Закон і Бізнес


Голова ВКДКА Олександр Дроздов:

«Моду посилатися на рішення ЄСПЛ має змінити розуміння суддями та адвокатами змісту конвенційних гарантій»


Олександр Дроздов: «Моду посилатися на рішення ЄСПЛ має змінити розуміння суддями та адвокатами змісту конвенційних гарантій»

№5 (1407) 09.02—15.02.2019
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
6000

Незабаром адвокатська спільнота має обрати представника до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Свою кандидатуру на цю посаду висунув голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Олександр ДРОЗДОВ. Про те, чим його приваблює робота у ВККС, які напрацювання ВКДКА можуть стати в пригоді під час формування суддівського корпусу та чому його колеги не бажають змагатися за членство в комісії, він розповів у інтерв’ю «ЗіБ».


 «Якщо брати до уваги загальну кількість адвокатів, то 2—3 кандидати на таку посаду — це небагато»

— На з’їзді адвокатів ви висуватимете свою кандидатуру на посаду члена ВККС від адвокатської спільноти. Чим вам цікава ця робота, адже комісія не має дисциплінарних функцій і зосереджена в основному на створенні суддівського корпусу?

— Дійсно, в результаті проведення судової реформи ВККС втратила свої дисциплінарні функції. Сьогодні вона є органом, який відповідає за питання, пов’язані із формуванням суддівського корпусу та суддівською кар’єрою.

Упевнений, що, розглядаючи ці питання, зможу себе реалізувати, адже тривалий час працюю в науковій, правничій та викладацькій царинах. Маю організаційний досвід, знаюся на практиці Європейського суду з прав людини та можу спиратися на певні напрацювання, в тому числі сформовані під час роботи у ВКДКА.

— Розглянемо питання більш приземлено. Чого саме з урахуванням набутого вами досвіду бракує квалфіоцінюванню суддів та іншим дотичним процесам?

— На моє переконання, в українській правозастосовній практиці форма подекуди домінує над змістом. Тобто коли перевагу віддають не розумінню суті суспільних відносин, а формальному дотриманню вимог закону, яке з умислом чи без викривлює саму норму.

Так, сьогодні серед правників стало модним посилатися у процесуальних документах на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику ЄСПЛ. Зрозуміло, що закон зобов’язав суддів це робити, ввівши фактично нове джерело права. І адвокати, які формують правову позицію своїх клієнтів, із задоволенням стали «підказувати» Феміді ті чи інші європейські прецеденти. Але де гарантії того, що правовий висновок, що ґрунтується на рішенні Євросуду, збігається за змістом із першоджерелом?

— Але тут постає питання щодо наявності адекватного перекладу рішень. Якщо справи проти України з’являються в офіційному перекладі, то як бути з рештою?

— В рамках громадського проекту «ECHR: Ukrainian Aspect» ми намагаємося усунути цей інформаційний вакуум: друкуємо тексти свіжих рішень, узагальнення, аналітичні огляди. Як навчальну і просвітницьку роботу в цьому напрямі можна назвати постійні семінари у Вищій школі адвокатури з питань практики ЄСПЛ. Цього, звісно, замало. Правник, який хоче бути суддею, повинен мати чітке уявлення про зміст кожної норми конвенції та ключові рішення суду в Страсбурзі. Отримавши мантію, він зобов’язаний стежити за розвитком правових концепцій, ураховувати зміст рішень інших європейських інституцій.

Чому це важливо? Недавно ми надали переклад резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи №2245 (2018), яка стосується практики укладання угоди про визнання вини. У ній, зокрема, наголошується, що бездумне копіювання та використання західних інститутів може мати негативні наслідки. Так само і рішення ЄСПЛ… Моду посилатися на них має змінити розуміння суддями та адвокатами змісту конвенційних гарантій. А тут визначальною є роль ВККС (на початку професійного шляху) та Національної школи суддів для підтримання та підвищення кваліфікаційного рівня служителів Феміди.

— Що стосується моди, то вона в нас на все європейське… Як запозичити їхні прогресивні інститути без шкоди національній правовій системі, зокрема судовій?

— ВККС, за законом, наділена повноваженнями брати участь у міжнародному співробітництві, зокрема встановлювати зв’язки з іноземними закладами, установами та організаціями. Ці повноваження можна і необхідно реалізовувати задля виконання ст.14 угоди про асоціацію з ЄС.

Нагадаю: в рамках співробітництва у сфері юстиції Україна особливу увагу має приділяти утвердженню верховенства права, що передбачає зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості й боротьбу з корупцією. І ключовим принципом співробітництва у цьому напрямі називається повага до прав людини та основоположних свобод. Саме тому конвенція та практика ЄСПЛ мають стати тим орієнтиром, що забезпечуватиме справедливий суд в Україні.

