Закон і Бізнес


Дуель без секундантів

ЄСПЛ постановив, що згода на допомогу дитині презюмує батьківство


№10 (1412) 16.03—22.03.2019
Вероніка ВОЛИК
5367

Слідом за органом захисту дітей бажання батька побачити свою дитину, яка проживає з матір’ю, проігнорувала й національна юстиція. Разом з тим жінка аж ніяк не хотіла ділитися правами стосовно чада. Це спричинило порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.


Покидаючи сімейне гніздо

Як часто буває, заявник у справі «Bittoun v. Republic of Moldova» не задумувався про реєстрацію відносин зі своєю співмешканкою. Коли в них з’явилася донька, в її свідоцтві про народження зазначалося лише ім’я матері, хоча першою домівкою крихітки була оселя батька.

Дитині не виповнилося ще й року, як її забрали від заявника, і мати малечі заборонила йому її бачити. Він звернувся до дирекції щодо захисту прав дитини в Кишиневі й попросив офіційно надати йому графік відвідувань дитини. Там відповіли, що він власній доньці ніхто. Щоб виправити ситуацію, потрібно було негайно встановити батьківство...

Заявник так і вчинив, ще й на додачу вирішив ініціювати виплату допомоги чаду, і його колишня з радістю її прийняла, уклавши договір, як того вимагає закон. Після цього батькові надали право тричі на тиждень відвідувати доньку в присутності матері. Утім, це не завадило останній не пускати заявника на поріг. Оскільки такі дії в Молдові визнаються адміністративним правопорушенням, він звернувся до поліції. Там повідомили, що подібними питаннями відає орган із захисту дитини.

Тоді чоловік спробував достукатися до прокуратури, звідки його перенаправили до суду та ще й повідомили, що рішення про встановлення його батьківства не є остаточним.

Феміда відхилила його позов, бо він не зміг довести факту перешкоджання зустрічам з малечею. Разом з тим, якби в нього дійсно була така можливість, він навряд чи оббивав би пороги судів.

Битва за дитину

Скривджений звернувся у Страсбург. До заяви додав відмови судів і графік відвідувань від компетентного органу. Безправний батько наголошував на тому, що державні органи не вживали заходів, які б дозволили йому сповна реалізувати своє право та підтримувати відносини з дочкою. Адже рішення органу щодо захисту дітей не мали обов’язкового характеру, а правоохоронні органи навіть не прийняли його скарг про незаконні дії матері. Водночас юстиція забула про головний принцип розгляду сімейних спорів — урахування інтересів дитини, яка через небажання одного з батьків була позбавлена уваги іншого.

Уряд свою байдужість до того, що відбулося, виправдовував тим, що не міг втрутитися, бо у визначений період не було остаточного та обов’язкового рішення про встановлення батьківства.

Розглядаючи заяву про недотримання ст.8 конвенції, Європейський суд з прав людини зазначив, що невизначеність із батьківством узагалі не була проблемою. Адже питання про існування сімейних відносин між заявником та його донькою не було відкритим для полеміки. «Сімейність» презюмувалася тим, що ніхто не оскаржував факту проживання дитини в заявника в перші місяці після народження. А коли мати погодилася на отримання допомоги від нього, то автоматично визнала його батьком.

З того часу, як заявникові визначили графік відвідувань, він набув усієї повноти прав. Хоча соціальна служба й розводила руками, лише рекомендуючи розв’язати правовий вузол у суді. До того ж чоловік сумлінно виконував обов’язок щодо сплати аліментів. Виходить, що одна частина рішення вступила в силу відразу ж, а для реалізації іншої — визнання батьківства — чомусь потрібен був час, хоча, за нормами законодавства, подібні вердикти мають виконувати негайно.

Євросуд визнав, що при розгляді цивільної справи не було вжито жодних заходів для перевірки, чи діяла жінка всупереч закону. Тому страсбурзьких суддів здивувала відмова громадянинові, оскільки самотужки довести порушення було вкрай важко. Натомість останній зробив усе можливе й неможливе, щоб здобути належне йому право.

Таким чином, жоден державний орган не спрацював у ситуації належно. Як наслідок, заявник не зміг захистити право на сімейне життя. Проте після винесення рішення дочка неодмінно побачиться з батьком, юстиція отримає інструкцію щодо дій у подібних спорах, а чоловік — ще й €7500 як компенсацію за моральну шкоду.