Закон і Бізнес


Член Ради суддів Дмитро Мовчан:

«Змушувати суддю мислити шаблонами, які до того ж не узгоджуються із законом, є хибним напрямом»


Дмитро Мовчан: «Змушувати суддю мислити шаблонами, які до того ж не узгоджуються із законом, є хибним напрямом»

№8 (1410) 02.03—08.03.2019
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
13935

Як відомо, 1 березня мала розпочати роботу Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Напередодні «ЗіБ» поспілкувався з одним із членів робочої групи РСУ, що опрацьовувала проект положення про ЄСІТС, суддею Ленінського районного суду м.Дніпропетровська Дмитром МОВЧАНОМ, аби дізнатися, які принципові моменти необхідні для повноцінного функціонування системи. А також про те, які несподіванки можуть очікувати на співробітників апарату суду піс-ля початку роботи системи.


 «Ціна помилки у вигляді неналежного нормативного регулювання ЄСІТС буде дуже високою»

— Дмитре Валентиновичу, чому до останнього затягнули із погодженням проекту? Чи могли в судах виникнути проблеми з використанням системи через відсутність цього документа?

— Насамперед нагадаю, що це положення затверджує Вища рада правосуддя після консультацій з РСУ. Таку процедуру передбачено законом. Таким чином, відповідні консультаційні заходи в цьому випадку є обов’язковим етапом нормотворчого процесу.

Ще 19.11.2018 у своєму рішенні «Щодо проблем запровадження електронного суду» №79  РСУ наполегливо рекомендувала Державній судовій адміністрації прискорити надання проекту для ознайомлення та проведення консультацій. Однак цей документ ми отримали лише на початку лютого цього року, що навряд чи відповідає такому критерію, як своєчасність. Безумовно, вкрай стислі строки опрацювання акта обумовлюють ризик несвоєчасного «старту» роботи системи.

— Що регулює це положення? Тобто для кого воно насамперед необхідне?

— Проект запропонованого ДСАУ нормативного акта має основоположний, базисний характер. Він визначає порядок функціонування ЄСІТС, алгоритми певних процедурних дій у такій системі та встановлює відповідні права та обов’язки як тих суб’єктів, що працюють із такою системою, так і тих, що відповідають за забезпечення її діяльності. А тому вкрай важливо ґрунтовно опрацювати зміст проекту.

Попередній аналіз свідчить, що його розробники приділили велику увагу врегулюванню вказаних аспектів функціонування електронного судочинства. Разом з тим такий проект, безумовно, потребує подальшого доопрацювання та вдосконалення з метою забезпечення належного балансу між законодавчими вимогами та реальними технічними можливостями судової влади на ниві електронного судочинства. Також необхідно усунути виявлені розбіжності між запропонованою регламентацією діяльності електронного суду та вимогами процесуального законодавства.

Зі свого боку РСУ вживала всіх можливих заходів, щоб вже до початку функціонування системи провести відповідні консультації з метою узгодження норм указаного положення. Зокрема, перенесла засідання, заплановане в графіку роботи на 1 березня, на ближчу дату — 25 лютого.

— Упродовж місяця до РСУ надходили зауваження щодо запропонованого проекту. Чи отримували ви такі зауваження і на які недоліки проекту звертають увагу суди?

— У сучасних умовах суддівська спільнота вирізняється своєю активною позицією майже у всіх питаннях, що стосуються новітнього інструментарію здійснення правосуддя. На стала винятком і процедура запровадження ЄСІТС.

До РСУ як надходили, так і продовжують надходити відповідні пропозиції та зауваження до вказаного проекту. Обсяг інформації дуже великий, а завдання, яке стоїть перед РСУ на цьому етапі, дуже відповідальне, до того ж має бути виконано у стислі строки. Адже ціна помилки у вигляді неналежного нормативного регулювання ЄСІТС буде дуже високою.

Тому як член РСУ, який переймається цим питанням разом з колегами, і як суддя, який здійснює правосуддя, я зацікавлений у тому, аби зміст затвердженого положення був максимально збалансований, не суперечив нормам процесуального законодавства і його вимоги мали матеріально-технічне підґрунтя для подальшої реалізації.

