Закон і Бізнес


Генітальний протест

Тюремне ув’язнення за зображення статевих органів буде надмірним покаранням, якщо мова йде про форму вираження думки


Анатол Метесару розраховував, що й за цю акцію він учергове відбудеться адміністративним штрафом.

№4 (1406) 02.02—08.02.2019
Валентина МИХАЙЛОВА
1338

Демонстрація скульптур у вигляді геніталій у громадському місці влада розцінила як кримінальний злочин — хуліганство. У Страсбурзі розбиралися, чи можна віднести епатажний протест до свободи висловлювання думок і як за це слід карати.


Зіпсоване свято

Щороку в день професійного свята прокуратури або поліції Анатол Метесару влаштовував акції протесту проти корупції в правоохоронних структурах. У його перфомансах були задіяні живі тварини, туалети, а також використовувалися карикатури й маски.

Наприкінці січня 2013 року він придумав своєрідний спосіб привітати державних обвинувачів із професійним святом — установив перед будівлею Генеральної прокуратури дві великі дерев’яні скульптури у вигляді статевих органів. Одну вінчало обличчя високопоставленого політика, а зображення керівництва Генпрокуратури розмістились усередині іншої.

Протягом години працівники поліції та журналісти спостерігали за цим. Однак прокурорам не сподобалося таке «поздоровлення»: під’їхав фургон і впакував скульптури разом з їх творцем. Пізніше А.Метесару пред’явили обвинувачення в хуліганстві.

Суд визнав, що вчинок активіста був аморальним, оскільки він виставив непристойні скульптури в громадському місці, де їх могли побачити діти. Оскільки попередні штрафи не вплинули на А.Метесару, цього разу його засудили до двох років тюрми з відстроченням вконання вироку на 3 роки.

Суд також відзначив, що асоціації чиновників із геніталіями виходять за допустимі межі критики в демократичній державі, отже, не є актом, захищеним європейськими гарантіями свободи вираження думки. Крім того, констатувалося, що звинувачення відповідних посадових осіб, які виражалися за допомогою протесту, «не мали фактичної основи й суперечили принципу презумпції невинуватості».

Апеляційний суд, а за ним і Верховний також вирішили, що обраний метод вираження протесту надмірно шокував.

Дія прирівнюється до слова

У рішенні від 15.01.2019 у справі «Mătăsaru v. the Republic of Moldova» Європейський суд з прав людини не стільки розглядав фотографії, що закарбували протест, скільки розбирався з межею, яка відокремлює плюралізм від вульгарності й хуліганства. Тим більше що обидві сторони погоджувалися: кримінальне покарання за перфоманс було втручанням у право на свободу слова заявника.

ЄСПЛ нагадав, що свобода вираження думки не обмежується висловами, а охоплює собою й дії. Наприклад, публічна демонстрація брудного одягу біля парламенту, яка символізувала «брудну білизну нації», була формою політичного вираження думки (рішення від 12.06.2012 у справі «Tatár and Fáber v. Hungary»). Так само Суд установив, що обливання фарбою статуї Ататюрка було актом протесту проти політичного режиму (рішення від 21.10.2014 у справі «Murat Vural v. TÜrkey»). Зняття стрічки з вінка, покладеного Президентом України до пам’ятника Тарасові Шевченку в день незалежності, також розглядалося як форма політичного вираження думки (рішення від 30.10.2014 у справі «Швидка проти України»).

Аналогічно у справі «Марія Альохіна та інші проти Росії» (рішення від 17.07.2018) ЄСПЛ розцінив дії панк-групи Pussy Riot, котра намагалася виконати пісню з вівтаря храму Христа Спасителя, як «поєднання поведінки та словесного вираження». Тобто як форму художнього й політичного вираження, яка повинна бути захищена як така.

У нашому випадку у Страсбурзі навіть не стали розбиратися, чому молдовські суди кваліфікували епатажне діяння як кримінальний злочин, а не адміністративне правопорушення. Ключовим для ЄСПЛ у таких спорах стає питання, чи допустимі в принципі подібні обмеження свободи слова в демократичній країні.

Дуже суворо для демократії

Суд відзначив, що А.Метесару був визнаний винним у хуліганстві через те, що під час протесту він виставив на публіці скульптури непристойного характеру, а також тому, що прикріпив до них фотографії політичного діяча й кількох високих чинів прокуратури, тим самим ображаючи їхню гідність.

І тут ЄСПЛ відзначив першу помилку судів — вони визнали, що ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не застосовна до поведінки А.Метесару. У Страсбурзі із цим не погодилися, пославшись на наведені прецеденти. Інакше кажучи, судові органи зобов’язані були проаналізувати обставини правопорушення у світлі практики ЄСПЛ. Висновки могли бути тими самими, але принаймні було б ясно, чому подібні акції протесту неприйнятні.

Проте, мабуть, головною помилкою була невідповідність правопорушення й покарання. На думку Суду, «обставини справи не дають ніяких підстав для ухвалення вироку, пов’язаного з позбавленням волі». Оскільки така санкція за самою своєю природою «не тільки мала негативні наслідки для заявника, а й могла серйозно стримувати дії інших осіб і перешкоджати реалізації свободи вираження». І той факт, що виконання вироку було відстрочене, не впливає на цей висновок.

У Страсбурзі відзначили: «Хоча втручання влади в право заявника на свободу вираження думки могло бути виправдане турботою про відновлення балансу між різними конкуруючими інтересами, кримінальне покарання було явно невідповідним за своїм характером і суворістю законній меті». Таким чином, суди вийшли за рамки того, що було б рівнозначним «необхідному» обмеженню свободи вираження думки заявника.

Відповідно, ЄСПЛ констатував порушення ст.10 конвенції. Правда, цього разу ніякої компенсації А.Метесару не отримає (минулого року у Страсбурзі вже виносили рішення на його користь із приводу незаконного затримання після чергової акції протесту.) Хоча він оцінив свої моральні страждання в €6000, ЄСПЛ вирішив, що вердикт «коштує» дорожче. Тим більше що тепер суди Молдови будуть зобов’язані переглянути вирок і, можливо, винести м’якше покарання.