Закон і Бізнес


Висхідний тренд невинуватості

Особа повинна вважатися підозрюваною ще до винесення постанови


№4 (1406) 02.02—08.02.2019
Вероніка ВОЛИК
5757

Новий Кримінальний процесуальний кодекс невдовзі святкуватиме десятиліття, а визначатися з деякими процедурними моментами окремі слідчі та прокурори досі не навчились. Якби ж їхні помилки не спричиняли порушень Конституції...


Корпорація вини

Презумпція невинуватості — основоположний конституційний принцип у кримінальному судочинстві України. Це не просто назва практикуму, одним зі співорганізаторів якого стала Національна асоціація адвокатів України. Це також чи не найбільш декларативний принцип, про який не згадують слідчі та прокурори й лише інколи прописують у своїх рішеннях судді. Натомість захисники формально невинуватих до відповідного вироку втомлюються наголошувати на тому, що презумпція зобов’язує як до вчинення, так і до невчинення певних дій.

Щоб невинуватість перестала бути голограмою, її потрібно окреслити. Правникам у цьому допоміг, зокрема, голова Касаційного кримінального суду Станіслав Кравченко.

Серед причин появи вироків, які порушують обговорювану презумпцію, він назвав як корпоративізм у судах, так і тиск на законників. А те, що вже в суді завідомо невинну особу притягують до відповідальності, — це проблематика визначення того самого фатального моменту. Адже логіка в усіх працює приблизно однаково — якщо проти когось порушується кримінальна справа, то це не просто так.

Разом з тим С.Кравченко відзначає загальність законодавчого підходу. Адже завершенням етапу притягнення особи до відповідальності є пред’явлення їй постанови. А до цього все те, що вона проходить під час досудового розслідування, розцінюється як замах.

Найчастіше притягнення невинної особи до відповідальності породжує винесення завідомо неправосудного рішення. Проміжним поворотом такого розвитку подій була норма, яка залишилась у старому КПК. Вона давала право оскарження постанов про порушення справи, а отже, висвітлювала дійсну картину з безпідставними актами.

Презумпційна мікстура

Заступник Генерального прокурора Анжела Стрижевська зазначила, що плутанина між неправосудним і незаконним рішенням також не сприяє порозумінню з невинуватістю. Адже деякі працівники прокуратури не бачать у них різниці.

Тому сама А.Стрижевська часто повертає проекти підозр у винесенні неправосудного рішення. І вважає, що розібратись у цьому питанні при бажанні можна з допомогою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас верховодити встановленням відповідностей має не прокурорська й не судова практика. Питання повинна вирішувати правова визначеність.

Та й не тільки процесуальні павутини збивають абсолютну невинуватість із пантелику. Деякі норми Кримінального кодексу не залишають презумпції навіть шансів. Одна з них — ст.3682 («Незаконне збагачення») — уже опинилася на розгляді в Конституційному Суді й, можливо, скоро зникне. Правники дійшли висновку, що поняття «законне збагачення», також виглядає досить безглуздо.

А от презумпція невинуватості в контексті ст.375 («Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови») КК видається дещо зайвою. Проте С.Кравченко, який розглядав відповідну справу, вважає, що і в такому випадку вона має право на існування.

Захист кращий за представництво

У 2012 році норми КПК сприймались як дуже прогресивні, і тепер, переконаний С.Кравченко, у деяких моментах спостерігається просування до кращого.

Утім, один із мінусів — поява в провадженні (після внесення до ЄРДР відомостей про скоєння злочину) особи, яка, можливо, і винна, але не має ще жодного статусу в процесі. І хоча такий фігурант і наділений правом на представника, це не йде в жодне порівняння з можливостями, якими наділений адвокат. Отже, факт залишається фактом — особа не має права на ефективний захист, доки їй не оголосили про підозру.

Модератор практикуму, голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Олександр Дроздов, наголосив, що держава не може «загравати» зі статусом підозрюваного. Такої позиції дотримується і Європейський суд з прав людини. У Страсбурзі вважають, що виходити потрібно не з формального визначення, яке в нас називається оголошенням про підозру, а з реального становища особи, щодо якої проводять недвозначні слідчі дії.

Зрозуміло, що найголовніший спосіб захисту — презумпція невинуватості — не коштує ні грошей, ні зусиль. Але в латентному стані зиску з неї мало.

 

ПРЯМА МОВА

Анжела СТРИЖЕВСЬКА,
заступник Генерального прокурора України:

— У розвитку питання презумпції невинуватості ми зачепили питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності. Незважаючи на норми Кримінального кодексу й нові підходи Верховного Суду, ситуація розвивається в неправильному напрямку. Адже відповідно до ч.1 ст.44 КК особа, яка скоїла злочин, звільняється від відповідальності в передбачених законом випадках. Особа з таким же статусом описується й у ст.49 КК.

Повернемося до відомого рішення Конституційного Суду про депутатську недоторканність, де було визначено, що притягнення до кримінальної відповідальності — це, по суті, процес, який розпочинається з пред’явлення обвинувачення й завершується з набранням законної сили обвинувальним вироком. Якщо подивимося на останню практику, то звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності відбувається не тому, що суди, інколи всупереч вимогам закону, мають установити факт скоєння злочину, А через те, що відповідно до Конституції особа вважається такою, що скоїла злочин, якщо відносно неї є вирок, який набрав законної сили. Тут є спірні моменти.

Проте якби ми домовилися про спільне розуміння та правильне застосування норм закону і термінів, які в ньому вживаються, думаю, що багатьох спірних питань ми б уникли. У тому числі й у частині наслідків у вигляді відшкодування за неправомірне притягнення особи до відповідальності.

Адже наявна й така практика, коли відносно особи суди закривають кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності й розпочинається процес відшкодування мільйонів гривень з бюджету. Хоча, по суті, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності законодавець пов’язує зі встановленням факту скоєння особою злочину. Мабуть, у цьому ракурсі є про що говорити. Адже є ч.5 ст.74 КК, яка говорить, що особа може бути звільнена від покарання з тих самих підстав, що й звільнення від кримінальної відповідальності.

Отже, Верховному Суду буде над чим працювати, щоб сформувати правові висновки із цього питання.