Із цього приводу автори звернень зосереджують увагу РСУ як на глобальних системних проблемах, так і на невідповідності окремих норм положення вимогам процесуального законодавства. Наприклад, серед глобальних виділяються неналежне кадрове забезпечення, необхідність запровадження комплексної системи захисту інформації, відсутність якісного технічного оснащення судів тощо.

Що стосується змісту окремих норм, то звертається увага на їх розбіжності з вимогами законодавства, наприклад щодо збереження державної таємниці. Автори звернень підкреслюють і неузгодженість із процесуальним законодавством у частині визначення моменту набрання чинності актами судової влади, відсутність у шаблонах процесуальних документів, наприклад постановах у справах про адміністративні правопорушення, вступної та резолютивної частин тощо.

Треба розуміти, що навіть ідеальне нормативне регулювання функціонування ЄСІТС без попереднього виконання завдань, які стосуються потреб судової влади у належному нормативному, кадровому та матеріально-технічному забезпеченні, може звести нанівець будь-які позитивні кроки у цій площині.

«Сьогодні в Україні немає суддів, яких би повністю влаштовував зміст проекту Положення про ЄСІТС»

— Вас як суддю місцевого суду все влаштовує в цьому документі?

— Висловлю сміливу думку, що сьогодні в Україні немає суддів, яких би повністю влаштовував зміст проекту Положення про ЄСІТС. Такого висновку я дійшов за результатами як опрацювання пропозицій, що надходять до РСУ, так і особистого спілкування з колегами з багатьох регіонів України.

У мене як судді місцевого суду також є запитання з приводу змісту проекту. Наприклад, у додатках до нього можна знайти шаблонну структуру судового рішення, якої повинен дотримуватися суддя під час складання такого документа в ЄСІТС. Питання в тому, що запропоновані варіанти не зовсім збігаються з відповідними нормами процесуальних кодексів. Та й змушувати суддю мислити шаблонами, які до того ж не узгоджуються із законом, є хибним напрямом у розвитку судової практики.

Однак у будь-якому випадку володарі мантій критику висловлюють одночасно з наданням пропозицій для усунення таких розбіжностей. Тобто вони не мають на меті зупинення запровадження ЄСІТС. Переконаний, що наявність певних організаційних проблем жодним чином не може ставити під сумнів законодавчо визначену необхідність запровадження інноваційних електронних технологій у судочинство.

— Унаслідок непідготовленості до нововведень ми вже маємо критичну ситуацію із відеофіксацією судового розгляду. 125 судів зверталися до РСУ із цією проблемою і з’ясувалося, що не вистачає не тільки обладнання, а й майже 1000 залів судових засідань. А чи вистачає обладнання в судах для сканування документів і головне — працівників апарату, які цим займатимуться? Чи передбачено введення додаткових посад співробітників, які обслуговуватимуть цей процес та підтримуватимуть обладнання кожного суду в належному стані?

— З’їзди суддів, РСУ та суддівська спільнота неодноразово звертали увагу на необхідність як кадрового, так і технічного забезпечення судів з метою успішного подолання означених проблем. Про це свідчить і згадане рішення РСУ №79, що стосувалося запровадження електронного суду.

В листопаді минулого року ми наголошували, що ДСАУ після визначення реальної потреби у матеріально-технічному та кадровому забезпеченні судів слід якнайшвидше виконати завдання, пов’язані з подальшим переведенням розгляду судових справ у електронну форму.

Серед іншого наполягали на включенні до штатних розписів новоутворених окружних та апеляційних судів штатних одиниць працівників апарату, до функціональних обов’язків яких буде віднесено технічне наповнення баз даних ЄСІТС. Також звертали увагу на необхідність облаштування робочих місць суддів у залах засідань (розміщення та підключення персональних комп’ютерів або ноутбуків/планшетів, принтерів, систем відео- та аудіофіксації процесуальної діяльності тощо). Такі проблеми організаційного характеру, на мою думку, ДСАУ мала б усунути до запуску ЄСІТС.

