Закон і Бізнес


Вади регулярного оцінювання

РСУ виявила загрози впливу в запропонованому ВККС порядку спостереження за людьми у мантіях


Якщо у засідання прийде забагато спостерігачів, то єдине, що можна буде оцінити, то це здатність судді працювати у стресових умовах.

№9 (1411) 09.03—15.03.2019
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
4177

Як повідомляв «ЗіБ», на позачерговому засіданні Ради суддів розглядався проект Порядку і методології оцінювання та самооцінювання судді. З’ясувалося, що до нього є чимало зауважень. Що ж пропонується змінити в цьому документі?


Зазіхання на чуже

Загалом судді та автори проекту по-різному розуміють мету й завдання регулярного оцінювання. Як висновується в рішенні РСУ від 25.02.2019 №9, окремі положення запропонованого документа не узгоджуються ні з рекомендаціями КРЄС, викладеними у висновку від 24.10.2014 №17, ні з профільним законом. Тож їх слід доопрацювати задля «уникнення ризику неправомірного впливу на суддю при здійсненні регулярного оцінювання».

Так, на думку РСУ, об’єктом регулярного оцінювання не може бути кваліфікація судді. Ці повноваження — прерогатива Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Натомість ця процедура має посприяти виявленню індивідуальних потреб у вдосконаленні, стимулюванні судді до підтримання кваліфікації. Тому оцінюватися може професійний рівень.

Відповідно, потребують узгодження із цією тезою пункти, що містяться в анкетах оцінювання. Адже ні сам суддя, ні його колеги не мають таких повноважень, як, наприклад, оцінка загальнотеоретичних знань або знання матеріального та процесуального права. Не кажучи вже про недолугість включення в анкети як самооцінки, так і сторонніх спостерігачів висновків щодо культури спілкування «піднаглядного» з учасниками процесу, працівниками апарату та колегами.

Аналогічні сумніви виникли й стосовно можливості визначати додаткові обов’язки для керівництва суду щодо проведення оцінювання. На думку РСУ, краще покласти такі повноваження на збори суддів.

І зовсім поза профільним законом є намір авторів проекту зобов’язати голову, його заступників, секретарів палат за період перебування на відповідній посаді оцінити кожного колегу.

Водночас судді усвідомлюють, що у демократичному суспільстві діяльність суду має бути максимально відкрита для суспільства. Але ж не до такого ступеня, аби розміщувати у відкритому доступі на сайті Національної школи суддів скан-копії анкет оцінювання за результатами тренінгів. Адже, на думку суддів, у такий спосіб зацікавлені особи отримають інформацію про «слабкі місця» володаря мантії, що «безперешкодно може бути використано будь-ким і з будь-якою метою».

Дійсно, за такою логікою може виникнути бажання оприлюднювати відомості про результати психологічного тестування, які теж є частиною суддівського досьє. Але ж у законодавця вистачило здорового глузду не зобов’язувати розміщувати їх в Інтернеті.

Простеж за колегою

Чимало зауважень викликала процедура регулярного оцінювання колегами. Наприклад, автори документа не порахували, чи вистачить у кожній установі суддів для того, щоб за 3 роки кожен законник отримав оцінку від 10 або найменше половини своїх колег. На думку РСУ, достатньо і можливо зібрати 3 анкети.

Причому для уникнення непорозумінь пропонується конкретизувати, що оцінювання здійснюється за наслідками спостереження саме за процесуальною діяльністю судді під час розгляду справ, а не взагалі, як необачно записали автори. Хтозна, може якісь ретиві законники почнуть стежити за колегами не тільки на роботі.

Прикметно, що в зауваженнях РСУ наголошує: ст.56 закону «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає обов’язку для судді проводити оцінювання колег у запропонованій кількості та строки. Тобто це має бути лише його правом, що й визначено окремим пунктом проекту порядку.

Та навіть якщо встановити такий обов’язок у законі, як писав «ЗіБ», порядок нічого не говорить про врахування часу, що витрачатиметься на оцінювання інших, у загальному навантаженні судді. Чи це буде «громадське навантаження»?

І вже точно не якась відповідальна особа, а тільки збори суддів можуть робити висновок за результатами зібраних від колег анкет. Хіба що зможе підготувати такий проект, а вже збори мають його розглянути та прийняти рішення.

Принагідно РСУ звернула увагу, що ці анкети разом із запереченнями того, кого оцінювали, мають зберігатися виключно в матеріалах особової справи у суді. І жодних копій для Національної школи суддів ніхто не зобов’язаний робити та надсилати.

Також судді висловилися проти того, щоб копії рішень зборів про визначення результатів оцінювання судді його колегами направлялися до ВККС для долучення до досьє. Адже необхідність цього, вплив такої інформації на кар’єру або оцінювання такого судді жодним чином не обґрунтовані й не встановлені відповідним порядком, затвердженим комісією.

Запобігти тиску зовні

Що стосується зовнішнього оцінювання, то, на думку РСУ, в проекті порядку закладені певні ризики позапроцесуального впливу на суддів. Тому вважається недоцільним допускати до оцінювання служителів Феміди представників ГО, які «здійснюють діяльність, пов’язану з реформуванням системи правосуддя». До того ж пропонується вилучити з проекту норму, що дозволяє активістам самим визначати, коли продовжувати оцінювання, якщо суддя був відсутній на роботі у період, який був для них окреслений.

Крім того, у зауваженнях міститься пропозиція скоротити до двох осіб кількість активістів, котрі одночасно можуть завітати на відкрите засідання, а максимальну кількість справ, за якими вони можуть спостерігати, обмежити трьома. Причому в раді вважають, що для оцінки роботи судді достатньо побувати на двох засіданнях у кожній з трьох справ. А якщо і дозволяти активістам опитувати учасників процесу, то тільки під наглядом працівника суду і під відеозапис.

Утім, за оцінкою РСУ, запропонована редакція не встановлює будь-яких критеріїв щодо визначення доброчесності представника громадського об’єднання, хоча така вимога до нього існує. Тож пропонується передбачити подання кандидатами у громадські спостерігачі декларацій родинних зв’язків та доброчесності. Це, на думку РСУ, допоможе запобігти випадкам, коли суддю оцінює особа, яка має чи мала певні зв’язки зі стороною у справі або вочевидь не є доброчесною.

До того ж, упевнені у раді, сам факт подання таких декларацій змусить представників громадськості усвідомити серйозність нового статусу й наслідків своєї діяльності. Хоча можна передбачити, який ґвалт здіймуть активісти, якщо їх дійсно змусять про це звітувати.

Проте якщо РСУ не зможе мінімізувати ризики стороннього втручання у правосуддя, то ремствуватимуть і судді, і суспільство.