Закон і Бізнес


Трансформаційна турбулентність

Оподаткування за світовими правилами — реальність, що настає


№8 (1410) 02.03—08.03.2019
Дмитро ГУМЕНЮК, адвокат АО Legitimus
1319
1319

Україна не мала особливого вибору, приєднуючись до плану BEPS, оскільки це світовий тренд. У бізнесу не запитують, чи зацікавлений він у змінах. Питання лише в змісті, яким будуть наповнені норми внутрішнього законодавства.


Шляхом до BEPS

Приєднавшись у 2017 році до мінімального стандарту BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), Україна взяла на себе зобов’язання втілити 4 з 15 засад. Пізніше було прийнято рішення йти ширшим фронтом і запровадити більше заходів, ніж передбачено цим стандартом. Така необхідність пояснювалася, зокрема, неможливістю повноцінного функціонування одних заходів без інших, а також політикою, спрямованою на перехід до вільного руху капіталу (відоме нам кліше «валютна лібералізація»).

Протягом тривалого часу питання імплементації плану BEPS в Україні тільки активно публічно обговорювалося, не маючи жодного нормативного підґрунтя. І ось у 2018 році крига скресла — бізнес отримав ряд дзвіночків, прямо пов’язаних з реалізацією плану.

Першим із них стало набрання чинності законом «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII. У його «Прикінцевих та перехідних положеннях» на Уряд і Нацбанк було покладено обов’язок розробити законопроекти, які стосуються імплементації цілої низки заходів плану BEPS та впровадження стандартів автоматичного обміну фінансовою інформацією.

Наступним сигналом стало підписання Україною 23.07.2018 Багатосторонньої конвенції щодо виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії BEPS. Вона також відома як MLI-конвенція, є 15-м заходом плану BEPS. Нині очікується її ратифікація парламентом.

На виконання згаданих «Прикінцевих та перехідних положень» закону №2473-VIII Міністерство фінансів разом з НБУ 24.10.2018 оприлюднили спільний проект «Про внесення змін до Податкового кодексу України з метою імплементації Плану протидії розмиванню бази оподатковування та виведенню прибутку з-під оподаткування».

Зміни за планом

Цей проект досі перебуває на стадії публічного обговорення і, ймовірно, зазнає ще ряду змін, перш ніж стати законом. Водночас вектор руху, обраний Україною, є достатньо вираженим. І для визначення подальшого напрямку в розвитку власного бізнесу варто розуміти, які ж випробування нас чекають.

Отже, цей документ передбачає не 4, як було заплановано на початку, а відразу 8 дій. Зокрема, планується запровадження кроку №3 щодо обов’язку розкриття фізичними особами — резидентами своєї участі в іноземних компаніях, які вони контролюють, з установленням правил оподаткування останніх.

Окрім цього, планують утілити в життя крок №4, яким установлюються обмеження витрат на фінансові операції з пов’язаними особами. Також зміни торкнуться й запобігання зловживанням у зв’язку із застосуванням договорів про уникнення подвійного оподаткування, які передбачені кроком №6. Зачеплять зміни й правила запобігання штучному уникненню статусу постійного представництва, що передбачено кроком №7.

Однак найбільш об’ємні зміни пов’язані з кроками №№8—10 щодо вдосконалення контролю за трансфертним ціноутворенням, а також із кроком №13, котрим передбачено запровадження нових правил звітності в розрізі країн для міжнародних груп компаній. Загалом імплементація перелічених заходів передбачає внесення досить великої кількості змін до Податкового кодексу.

Водночас для фізичних осіб — резидентів фундаментальними слід вважати нововведення, що стосуються правил оподаткування контрольованих іноземних компаній. Адже сама концепція цих правил, коли «об’єкт оподаткування — це прибуток підприємства, а платник податку — фізична особа, яка контролює компанію», є досить незвичною та малозрозумілою для платників податків.

Концепція правил КІК

Запроваджуючи правила КІК, держави обирають різні варіації: одні вводять ці правила виключно на рівні юридичних осіб, інші — як для фізичних, так і для юридичних. Україна планує приєднатися до країн, де правила КІК діятимуть на рівні фізичних осіб — резидентів.

Так, резиденти України — власники контрольованих іноземних компаній повинні будуть звітувати перед органами контролю про такі компанії та про їхні прибутки.

