Закон і Бізнес


(Не)доторканні в погонах,

або Чому КДКП до дисциплінарної відповідальності притягує не всіх прокурорів


Євгеній Солодко поставив риторичне запитання: яким чином заяву про скоєння злочину можна трактувати як звернення громадян?

№4 (1406) 02.02—08.02.2019
ТАМАРА ВОЛІНА
1380

Якщо адвокат зіткнувся з порушеннями прав його клієнта з боку Генерального прокурора, то може звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Та шанси на сатисфакцію — мізерні.


Підстави для відмови

КДКП діє з 2017 р. Відповідно до законодавчих приписів до цього органу може звернутися будь-яка особа, якій стало відомо про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Однак чи буде таке звернення результативним та чи понесе порушник покарання? На ці запитання адвокати спробували знайти відповідь під час засідання комітету з кримінального та кримінально-процесуального права Асоціації правників України «Притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів правопорядку».

За словами адвоката Володимира Петраковського, успіх заявника багато в чому залежить від якості його заяви та доданих до неї доказів. Так, у заяві мають бути наведені конкретні відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку правоохоронця. Громадян не може скаржитися на слідчого прокуратури, якщо не йдеться про військову прокуратуру. Нарікання не може ґрунтуватися на особистій незгоді скаржника з рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора в процесі. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.45 закону «Про прокуратуру» порушення, які, на думку громадянина, були допущені правоохоронцем, мають бути оскаржені в рамках кримінального законодавства. І вже підтверджені факти порушення прокурором законодавства чи прав осіб, утягнутих в орбіту судочинства, повинні лягати в основу скарги до КДКП. Нехтування цим приписом майже завжди призводить до відмови у відкритті дисциплінарного провадження.

Такий підхід окремі адвокати вважають надто вузьким. Річ у тому, що в рамках кримінального процесу можуть бути оскаржені тільки 11 видів порушень, допущених прокурорами, визначені в ст.303 Кримінального процесуального кодексу. За задумом законодавця, можливість оскарження має гарантувати дотримання правоохоронцями процесуальних строків розслідування. Оскільки скарги на людей у погонах не завжди пов’язані з процесуальними строками, КДКП мала би бути гнучкішою при прийнятті рішень.

Рішення про відмову у відкритті провадження член КДКП приймає одноособово та не оприлюднює його на веб-сайті комісії. Статистика свідчить, що саме такі рішення становлять значну частину вердиктів, винесених КДКП. Так, за рік дії органу (з 1.07.2017 до 1.07.2018) у відповідь на 2046 дисциплінарних скарг відмовлено у відкритті проваджень було у 1434, або у 70% випадків.

Доказування та оскарження

У середньому процедура від моменту подання скарги до винесення комісією остаточного вердикту триває 100 днів. Розглядаючи матеріали, колегіальний орган виходить із того, що тягар доведення факту вчинення правоохоронцем проступку повністю лягає на скаржника. Тож перед тим, як звертатися до КДКП, варто подбати про доказову базу. Закон «Про прокуратуру» не визначає, що є доказами в дисциплінарному провадженні та з яких джерел вони можуть походити. У ст.6 вказаного акта йдеться лише про те, що під час здійснення перевірки член комісії може ознайомлюватися з документами, які стосуються предмета перевірки, одержувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини проступку, отримувати за письмовим запитом інформацію, необхідну для проведення перевірки, від посадовців і громадян.

Таким чином, доказами можуть слугувати процесуальні документи, рішення судів та слідчих суддів, відомчі облікові документи, різноманітні акти, доповідні записки, рапорти, анкети, декларації, листування з установами, цивільно-правові документи, письмові пояснення правоохоронців і свідків, роздруківки з профілю в соціальних мережах тощо.

Ніколи не можуть бути доказами в провадженнях результати негласних слідчих (розшукових) дій. Причому це стосується не тільки прокурорів, а й суддів та адвокатів. Якщо заявник подає такі матеріали чи то до КДКП, чи то до Вищої ради правосуддя, чи то до дисциплінарної комісії адвокатів, це має ставати підставою для відкриття дисциплінарного провадження стосовно самого заявника. Хоч окремі учасники дисциплінарних проваджень воліють заплющувати на це очі, а КДКП іноді приймає такі матеріали. Пильно стежити за цим учасники засідання закликали своїх колег, які представлятимуть у комісії інтереси прокурорів-порушників. Адже залучення професійних захисників як скаржниками, так і відповідачами в дисциплінарних провадженнях вже стало нормою.

Якщо, незважаючи на обґрунтованість заяв, рішення КДКП не задовольнить її подавця, він може оскаржити вердикт до Касаційного адміністративного суду або до ВРП. При цьому варто мати на увазі, що Рада, на відміну від КАС, може змінювати рішення КДКП.

Рівні та рівніші

А от кого все ж таки карають частіше? Адвокати, котрі досліджували практику притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів, дійшли висновку, що місце роботи правоохоронця — районна, регіональна чи Генеральна прокуратура — не має для комісії особливого значення. Так, за час функціонування органу до дисциплінарної відповідальності притягнуто 134 (64%) працівники місцевих прокуратур, 53 (25%) — регіональних і 23 (11%) — ГПУ.

А ось статистика притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів інша. Так, за цей же період частка покараних законників із місцевих судів сягнула 83%.

Прокурорська ж комісія рішуче відкриває провадження навіть стосовно найвищого керівництва органів прокуратури. Однак і тут є винятки. Якщо на двох заступників Генпрокурора комісія наклала стягнення у вигляді догани, то сам Генпрокурор виявився недоторканним.

Як розповів В.Петраковський, який разом з колегою ініціював скаргу на очільника ГПУ, КДКП не розглядає Генпрокурора як суб’єкта дисциплінарної відповідальності. Річ у тім, що застосовувати заходи виховного або карального характеру до порушників у погонах має їх керівництво. Оскільки Генпрокурор не має над собою начальника, у КДКП не уявляють механізмів виконання відповідного рішення.

Адвокати, присутні на засіданні комітету, категорично не погодилися з такою позицією хоча б тому, що відсутність керівника не заважає Генпрокурору преміювати себе чи відправляти у відпустку. Тож, зазначила адвокат Тетяна Поповська, його слід розглядати як суб’єкта дисциплінарної відповідальності на рівні з іншими прокурорами.

Чи дослухаються до неї колеги та чи з’являться охочі ще раз спробувати притягнути Генпрокурора до дисциплінарної відповідальності — не відомо.

 

ПРЯМА МОВА

Євгеній СОЛОДКО,
голова Адвокатської групи «Солодко і партнери», адвокат:

— Багато адвокатів намагаються притягнути працівників правоохоронних органів до відповідальності.

Це не вдається практично ніколи. Вони є системою. Вони добре організовані. І парадокс у тому, що часто нам доводиться звертатися зі скаргами на них до них же самих.

Із цим стикаються не лише адвокати. Наприклад, незаконно засуджені особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі не зі своєї вини. Хто несе за це відповідальність? Та ніхто.