Закон і Бізнес


Замірилися на підвищення

У кого з науковців більше шансів перейти на роботу до ВРП?


Сергій Прилипко (крайній праворуч) має не лише досвід формування суддівського корпусу, а й визнання своїх заслуг як академік НАПрН.

№5 (1407) 09.02—15.02.2019
ОРЕСТ ГАМСЬКИЙ
4680

На відміну від адвокатів і прокурорів, науковці виявили більше бажання працювати у Вищій раді правосуддя. Одразу 11 претендентів подали документи з наміром позмагатися за дві посади в цьому колегіальному органі.


Афіна допоможе Феміді

Як відомо, у квітні поточного року збігає термін повноважень у всіх членів ВРП, яких обирали ще до Вищої ради юстиції. Серед них — Андрій Бойко та Анатолій Мірошниченко, котрих у 2015-му делегував до Ради з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Продовжити свою роботу в Раді ще на каденцію вони не зажадали. Хто ж їх замінить у складі колегіального органу?

Певний ажіотаж серед служителів Афіни — богині не лише справедливої війни, а й мудрості та знань — напевне, пояснюється значно вищими посадовими окладами в Раді, ніж у вітчизняних вишах. Та й зберігається можливість підробляти на півставки на попередньому місці роботи, що заборонено для суддів, прокурорів чи адвокатів. Тож цілком природно, що позмагатися за крісла у ВРП вирішили 11 друзів Феміди.

Загалом якщо згрупувати претендентів за вченими ступенями, то маємо дев᾽ять докторів юридичних наук і тільки два кандидати. Є один академік та два члени-кореспонденти Національної академії правових наук.

За гендерною ознакою переважають чоловіки: у списку тільки дві жінки. Більшість претендентів — п’ять — представляють столичні виші, з них три викладають у Київському національному університеті ім.Т.Шевченка, по двоє львів’ян і харків’ян.

Прикметно, що один із кандидатів — корінний киянин, к.ю.н. Андрій Василенко — у незалежній Україні науково-викладацькою діяльністю з огляду на трудову книжку не займався взагалі (не беручи до уваги кілька місяців 1991 року). Адже з 1992-го пішов у приватний бізнес, зокрема очолював ТОВ «Перша національна бізнес-компанія». Але це не завадило йому у 2015-му обратися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів за квотою саме науковців.

Цікаво, що його колега по нинішній роботі у ВККС — професор кафедри трудового права Національної юридичної академії ім.Ярослава Мудрого, д.ю.н. Сергій Прилипко також виявив намір опікуватися судовою системою на новому місці. Щоправда, наукою він займається більш ґрунтовно: є академіком НАПрН. Хоча не забуває й альма-матер: працює там на півставки.

До речі, у ВККС втратили можливість поєднати з’їзд науковців для обрання членів ВРП із заміщенням вакансій у комісії. Адже, якщо А.Василенко та С.Прилипко не виборють підвищення, їхні повноваження завершаться у червні цього року. А якщо колеги довірять обом посади в Раді, то ВККС доведеться терміново скликати ще один з’їзд.

Столичний «десант»

Науковці серед інших правників вирізняються переліком звань та посад, які вони займають, зокрема за сумісництвом. Тож заздалегідь просимо вибачення, якщо наведено не повний послужний список: з автобіографіями кандидатів можна ознайомитися на сайті ВРП.

Ідемо далі по столиці. Професор кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ ім.Т.Шевченка, д.ю.н. Оксана Блажівська є єдиною з претендентів, хто обіймає посаду судді — у Господарському суді м.Києва. Тобто наукова діяльність не є для неї основною.

Натомість доцент кафедри правосуддя юрфаку КНУ ім.Т.Шевченка, д.ю.н. Володимир Гринюк поєднує науку і бізнес. Він за сумісництвом генеральний директор ЗАТ «Украгрохімхолдинг».

Ще один представник цього ж вишу — доцент кафедри теорії права та держави юрфаку, к.ю.н. Олександр Ковальчук — одночасно є членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (з 2017-го, за квотою науковців). До речі, його діти пішли слідами батька: і син, і донька працюють у цьому ж університеті, обоє — кандидати юридичних наук.

Професор кафедри правосуддя Державного університету інфраструктури та технологій, д.ю.н. Андрій Ковальчук не родич попереднього претендента, а однофамілець. Він також має додатковий обов’язок — члена наглядової ради ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».

Ще один представник столиці в цьому переліку — перший заступник директора Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції, д.ю.н. Дмитро Журавльов. Щоправда, він із Запоріжжя, а закінчив Національну юридичну академію ім.Ярослава Мудрого. До Києва, точніше до структури Мін’юсту, перебрався тільки у 2010-му.

Враховуючи кількість делегатів, які представлятимуть столицю, а також той факт, що сам з’їзд пройде у КНУ ім.Т.Шевченка, є велика ймовірність того, що мінімум одну з посад у ВРП отримає хтось зі столичного «десанту». Суто із суб’єктивного погляду, це може бути В.Гринюк або А.Ковальчук. Однак і в О.Блажівської є непогані шанси, оскільки вона є і науковцем, і суддею.

Четверо з регіонів

Ще один випускник НЮА — член-кореспондент НАПрН, д.ю.н. Ольга Шило — залишається вірною своїй альма-матер з 1985 року. Нині вона вже завідувач кафедри кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності. А за сумісництвом досліджує особливості судової, слідчої та прокурорської діяльності в НДІ вивчення проблем злочинності ім.академіка В.Сташиса.

Так само не прощається зі своїм вишем завкафедри теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету ім.І.Франка, д.ю.н. Віталій Косович. Як вступив до цього закладу понад 30 років тому, так лише в ньому й працював. Напевне, в нього найменше записів у трудовій. Адже навіть за сумісництвом ніде більше не працював.

Інший львів’янин — член-кореспондент НАПрН, д.ю.н. Віктор Грищук — теж закінчив ЛНУ ім.І.Франка, ще у 1976 році, і тривалий час працював у цьому виші. А у 2003-му перейшов до Львівського юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ, де до травня 2018-го був деканом юридичного факультету. Тепер — просто головний науковий співробітник.

Нарешті, ще один претендент — д.ю.н. Олег Омельчук — готовий заради місця у ВРП пожертвувати посадою ректора Хмельницького університету управління та права. У цьому виші він за 9 років пройшов шлях від старшого викладача до ректора. Одночасно є професором кафедри кримінального права та процесу.

Те, чи здатен хтось із цієї четвірки поборотися за другу «путівку» до Ради, спрогнозувати складніше. Якщо делегати звертатимуть увагу на регіональний чинник, то логічно, якщо у ВРП з’явиться представник іншої області: сьогодні у Раді працює львів’янин А.Бойко. Тоді більше шансів буде в О.Шило та О.Омельчука.

Водночас не варто скидати з рахунку двох досвідчених конкурентів зі складу ВККС.

Утім, прихильність наукового середовища — річ непередбачувана. Адже кожен учений — це особистість із власними переконаннями та доктринами. І ті, хто колись послуговувався незаперечним авторитетом, можуть втратити підтримку через банальну наукову суперечку з колегами.