— Зрозуміло, але це все досвід Євросуду. Що позитивного для ВККС можна взяти з вашого досвіду роботи у ВКДКА?

— Протягом моєї каденції очільника цього органу вдалося організувати періодичні узагальнення дисциплінарної практики, започаткувати систематичне проведення заходів з підвищення кваліфікації правників. Також за останні роки було підвищено науковий потенціал комісії. Думаю, що і ВККС також не завадить посилення аналітичної та просвітницької складової її діяльності.

— Ще два ваші колеги запропонували свої кандидатури на посаду члена ВККС. Майже стільки ж у перерахунку на одну вакансію було охочих увійти до складу Вищої ради правосуддя. Чому такі посади непопулярні в адвокатському середовищі?

— Якщо брати до уваги загальну кількість адвокатів (а їх сьогодні зареєстровано близько 45 тис.), то 2—3 кандидати на таку посаду — це дійсно небагато. Однак слід розуміти, що, крім вимог, які стосуються професійного рівня  претендента, є ціла низка інших, як визначених законодавцем, так і обумовлених специфікою професії.

До перших, наприклад, можна віднести абсолютну прозорість набуття статків, заповнення декларацій, обґрунтування доходів тощо. Не кожен адвокат бажає відкривати таку інформацію широкому загалу.

До других — величезну відповідальність, яку покладає на правника членство у кваліфікаційно-дисциплінарних органах, щільний графік роботи, пильну увагу громадськості, прикуту до них та ін. Ці фактори відштовхують від конкурсу багатьох гідних фахівців.

— А чому ви не висували свою кандидатуру на посаду члена ВРП?

— Переконаний, що питання дисциплінарної відповідальності суддів за своєю суттю та природою не мають істотних відмінностей від питань дисциплінарної відповідальності адвокатів. Не думаю, що після роботи на посаді голови ВКДКА міг би опанувати щось принципово нове на посаді члена ВРП. Разом з тим мені як викладачу, який постійно приймає іспити, робота у ВККС видається значно цікавішою. Тому цей вибір був свідомий.

«Не думаю, що графік члена ВККС відрізнятиметься від мого графіка сьогодні»

— Якщо колеги підтримають вашу кандидатуру, ви потрапите до комісії у розпал проведення конкурсів та кваліфікаційних оцінювань. А це величезний обсяг роботи. Чи готові ви до нього, адже робота ВКДКА наразі видається не такою напруженою?

— З початку моєї каденції на посаді голови ВКДКА ми з колегами постійно обговорювали різні питання, пов’язані з удосконаленням процедури розгляду. Я завжди був прибічником того, що ВКДКА є квазісудовим органом, а отже, її діяльність має підпорядковуватися конвенції, зокрема ст.6, де йдеться про право на справедливий розгляд упродовж розумного строку. У цьому нам вдалося переконати судові установи. Більше того, ми відобразили це у регламенті ВКДКА.

До слова, на одному з останніх засідань ми розглядали питання про звернення до Ради адвокатів України. Ми пропонуємо РАУ на рівні регламенту та інших відповідних документів закріпити можливість зупинення дії рішення КДКА регіонів, на підставі яких застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді припинення права на провадження адвокатської діяльності. Сподіваємося на розуміння РАУ, адже, на наш погляд, таке рішення стане кроком назустріч адвокатам: якщо адвокат упевнений, що регіональна КДКА позбавила його свідоцтва або зупинила його діяльність безпідставно, він зможе працювати доти, доки не звернеться до ВКДКА з відповідною скаргою та не отримає остаточного рішення.

Посада голови ВКДКА є безоплатною. Вважаю це правильним, оскільки сама робота на ній є надзвичайно почесною, а обрання на неї демонструє прояв високої довіри колег. Разом з тим необхідно забезпечувати себе, тобто виконувати оплатну роботу. Я займаюсь і науковою, і практичною, і викладацькою діяльністю. Тож, якщо з’їзд прийме відповідне рішення, я не думаю, що графік члена ВККС відрізнятиметься від мого графіка сьогодні.

— А як щодо наукової роботи?

— Я не припинятиму ні наукової, ні викладацької діяльності. Відповідно до чинного законодавства посада члена ВККС це дозволяє. Наука завжди допомагала мені глибше зрозуміти ті чи інші правові явища, досліджувати юридичні факти, пов’язані, якщо ми говоримо про діяльність ВКДКА, з розглядом кваліфікаційних чи дисциплінарних справ. Сподіваюсь, що завершу роботу над докторською дисертацією.

