Закон і Бізнес


Новий орган — новий відлік

КС доведеться повторити нардепам висновок щодо строків перебування на посадах, зроблений понад 20 років тому


№6 (1408) 16.02—22.02.2019
РОМАН ЧИМНИЙ
2789

Доки адвокати готувалися до з’їзду, де визначалися, зокрема, з двома представниками у Вищій раді правосуддя, група народних депутатів вирішила з’ясувати, чи мають право нинішні члени ВРП обиратися на другий термін.


Відповідне подання вже надійшло до Конституційного Суду. В ньому нардепи просять дати тлумачення ч.5 ст.131 Конституції, яка говорить, що «одна й та ж особа не може обіймати посаду члена ВРП два строки поспіль».

Напевне, підписанти цього звернення не пам’ятають або залишили поза увагою той факт, що КС уже давав відповідь на аналогічне запитання понад 20 років тому — у першому рішенні від 13.05.97 №1-зп/1997. Щоправда, воно стосувалось обмежень на сумісництво народних обранців, запроваджених Конституцією у 1996 році. Але основні принципи, що були застосовані Судом для формування правової позиції, за цей час не змінилися.

Тоді Суд наголосив, що навіть Основний Закон держави не має зворотної дії в часі, крім випадків пом’якшення чи скасування відповідальності особи. Не містили застережень щодо ретроспективної дії нововведень і «Перехідні положення» Конституції. Як наслідок, КС дійшов висновку, що на нардепів, обраних до 28.02.96, ці вимоги не поширюються.

Аналогічно, ухвалюючи нову редакцію ст.131, конституцієдавець не вказав жодних умов обчислення для членів Вищої ради юстиції строків перебування на посадах. Більше того, у «Перехідних положеннях» зазначалося, що «до обрання (призначення) членів ВРП цей орган діє у складі членів ВРЮ протягом строку їх повноважень», але не довше, ніж до 30.04.2019. Тобто нині вони формально навіть не обіймають посад членів ВРП з якоїсь дати, а лише виконують повноваження членів нового органу.

Згадаємо ще одне зауваження з мотивувальної частини рішення №1-зп/1997. Ідеться про те, що від народних депутатів, обраних до набуття чинності Конституцією, не вимагалося складання присяги як умови продовження строку повноважень Верховної Ради поточного скликання. Так само члени ВРЮ не складали присяги, аби обійняти посади у ВРП.

До речі, через 6 років КС повторив свої висновки, ухвалюючи рішення від 25.12.2003 №22-рп/2003, більш відоме як «справа щодо строків перебування на посту Президента». І, знову ж таки, балотування Леоніда Кучми на третій строк було визнано можливим через незворотність дії Конституції та кількість присягань на вірність українському народу. У мотивувальній частині Суд наголосив: «З моменту прийняття присяги юридично вважається, що особа займає посаду Президента і починається відлік строку перебування особи на посаді». Тобто навіть без зміни назви посади.

Щоправда, це рішення піддавалося критиці самими суддями КС того складу. Адже обмеження двома строками можливості перебування на посту глави держави не було нововведенням, а існувало і в попередніх редакціях Конституції. Натомість до 30.09.2016 у ст.131 Основного Закону таких застережень для каденцій членів ВРЮ взагалі не існувало.

Отже, формально КС не може відмовити у тлумаченні питання, порушеного в поданні нардепів. Тому нині його опрацьовує секретаріат. Але, за великим рахунком, Суд міг би скористатися п.6 ч.1 ст.62 закону «Про Конституційний Суд України» і відмовити у відкритті провадження, оскільки є рішення щодо того самого предмета. Та й обґрунтування підстав для офіційного тлумачення в документі, об’єктивно кажучи, бракує…