виконкому.

Доказом нововиявлених обставин став лист тодішнього міського голови Слов’янська Неллі Штепи, в якому жінка заявила, що виконком, звільняючи голову КП, порушив регламент і вийшов за межі своїх повноважень. Заявник стверджував, що вказані обставини не були відомі йому та суду при розгляді справи.

Суддя вирішив, що перешкод для поновлення на посаді колишнього керівника немає, і задовольнив позов.

Чоловік повернувся на роботу, а з міськради стягнули гроші за вимушений прогул. Коли ж В.Рибачук звернувся до апеляційного суду, йому відмовили у відкритті провадження, адже він більше не числився серед відповідачів.

Час — пісок

У січні 2012 року Вища рада юстиції отримала дві скарги на суддю — від екс-мера Слов’янська й одного з депутатів. На думку заявників, Г.Неминущий порушив норми законодавства під час розгляду справи. А журналістка однієї юридичної газети написала, що «шляхом такої процесуальної диверсії суддя фактично позбавив особу доступу до правосуддя».

Ці дії ВРЮ потрактувала як порушення присяги й запропонувала звільнити порушника з посади. Хоча до того стягнень законник не мав. Але, попри рекомендацію щодо звільнення, він продовжував розглядати справи та приймати рішення.  І тільки через 7 років Вища рада правосуддя дійшла висновку, що настала пора розглянути подання про звільнення.

Г.Неминущий з’явився на засідання. На прохання членів ВРП дати пояснення чоловік відповів: «Як зрозумів, якимось чином я завадив доступу до правосуддя. Я із цим одразу не погоджувався».

Він вірить, що звільняти його взагалі немає за що, порушення присяги не мало місця. «Дотепер у справі не з’явилося жодних документів, які свідчили би про те, що я якимось чином порушив права В.Рибачука. У первинному позові заявлено дві вимоги — до виконкому та мера про стягнення завданої моральної шкоди. Потім з’явилася заява в новій редакції», — стверджував суддя.

Утім, захищався він без ентузіазму, а представники ВРП без наполегливості намагалися зрозуміти, за що ж ВРЮ вирішила його звільнити. Засідання тривало недовго, проте, радячись на самоті, члени Ради затрималися. Врешті вони вирішили звільнити законника. Тобто зробити те, на що не спромоглася Верховна Рада.