«Не думаю, що стан речей у суддівстві кардинально відрізняється від ситуації в адвокатурі»

— Останнім часом органи адвокатського самоврядування стикнулись із тиском представників громадських організацій. Не секрет, що так само активісти тиснуть і на ВККС. Окрім того, комісії доводиться працювати з представниками громадських організацій та дослухатися до їхньої думки. Чи готові ви до співпраці з громадськістю та до можливого тиску, який чинитимуть окремі її представники у той чи інший спосіб?

— Голова будь-якого державного чи недержавного органу має бути готовий до невдоволення осіб, інтереси яких зачіпає його діяльність. Це гартує і до цього можна звикнути. До того ж я практикую. Оскільки відповідно до ст.1322 Конституції адвокатська професія є незалежною, рано чи пізно в окремих осіб з’явиться бажання цю незалежність обмежити. Ми бачимо, що зараз правників піддають неабиякому тиску. Цю проблему неодноразово обговорювали представники професійного самоврядування, українські та іноземні експерти.

Зважаючи на те, що та ж стаття Конституції гарантує незалежність і судової влади, а ми живемо в одному суспільстві, не думаю, що стан речей у суддівстві кардинально відрізняється від ситуації в адвокатурі.

Що ж стосується співпраці з громадськими організаціями в рамках, визначених законодавством, то складнощів не бачу.

— Чи відрізняється формування адвокатського корпусу від формування суддівського?

— Думаю, що досить непогано знаю юридичну та практичну складову формування адвокатської спільноти. А от порівнювати його з формуванням суддівського корпусу можу тільки в частині юридичної складової.

Механізми, які дають можливість обрати суддю, прописані у законодавстві і є зрозумілими. Порівнюючи їх з механізмами, що дають змогу юристові отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, можу відзначити таке. Законодавець ставить до кандидатів у судді жорсткіші вимоги, ніж до охочих отримати адвокатське свідоцтво. Це зрозуміло, оскільки суддя виконує важливі державні функції, у зв’язку із чим суддівство є однією з гілок влади.

Формування адвокатської спільноти умовно простіше. Проте механізм доступу до професії переглядає робоча група. Її напрацювання допоможуть покращити якість відбору осіб, які поповнюватимуть адвокатські лави.

Практичні складові обох відборів зможу порівнювати тільки в разі відповідного рішення з’їзду та опанування нових обов’язків.

— Як ви оцінюєте психологічне тестування кандидатів на посаду судді? Чи дійсно воно необхідне для якісного наповнення суддівських лав?

— Переконаний, що таке тестування має бути. Адже рішення судді визначається і низкою психологічних факторів, які не повинні впливати на справедливість і законність вердикту. Разом з тим тестування має бути прозорим та проводитися відповідно до чітко визначених, зрозумілих критеріїв, щоб та особа, яка його проходить, могла зрозуміти, чому її оцінили так, а не інакше, й оскаржити результат у разі потреби.

«Я не планую полишати викладацьку діяльність у Вищій школі адвокатури»

— Що скажете з приводу структури кваліфікаційних органів суддівства та адвокатури? Останні розгалужуються на регіональні КДКА, що допомагає  оперативніше розглядати питання, пов’язані з кар’єрою адвоката. Вже кілька років поспіль фахівці висловлюються щодо можливості запровадження такої ж системи і для кваліфікаційних судових органів. Чи є необхідність у регіональних кваліфкомісіях суддів?

— Я є противником законопроекту №9055, зокрема і в частині створення системи кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури. Вважаю, що механізм формування адвокатського корпусу не є бездоганним. Але він забезпечує доступ до професії в регіонах, тож повинен бути максимально до них наближеним.

Що ж стосується суддівського корпусу, то вважаю, що ця система має бути централізованою, з розподілом кваліфікаційних та дисциплінарних функцій та убезпеченою від стороннього впливу.

— Якщо вас оберуть до складу ВККС, чи плануєте брати участь у методичній роботі, співпрацювати з Національною школою суддів тощо?

— У мене таке бажання є. Більше того, у випадку відповідного рішення з’їзду я не планую полишати викладацьку діяльність у Вищій школі адвокатури. Можливо, я не зможу займати посаду першого проректора, однак проводитиму семінари та інші освітні заходи. Також співпрацюватиму з Національною асоціацією адвокатури України, братимуть участь у розробленні регламентних документів та ін. Також, якщо у НШС вважатимуть за потрібне, я готовий співпрацювати, ділитися знаннями, в тому числі у сфері практики ЄСПЛ та кримінального процесу, який я викладаю багато років.

Думаю, мій досвід буде корисним. Принаймні це вже визнав Верховний Суд, обравши мене до складу науково-консультативної ради.