Іноземна компанія визнаватиметься КІК у таких випадках. Перш за все, коли фізична особа — резидент володіє часткою іноземної компанії в розмірі 50% і більше. Також у випадку, якщо громадянин володіє часткою іноземної компанії в розмірі 25% і більше та за умови, що кілька фізичних осіб — резидентів володіють частками іноземної компанії, розмір яких у сукупності становить 50% і більше. Або ж тоді, коли громадянин окремо чи разом з іншими резидентами здійснює фактичний контроль над іноземною компанією.

Об’єктом оподаткування виступатиме частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює фізична особа (контролююча особа). Зазначена частина прибутку КІК включатиметься до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи та обкладатиметься ПДФО за ставкою 18% (плюс військовий збір — 1,5%).

Умови звільнення

Водночас прибуток КІК звільняється від оподаткування, якщо дотримуються одночасно такі умови. По-перше, якщо між Україною та іноземною юрисдикцією реєстрації КІК укладено договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією. По-друге, зазначена іноземна юрисдикція не повинна входити до переліку офшорних держав (територій), затвердженого Кабміном.

По-третє, має дотримуватись одна з таких умов: або КІК фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, що є не меншою за базову (основну) ставку податку на прибуток підприємств в Україні чи є меншою за таку ставку не більше ніж на 5%; або частка пасивних доходів КІК становить не більше ніж 50% від загальної суми доходів КІК з усіх джерел.

Також правила КІК не застосовуються, якщо загальний сукупний дохід усіх КІК однієї контролюючої особи з усіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент €1 млн на кінець звітного періоду. Або КІК є публічною компанією, акції (частки) якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі, чи благодійною організацією, яка не розподіляє доходи на користь її засновників (учасників).

Дотримання критеріїв необхідно буде доводити документально, подаючи спеціальні звіти разом з декларацією ПДФО, що на практиці створює суттєве адміністративне навантаження. Також звітувати необхідно буде за кожним фактом набуття контролю над іноземною компанією або відчуження частки в ній. За порушення порядку звітування/повідомлення згідно з правилами КІК до контролюючих осіб будуть застосовуватися досить серйозні штрафи.

Коли чекати наслідків

У зазначеному проекті передбачено, що обчислення скоригованого прибутку КІК буде застосовуватися щодо звітних періодів, які розпочинаються після 1.01.2020. Одночасно штрафні санкції та пеня за порушення вимог щодо визначення та обчислення прибутку КІК не застосовуються за результатами 2019—2020 звітних (податкових) років.

Отже, з одного боку, проект не збільшує наявних ставок податків та не вводить нових зобов’язань, але з другого — нові податкові вимоги суттєво збільшують базу оподатковуваного доходу фізосіб-резидентів (контролюючих осіб), а також покладають на них адміністративне навантаження у вигляді спеціальної звітності.

Правила КІК теоретично вже можуть запрацювати в сьогоднішніх умовах. Та більш потужним інструментом вони здатні стати в момент запуску автоматичного обміну фінансовою інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standard), який відкриє інформацію для податкових служб про рахунки українських резидентів за кордоном і залишки на таких рахунках. Україна декларувала намір приєднатися до автоматичного обміну у 2020 році, обмінявшись при цьому інформацією за 2019 рік. Проте офіційних документів щодо автоматичного обміну наша країна досі не підписала.

Ще не фінал

Запропонований Мінфіном та НБУ спільний проект уводить досить складні правила оподаткування. Редакція не остаточна й до моменту фінального узгодження може зазнати змін. Водночас вона є достатньо збалансованою, і її слід приймати як відправну точку імплементації плану BEPS в Україні.

З огляду на масштабність і швидкість змін міжнародного оподаткування хочеться сподіватися, що Україна зможе врахувати як позитивну, так і негативну практику інших країн, запроваджуючи нові правила у власне законодавство, принаймні для того, щоб бізнес зміг пережити трансформацію з найменшою «турбулентністю» для себе.

Своєрідною пігулкою, що може врятувати платника податків від негативних наслідків через різку зміну податкового клімату, є процедура взаємного узгодження, яку також передбачено в проекті. Проте для того, щоб механізм був дієвим, необхідна конкретизація ключових технічних аспектів на рівні КМ.

Висновок напрошується сам собою:  запропонований проект є лише черговим і не остаточним кроком України в боротьбі з ефективним податковим плануванням за участю іноземних юрисдикцій. Зміни як податкового законодавства, так і практики його застосування вимагають нових підходів до використання структур з іноземним елементом. А тому доцільно комплексно оцінити вплив запропонованих проектом заходів на бізнес-структури, щоб забезпечити для себе комфортний перехід на нові правила оподаткування.