Закон і Бізнес


Чоловіча професія

Приватні виконавці не проти довести свою чисельність до півтисячі й обзавестися власною поліцією


№9 (1411) 09.03—15.03.2019
Павліна КАМЕНСЬКИХ
5770

Те, як вивчити кодекс етики, не отримати догани, співпрацювати із поліцією та збільшити кількість жінок, обговорили правники на з’їзді. А також створили новий інститут, який їх порятує від несправедливих покарань.


Нові старі виконавці

«Ви — ті правники, які заклали фундамент для подальшого розвитку нової професії», — сказала заступник міністра юстиції Світлана Глущенко під час з’їзду приватних виконавців. Однак, як з’ясувалось, це не зовсім так. Хоча інститут приватного виконавця з’явився недавно, але працюють у цій сфері здебільшого ті, хто мав досвід роботи у державній виконавчій службі. 73% сучасних приватних виконавців у минулому — державні.

Таке нововведення Україна запозичила з досвіду інших країн, зокрема Польщі та Литви. Адже у виконанні судових рішень наша країна довгий час пасла задніх. Оскільки за офісом кожного приватного виконавця стоїть насамперед рентабельність, то вони фінансово зацікавлені в якісному виконанні роботи.

Понад рік тому приватні виконавці об’єднались в асоціацію та створили дисциплінарний і кваліфікаційний органи. Останній за цей час допустив до професії півтори сотні осіб та карав порушників.

Наразі в Україні працює 159 таких фахівців, найбільше — в Києві (понад третину) та на заході країни.

Діяльність кваліфікаційного та дисциплінарного органів вже викликала обурення. Зокрема, заступник міністра С.Глущенко стверджувала: для того щоб мати на засіданні кваліфкомісії кворум, доводиться вмовляти, наполягати і мало не силою тягнути представників, яких обрала Асоціація приватних виконавців. Вона емоційно звернулася до присутніх, наполягаючи на необхідності відвідувати засідання.

До дисциплінарних покарань також є претензії. Головним опонентом дисциплінарної комісії був колишній очільник ДВС Олександр Кузь, який сумнівався не лише у професіоналізмі обраних осіб, а й у тому, чи варто їм продовжувати роботу. І навіть пропонував їх відкликати. «Ті рішення, які приймала дисциплінарна комісія, неправильно сформульовані. Що це за рішення, в якому зазначено: послухали Іванова і Сидорова й вирішили таке. Де обґрунтування? Де мотивація?» — висловив невдоволення О.Кузь.

Однак відповісти йому ніхто не міг, адже членів дисциплінарної комісії на з’їзді не було. Між іншим, двом покараним фахівцям вдалося через суд довести свою невинуватість та домогтися скасування рішень.

Задля покращення дисциплінарної практики на з’їзді вирішили запровадити інститут дисциплінарного уповноваженого й внесли до статуту АПВ відповідні зміни.

Так, особа, яка обійматиме цю посаду, виконуватиме консультативно-рекомендаційні функції й діятиме як дорадчий орган під час розгляду дисциплінарних проваджень. Її оберуть з-поміж суддів у відставці чи науковців або визнаних фахівців у сфері виконавчого провадження, які мають бездоганну репутацію. Ця людина вивчатиме матеріали справи та надаватиме висновок. За результатами відкритого конкурсу дисциплінарного уповноваженого обиратиме рада приватних виконавців.

Лояльні й без жінок

Плутанина з дисциплінарною практикою виникла не просто так, адже за результатами опитування, яке провели серед 86 «приватників», з’ясувалося, що вони не знають Кодексу професійної етики.

30% сказали, що знайомі з положеннями поверхово, 23% добре знають лише деякі норми і тільки 29% (менш ніж третина респондентів) добре засвоїли етичні вимоги до себе.

Також опитування виявило високу лояльність до порушень. На запитання: що треба зробити, дізнавшись про неетичний вчинок колеги? — абсолютна більшість відповіла, що провела б дружню бесіду (87%), і лише 13% скаржилися б у різні органи. Відповідь дуже відрізняється від тієї, яку дають жителі країн з низьким рівнем корупції: в аналогічних анкетах вони зазначали, що будуть скаржитися.

Втім, фахівці сподіваються сформувати нову культуру судових рішень, забезпечити високий професійний рівень та престиж своєї професії. Цього збираються досягти за допомогою навчання і тренінгів.

Представники нової професії прагнуть вчитися. 50% вважають, що підвищення кваліфікації має бути обов’язковим, а 70% хочуть отримати перелік курсів, які можуть бути зараховані як підвищення кваліфікації. Найбільше опитані потребують знань у сфері АСВП та бухгалтерського обліку.

До речі, що стосується навчання кадрів, то АПВ тісно співпрацює з литовськими колегами. Рік тому вони уклали меморандум про співпрацю з Палатою приставів Литовської республіки. Делегація «приватників» відвідала закордонних друзів, а згодом литовці в Києві організували навчальний семінар.

Також цікавим виявився результат опитування стосовно кількості приватних виконавців. Хоча сьогодні працюють лише півтори сотні фахівців, вони не проти стати монополістами у своїх регіонах і вважають, що чисельність приватних виконавців має бути обмеженою. Більше від половини проголосували за встановлення квот.

Що стосується кількості представників цієї професії загалом у країні, то опитані вирішили, що буде достатньо півтисячі. А це в чотири рази менше, ніж необхідно, якщо вірити підрахункам проекту «Право-Justice». Між іншим, це професія, в якій простежується гендерна нерівність, адже жінок лише 15%.

Попри короткий період роботи, приватні виконавці поскаржилися на правоохоронців, і С.Глущенко пообіцяла влаштувати їм зустріч із поліцією, щоб сформувати певну практику. Однак приватні виконавці забажали не просто співпрацювати з НП, а створити окрему виконавчу поліцію. Та цей пункт до планів не вписали.

Нині на порядку денному дещо розмиті плани: створення нової культури виконання судових рішень, забезпечення престижу професії та перевірка фактів, які її паплюжать.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ ЗіБ

Ірина ЖАРОНКІНА,
головний національний експерт проекту ЄС «Право-Justice»:

— Понад рік тому було створено Асоціацію приватних виконавців і відповідно до закону — сформовано дисциплінарний та кваліфікаційний органи. На цьому з’їзді обговорюють роботу дисциплінарної комісії, бо були певні питання, пов’язані з її практикою. Зокрема, суд скасував два рішення комісії. Також обговорювали запровадження інституту дисциплінарного уповноваженого.

Зауважу, що практика та підходи до оцінки дисциплінарної відповідальності державних виконавців і приватних — різні. Це зумовлено тим, що, хоча приватні виконавці мають державні повноваження на виконання судових рішень, вони не є держслужбовцями.

В той час як Міністерство юстиції є безпосереднім керівником держвиконавців і на них поширюються ті ж правила, що й на інших службовців. Тому оцінюють їх по-різному. Наприклад, приватного виконавця можуть покарати позбавленням права на виконання судових рішень. Слід пам’ятати, що діяльність приватного виконавця обмежується положеннями закону.