Недопустимі докази

Cуд не може відхиляти доводи про побиття та катування обвинувачених лише на тій підставі, що це питання вже розслідували органи прокуратури. Такий висновок зробив ВС в постанові №585/3516/14-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

10 грудня 2018 р.                                                м.Київ                               №585/3516/14-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МАЗУРА М.В.,
суддів: МАТІЄК Т.В., МОГИЛЬНОГО О.П. —

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого Особи 1 — адвоката Яковця Є.О. — та касаційну скаргу прокурора на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 8.06.2016 та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29.11.2016 у кримінальному провадженні №12014200100000419 за обвинуваченням:

Особи 1, громадянина України, Інформація 1, проживає за Адресою 2, в силу ст.89 КК такого, що не має судимості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених у пп.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК;

Особи 2, громадянина України, Інформація 2, проживає за Адресою 1, раніше судимого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених у пп.6, 12, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.357 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Роменського міськрайонного суду від 8.06.2016 Особу 1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених у пп.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК, та призначено покарання: за пп.6, 12 ч.2 ст.115 КК — у вигляді позбавлення волі на 14 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.4 ст.187 КК — у вигляді позбавлення волі на 11 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.3 ст.357 КК — у вигляді обмеження волі на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, Особі 1 остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Особу 2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених у пп.6, 12, ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.357 КК, та призначено покарання: за пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК — у вигляді позбавлення волі на 14 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.4 ст.187 КК — у вигляді позбавлення волі на 11 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.1 ст.357 КК — у вигляді обмеження волі на 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, Особі 2 остаточно визначено покарання у вигляді позбавлення волі на 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Згідно зі встановленими судом першої інстанції обставинами Особа 1, знаючи, що в с.Сененкове Роменського району проживає самотній Особа 6, який має певні заощадження, запропонував Особі 2 вчинити на нього розбійний напад з метою заволодіння майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, на що останній погодився. Реалізуючи спільний злочинний умисел, Особа 1 та Особа 2, попередньо взявши із собою монтировку для відкриття вхідних дверей будинку, маску, шапку та перчатки, липку стрічку (скотч), 26.03.2014, близько 19:00, прийшли до господарства Особи 6 за Адресою 3. Перебуваючи на порозі будинку, Особа 1 надів шапку та перчатки, а Особа 2 — маску та перчатки, і через незамкнені двері проникли до будинку, в якому Особа 6 спав на ліжку в залі та від шуму прокинувся. Особа 1 та Особа 2 стали вимагати від потерпілого передачі їм грошей, на що останній відмовився, після чого обвинувачені за попередньою змовою групою осіб зв’язали руки та ноги потерпілого липкою стрічкою та почали завдавати йому численні удари руками та ногами в різні частини тіла, вимагаючи в нього передачі їм коштів.

Не досягнувши своєї злочинної мети — незаконного збагачення, Особи 1 та Особа 2 мали умисел на позбавлення життя Особи 6 з метою заволодіння його грошима. Реалізуючи вказаний умисел, Особа 1 та Особа 2 почали завдавати численні удари руками та ногами в ділянку голови, тулуба та інших частин тіла Особи 6, усвідомлюючи, що можуть йому спричинити тілесні ушкодження, від яких настане смерть.

Розуміючи, що Особа 6 від отриманих тілесних ушкоджень помер, Особа 1 та Особа 7 почали обшукувати будинок, де в одній з кімнат Особа 1 виявив паспорт громадянина України на ім’я Особи 6, який таємно викрав, а також кошти в сумі 140 грн., якими разом з Особою 2 вони заволоділи та поділили між собою. Особа 2, помітивши в паспорті картку «Ощадбанку» з аркушем, на якому містився пін-код до вказаної картки, таємно викрав вказану картку та в м.Ромни в банкоматі по вул. Мазепи, 43 виконав дві банківські операції.

Ухвалою АССО від 29.11.2016 зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного засудженим покарання тяжкості скоєних ними злочинів та їх особам унаслідок м’якості.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційних скарг, належним чином їх не перевірив, докладних мотивів на їх спростування не навів, при цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що призначене засудженим покарання не відповідає вимогам ст.65 КК, що не враховано тяжкості скоєних злочинів, осіб засуджених, думки потерпілого.

У касаційній скарзі захисник Яковець Є.О. порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, посилаючись при цьому на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не вирішено по суті клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими, що судами безпідставно безпосередньо не досліджено доказів стосовно обставин затримання Особи 1, не допитано свідка Особу 8.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу прокурора.

У судовому засіданні засуджений Особа 1 та захисник Удалов Т.Г. підтримали касаційну скаргу захисника Яковця Є.О. та просили судові рішення скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому засуджений та захисник не підтримали касаційної скарги прокурора.

