Надія без результату

Ліквідатори продовжують балансувати на межі злочину за несплату податків

Арбітражні керуючі постійно стикаються з проблемою оподаткування в процедурі ліквідації підприємства. Фактично податки — це для «здорового» підприємства, але фіскали дотримуються іншої думки.

Галузеві суперечності

Як зазначають правники, ст.38 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є еталоном правової невизначеності. З одного боку, усе виглядає цілком логічним, зважаючи на імперативну вказівку, що в банкрута не виникає жодних додаткових зобов’язань, у тому числі стосовно сплати податків і зборів. Однак життя завжди ширше за норми закону, тож що робити в разі, якщо після закінчення технологічного циклу підприємства припиниться, наприклад, постачання світла до невеличкого міста?

Закладаючи до ст.38 норму щодо витрат, пов’язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, на думку арбітражних керуючих, законодавець заклав міну сповільненої дії. Норми Податкового кодексу прямо суперечать положенням закону. Відповідно до ст.7 ПК приписи щодо оподаткування не можуть установлюватися або змінюватися будь-яким іншим актом, окрім податкового. Тож, дотримуючись правил, визначених у законодавстві, банкрутство не звільняє від сплати податків, навіть незважаючи на пряму вказівку в спеціальному законі.

Наразі відкритим залишається питання щодо нарахування та сплати земельного податку підприємством-банкрутом. Дотримуючись норм чинного законодавства, ліквідатор повинен самостійно нарахувати відповідні податкові зобов’язання. Проте в такому випадку ці дії прямо суперечать положенням закону про відновлення платоспроможності. Проблемою залишається й віднесення цих зобов’язань до будь-якої черги кредиторів.

Концептуальні тонкощі

Боржнику необхідно послуговуватися принципами не лише податкового, а й римського права. Тож відкритим є питання щодо сплати ПДВ після продажу ліквідаційного майна. Поширеною є практика, коли після продажу майна в ліквідаційній процедурі податкова звертається з уточненими кредиторськими вимогами. Однак їх неможливо ні віднести до відповідної черги вимог кредиторів, ні задовольнити належним чином.

Арбітражні керуючі скаржаться, що, не задовольняючи вимог податкової, фактично наражаються на головний біль. Згідно з чинним законодавством обов’язок нарахування та сплати податків, розрахунків із кредиторами та збереження майна покладено саме на ліквідатора. Тому й відповідальність за ухилення від сплати податків, нарахованих фіскалами, поширюється саме на нього.

Великі надії щодо вирішення питання покладалися на Кодекс з процедур банкрутства. Проте, експерти припускають, що цього не варто очікувати. Податки зачіпають інтереси кожного громадянина.

Обкрадений народ

На думку арбітражних керуючих, скорочення обсягів податкових нарахувань повинне відбуватися шляхом унесення змін до ПК. Утім, на думку деяких суддів, які практикували в адміністративній юрисдикції, податки повинні сплачувати всі та в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою думку, суддя наводив приклад щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску. Мовляв, раніше так само існували спори, чи варто нараховувати ЄСВ в процедурі ліквідації за час, доки працівники ще не звільнені в установленому законом порядку. Однак надалі це питання було вирішено правозастосовною практикою. Тим часом, удаючись до процесуальних хитрощів та адміністративних порушень, ліквідатори обкрадають народ.

Що важливіше — повернути гроші кредиторам і через них — в економіку держави чи поповнити бюджет? Це запитання так і не знайшло відповіді. Податківці наголошують на тому, що не можуть не перевіряти правильності нарахованих адміністративних внесків. Залишаючись на позиції відстоювання державних інтересів, фіскали попереджають, що й надалі звертатимуться до адміністративних судів.

Дійшли до краю

Край різнобою в правозастосовній практиці повинен покласти КзПБ, на підписання котрого найближчим часом сподіваються арбітражні керуючі. Зокрема, після набрання ним чинності всі такого роду питання будуть вирішуватися тільки в господарських судах. Правники сподіваються, що це надасть змогу пришвидшити процедуру ліквідації підприємства, а отже, і здійснити продаж активів за найвищою ціною.

На думку представників Міністерства юстиції, нині створюються механізми, щоб убезпечитися від зловживань не лише з боку кредиторів, а й державних органів. Тож постійні донарахування, до яких удаються податкові інспекції, аж ніяк не сприяють захисту інтересів кредиторів. А саме це було лейтмотивом у ході ухвалення нового законодавства. Україна повинна боротися за інвесторів. Тому підвищення позиції нашої держави в рейтингу Doing Business можливе тільки за умови належного захисту інтересів кредиторів. Як показують вітчизняні реалії, випадки, коли кредитори самі збанкрутіли за час участі в процедурі банкрутства, є досить поширеними. На думку представника Мін’юсту, цьому слід покласти край.

На думку правників, вимог митарів стосовно нарахування та сплати податків у ліквідаційній процедурі все одно не задовольняють. Отже, ПК повинен бути доповнений нормами щодо податкового компромісу. Також не завадило б запровадити скорочені форми податкової звітності для банкрутів. Адже стягнення податкової недоїмки — безперечно, важливе завдання, але ж є й інші кредиторські вимоги.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Ігор НІКОЛАЄВ,
директор консалтингової компанії PrimeRate, к.ю.н.:

— Наразі сподіватися на зміни в підході до нарахування та сплати податків у ліквідаційній процедурі не варто. По-перше, через те, що на стадії обговорення не було досягнуто компромісу в цьому питанні. По-друге, і це головніше, унесення змін до податкового законодавства можливе лише шляхом прийняття окремого закону. Через що відповідні норми навіть не прописувались у Кодексі з процедур банкрутства.

Інтереси податкової, звісно, важливі, податки необхідно сплачувати в повному обсязі. Однак серед кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі наявні не лише бізнес-інтереси. Наприклад, заборгованість із заробітної плати має першочергове значення, оскільки вона стосується реальних громадян. Питання є дуже важливим для вирішення: що важливіше — бюджет чи погашення заборгованості із заробітної плати? Банкрутство — дуже складний інститут, і він стосується не чвар, а економічних відносин у державі.