Однак буде безвідповідальним стверджувати, що судова адміністрація такі проблеми розв’язала в повному обсязі. На місцях відчувається брак комп’ютерного обладнання, систем відеофіксації, залів судових засідань, а також працівників апарату. Тому це питання залишається відкритим.

Урешті-решт у судах немає необхідної кількості повноважних суддів. Тому може буде виправдана заміна глобального старту ЄСІТС з 1.03.2019 в усіх судах на поетапне її впровадження із врахуванням технічної готовності кожного суду окремо.

«Переваги запровадження електронного судочинства превалюють над можливими ризиками та недоліками»

— Процесуальним законодавством установлено, що судові рішення, повістки мають направлятися виключно в електронній формі у порядку, передбаченому, зокрема, положенням. Але, наприклад, у кодексах не визначено, що буде підтверджувати факт їх отримання. Так, не виключено, що документ потрапить у спам і буде автоматично видалений. Це, напевне, регламентується положенням. Чи варто надсилати повістки на електронну адресу за відсутності цього документа?

— Питання неузгодженості та суперечливості окремих норм Положення про ЄСІТС та процесуального законодавства є предметом дослідження Ради суддів. За результатами своєї роботи ми намагалися мінімізувати ризики, закладені в проекті документа. Тож поки що рано говорити про згадані негативні ситуації, варто дочекатися та ознайомитися із доопрацьованим варіантом проекту.

— Ви згадали про необхідність посилення систем захисту. Але ж недолік електронного підпису полягає в тому, що ним можна скористатися і без відома власника. Йдеться не лише про хакерів, а й про випадки, коли особа не вжила заходів захисту від несанкціонованого доступу до комп’ютера чи носія, на якому підпис зберігається. Чи передбачена для суддів та працівників апарату відповідальність за таку халатність?

— Тут жодних ризиків немає. Українські судді та працівники апарату вже не один рік послуговуються електронним цифровим підписом. Я не знаю таких випадків, коли працівник судової системи безвідповідально поставився до носія, на якому зберігається ЕЦП, та розголосив пароль доступу. Багаторічна практика використання такого електронного інструментарію демонструє сумлінне ставлення працівників судової влади до свої обов’язків у цій частині.

Безумовно, у випадку невжиття належних заходів захисту від несанкціонованого доступу до комп’ютера чи носія, на якому зберігається ЕЦП, особа має бути притягнута до юридичної відповідальності. Вважаю, що питання виду та форми такої відповідальності доцільно обговорювати, коли відомі конкретні обставини діяння, його причини та наслідки.

Сьогодні судова влада не схильна приховувати проблеми. Наш пріоритет — їх вирішення та запобігання прояву в майбутньому.

— Загалом, за теорією надійності, що складніша та розгалуженіша система, то більша ймовірність її виходу з ладу. Чи виправданий ризик переходу на е-судочинство за умов, що далеко не в кожному місті є стабільний Інтернет? Чи не буде ще більше нарікань від учасників процесу на судову систему, ніж сьогодні?

— Із теорією надійності важко не погодитись, адже її дієвість неодноразово підтверджена практикою. Вимушений констатувати, що нарікання на роботу судів мають місце і вони не завжди безпідставні. Але визначимося, що дає всім учасникам судового провадження введення ЄСІТС?

Ми маємо унікальну можливість досягти оперативності документообігу між користувачами такої системи, покращити комунікацію між учасниками процесу, суттєво скоротити витрати на здійснення судочинства, забезпечити розумність строків розгляду справ, спростити доступ до правосуддя тощо. Звісно, нові можливості такого інструментарію важко переоцінити, тому переваги запровадження електронного судочинства превалюють над можливими ризиками та недоліками.

Маю сподівання, що після початку роботи системи громадяни отримають зовсім новий, кращий рівень сервісу. Безумовно, відсутність стабільного Інтернету, неналежна комп’ютерна грамотність громадян є чинниками, що позначаються на функціонуванні електронного судочинства. Але законодавство не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі.

Тому я не очікую від учасників процесу критичного збільшення кількості нарікань на роботу судової системи через запровадження ЄСІТС.