Захисник Глущенко В.В. та засуджений Особа 2, які взяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали касаційну скаргу захисника Яковця Є.О. та не підтримали касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

<…> Доводи касаційної скарги захисника Яковця Є.О. та прокурора щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є слушними.

Так, на вирок суду першої інстанції обвинувачені Особа 1 та Особа 2, їхні захисники Яковець Є.О. і Глущенко В.В., а також прокурор подали апеляційні скарги.

Обвинувачений Особа 1 в апеляційній скарзі порушував питання про скасування зазначеного вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження відносно нього. На обґрунтування своїх вимог указував на те, що інкримінованих йому злочинів він не скоював, що показання дав під фізичним і психологічним тиском з боку працівників правоохоронних органів, що затриманий був не 2.04.2014, а 1.04.2014. Зазначав про відсутність його слідів на місці події, що жоден зі свідків не вказав на його причетність до скоєння злочину.

Обвинувачений Особа 2 в апеляційній скарзі, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту та однобічність судового розгляду, просив скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування зазначав, що суд поклав у основу вироку показання, які він дав у ході досудового розслідування, а не в суді, що не встановлено мети та мотиву скоєння злочину, що до потерпілого він ішов з метою вчинення крадіжки, а не вбивства, вказував на недопустимість та неналежність доказів, що показання на досудовому слідстві дані ним під фізичним і психічним тиском працівників правоохоронних органів.

Захисник ЯковецьЄ.О. в інтересах обвинуваченого Особи 1 в апеляційній скарзі наводив доводи щодо відсутності доказів про причетність Особи 1 до скоєння інкримінованих йому злочинів, про недопустимість на неналежність доказів, незаконні методи досудового слідства.

Захисник обвинуваченого Особи 2 — адвокат Глущенко В.В. вказував у апеляційній скарзі на неправильну кваліфікацію дій Особи 2 за ч.4 ст.187, пп.6, 12 ч.2 ст.115 КК, про недопустимість та неналежність доказів, які здобуті внаслідок побиття та катування обвинувачених працівниками правоохоронного органу.

Прокурор в апеляційній скарзі порушував питання про перегляд вироку суду з підстав м’якості призначеного обвинуваченим покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами в межах, установлених ст.404 КПК, та в порядку, визначеному в ст.405 КПК, визнав безпідставними доводи, наведені в них, та дійшов висновку про законність вироку суду першої інстанції.

Разом із цим, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, ВС не може погодитися з таким висновком апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому, за положеннями п.2 ч.2 вказаної вище статті КПК, суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини й основоположних свобод отримання доказів унаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження.

У свою чергу апеляційний суд, указуючи в ухвалі на безпідставність доводів апеляційних скарг щодо неналежності та недопустимості доказів, які отримані внаслідок застосування недопустимих методів ведення досудового слідства, послався на те, що судом першої інстанції неодноразово відкладався судовий розгляд у зв’язку з оскарженням стороною захисту постанов про закриття кримінального провадження й судом дана оцінка обставинам затримання обвинувачених і наявним у них тілесним ушкодженням.

При цьому, як убачається з вироку, суд першої інстанції, перевіряючи твердження обвинувачених і захисників із зазначених питань, указав лише на те, що «з приводу указаного факту прокуратурою Сумської області проводилася перевірка, в ході якої було встановлено, що під час досудового слідства фізичного та психологічного впливу на Особу 1 та Особу 2 ніхто з працівників поліції не здійснював».

За таких обставин ВС уважає, що апеляційний суд, пославшись в ухвалі тільки на наведений висновок суду першої інстанції, фактично не вжив жодних заходів для перевірки тверджень сторони захисту й відхилив зазначені доводи, як і суд першої інстанції, лише на тій підставі, що це питання вже розслідувалося органами прокуратури.

При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що перевірка доводів стосовно дати та часу затримання Особи 1 та щодо незаконних методів ведення слідства має суттєве значення для вирішення питання доведеності вини засуджених і формальний підхід до перевірки таких тверджень є неприпустимим.

Тобто в даному випадку ВС констатує, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг обвинувачених та їхніх захисників, не навів на їх спростування обґрунтованих мотивів.

За таких обставин висновки апеляційного суду щодо законності вироку першої інстанції та доведеності вини Особи 1 та Особи 2 в скоєнні інкримінованих їм злочинів є передчасними, ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й не відповідає положенням ст.419 КПК.

Виходячи із зазначеного та керуючись стст.433, 434, 436—438, 441, 442 КПК, ВС уважає, що касаційна скарга захисника та касаційна скарга прокурора в частині, що стосується допущених судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, підлягають задоволенню.

Із цих підстав ВС

постановив:

Касаційну скаргу захисника Яковця Є.О. задовольнити частково.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 29.11.2016 стосовно Особи 1 та Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Особу 1 та Особу 2 тримати під вартою впродовж строку, необхідного для вирішення питання щодо продовження дії запобіжного заходу апеляційним судом, але не більше ніж 60 діб.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.