Збагачення вже не злочин

Склад злочину не може залежати від результатів діяльності слідства — КС

Презумпція невинуватості переважила нарешті політичну доцільність. Конституційний Суд прибрав із Кримінального кодексу норму, яка змушувала чиновників доводити законність своїх статків.

Як відомо, ст.368-2 «Незаконне збагачення» КК є новотвором Верховної Ради постреволюційного періоду. В кодексі вона з’явилася дещо раніше, але тоді стосувалася факту одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи своїх родичів за відсутності ознак хабарництва.

Вже у жовтні 2014 року, одночасно із створенням Національного антикорупційного бюро, її переписали, аби додати новому органу роботи. А у 2015-му — удосконалили таким чином, що злочином стало вважатися отримання чиновниками «у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами».

На думку нардепів, які направили подання до КС, подібне формулювання змушувало підозрюваного доводити законність походження власних статків. А це, вочевидь, суперечить, насамперед, принципу презумпції невинуватості та праву не свідчити проти себе.

Крім того, Цивільний кодекс містить принцип правомірності набуття права власності, якщо протилежне не випливає із закону або не встановлене судом.

Більшість суддів КС пристали на таку позицію. У рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 наголошено, що суттєвим недоліком визначення незаконного збагачення як злочину є те, що в диспозицію ст.368-2 КК потрапив процесуальний припис «не підтверджено доказами». На думку Суду, поєднання матеріальних та процесуальних приписів є неприйнятним та неприпустимим. Адже «встановлення наявності в діянні особи складу злочину… безпосередньо залежить від результатів суб’єктивної діяльності чи навіть бездіяльності сторони обвинувачення».

Інакше кажучи, слідчі органи мають збирати факти саме законності доходів підозрюваного. Або — не збирати, і тоді будь-яке «збагачення у великих розмірах» стає злочином через відсутність доказів. Але ж обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях!

Отже, КС констатував, що конструкція ст.368-2 КК не відповідає вимозі юридичної визначеності, допускаючи неоднозначне тлумачення. Відповідно, Суд визнав усю статтю такою, що не відповідає Конституції.

Зрозуміло, що таке рішення одразу розкритикували політики, пообіцявши повернути до кодексу цю статтю у новому вигляді. Причому сам Суд дав підказку, як це має виглядати: запровадити поняття «раціональне пояснення» чи «раціональне обґрунтування» невідповідності набутих активів та задекларованих доходів чиновників. Але це стосуватиметься підтвердження його доброчесності та можливості подальшого перебування на державній службі. Проте аж ніяк не може слугувати підставою для кримінального переслідування без доведення незаконності походження статків саме обвинуваченням.