Понівечення після ДТП
Коли для усунення ушкодження обличчя необхідне оперативне втручання (косметична операція), воно вважається невиправним. Такий висновок зробив ВС в постанові №711/9623/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
29 листопада 2018 року м.Київ №711/9623/16-к
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — МАКАРОВЕЦЬ А.М.,
суддів: МАРЧУК Н.О., МАРИНИЧА В.К. —
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016251010007104, за обвинуваченням
Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Шполи Черкаської області, жителя Адреса 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу,
за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та представника потерпілої Особи 2 — адвоката Особи 3 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкас від 22.06.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24.11.2017 щодо Особи 1.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м.Черкас від 22.06.2017 Особу 1 засуджено за ч.1 ст.286 КК до покарання у вигляді обмеження волі на один рік без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК.
Постановлено стягнути з Особи 1 на користь потерпілої Особи 2 9260,33 грн. та 30000 грн. у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
АСЧО ухвалою від 24.11.2017 вирок суду першої інстанції залишив без зміни. На підставі п.«в» ст.1 закону «Про амністію у 2016 році» звільнив Особу 1 від відбування призначеного покарання.
Особу 1 визнано винуватим у тому, що він 3.09.2016, близько 13:45, керуючи автомобілем «Форд Транзит» та рухаючись по вул.Симиренківській у м.Черкасах, порушив вимоги пп.2.3.«б», 8.7.3.«е» Правил дорожнього руху, не був уважним, не відреагував відповідно на дорожню обстановку та виїхав на перехрестя з вул.Надпільною на червоне світло світлофора, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2103, в результаті чого пасажир цього автомобіля Особа 2 отримала рани обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а також закритий перелом обох кісток правого передпліччя та травму таза, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров’я.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої Особи 2 — адвокат Особа 3, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо Особи 1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
— суд безпідставно не погодився зі зміною прокурором обвинувачення з ч.1 ст.286 КК на ч.2 ст.286 КК та кваліфікував дії Особи 1 за ч.1 цієї статті, яка не підлягала застосуванню;
— оцінку ран обличчя потерпілої Особи 2 як легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, здійснено судово-медичним експертом до завершення курсу лікування, при цьому слідчий у постанові про призначення експертизи не ставив питання щодо непоправності понівечення обличчя внаслідок зазначеної травми;
— суд безпідставно відкинув як доказ висновок комісійної судово-медичної експертизи №02-01/536, згідно з яким рани обличчя потерпілої зажили рубцем, який сам по собі зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнано таким, що понівечило обличчя;
— суд без урахування всіх медичних і естетичних показників визначив вказане тілесне ушкодження як таке, що «не надає обличчю потерпілої огидного, відразливого чи потворного вигляду, який дав би змогу констатувати понівечення обличчя», не взявши при цьому до уваги, зокрема, ушкодження лицевого нерва, що спричинило опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя, мови, процесу вживання їжі, який став для потерпілої складним;
— наявне ушкодження обличчя спричинило ускладнення у виконанні професійних обов’язків потерпілої Особи 2, яка є майстром у професійно-технічному училищі й працює з неповнолітніми, а також впливає на психологічний стан у родині;
— суд залучив як співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», однак поклав обов’язок щодо відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди на обвинуваченого Особу 1, а не на страхову компанію;
— обвинувачений Особа 1 цивільний позов визнав повністю, однак суд безпідставно і невмотивовано частково задовольнив цивільний позов потерпілої, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, з 100000 грн. до 30000 грн.;
— апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені судом першої інстанції;
— враховуючи вищевказане, порушено право потерпілої на справедливий суд.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, просить скасувати судові рішення щодо Особи 1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
— суд допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, кваліфікуючи дії Особи 1 не за ч.2 ст.286 КК, як було пред’явлено обвинувачення, а за ч.1 цієї статті, не взявши до уваги доказів заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження у вигляді непоправного понівечення обличчя;
— у результаті неправильної кваліфікації дій Особи 1 йому було призначено занадто м’яке покарання;
— крім того, при призначенні покарання суд не врахував, що Особа 1 протягом значного часу, що пройшов з моменту виникнення ДТП, не надав жодної допомоги потерпілій, не цікавився станом її здоров’я, не відшкодував заподіяної їй шкоди;
— суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст.19 Кримінального процесуального кодексу, ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілої, у тому числі щодо неправильної кваліфікації дій Особи 1, м’якості призначеного покарання та необхідності збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно з приписами ст.370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Зміст ухвали має відповідати вимогам ст.419 КПК. Зокрема, у ній мають бути зазначені встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Так, тяжким тілесним ушкодженням вважається тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне понівечення обличчя.
Відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.01.95 №6, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як понівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.
Відповідно до роз’яснень, що містяться у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7.02.2003 №2, визначення наявності понівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є понівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи.
Зі змісту вироку та ухвали апеляційного суду вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, який підтримав і апеляційний суд, про те, що, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілої рубець довжиною близько 7 см з деяким опущенням лівого кута рота не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілої відразливого чи потворного вигляду, а тому суд не вважав доведеним, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілій, відносяться до категорії тяжких за ознакою непоправного понівечення обличчя.
Разом з тим згідно з висновком судово-медичної експертизи від 3.04.2017 №02-01/536 виявлені в Особи 2 рани м’яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам по собі зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінено як тяжке, якщо буде визнано таким, що понівечило обличчя. В описовій частині висновку експерта зазначено, що при обстеженні Особи 2 встановлено явище парезу лицьового нерва зліва, неврологічну слабкість 7 пари лицьового нерва зліва та постановлено діагноз «посттравматична невропатія лицьового нерва зліва».
Згідно із загальноприйнятими уявленнями про вигляд людини обличчям є передня частина голови людини, яка виражає її зовнішність, індивідуальність, що за допомогою міміки (руху м’язів обличчя) відображає внутрішній душевний стан, настрої, переживання людини. Понівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю.
Таким чином, суд, кваліфікуючи дії Особи 1 за ч.1 ст.286 КК, безпідставно не взяв до уваги, що виявлені в Особи 2 рани м’яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам по собі зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, а також не врахував таких медичних критеріїв, як ушкодження лицьового нерва, що призвело до асиметрії обличчя — опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя потерпілої, що ускладнило артикуляцію, вплинуло на чіткість мови та звичні для людини процеси, в яких задіяні м’язи обличчя, такі як вживання їжі, що негативно впливає не тільки на фізичний, а й на психологічний стан потерпілої Особи 2.
Зазначене свідчить про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність (п.1 ч.1 ст.413 КПК).
Слушними є доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог ст.419 КПК судом апеляційної інстанції, оскільки останнім не зазначено належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та обґрунтованих підстав, з яких апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої визнано необґрунтованими, а саме — не надано належної оцінки їх доводам щодо неправильної кваліфікації дій Особи 1, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого через м’якість, і необхідності збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
Зазначені порушення відповідно до ч.1 ст.412 КПК є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
За таких обставин, беручи до уваги, що зазначені порушення з урахуванням вимог апеляційних скарг може бути усунуто на стадії апеляційного розгляду, касаційні скарги прокурора та представника потерпілої підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду відповідно до пп.1, 2 ч.1 ст.438, п.2 ч.1 ст.436 КПК — скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що потягло за собою неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційних скарг в іншій частині, оскільки оцінка таких доводів можлива лише після усунення вказаних порушень.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону, надати оцінку всім доводам апеляційних скарг та прийняти законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись стст.369, 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги прокурора та представника потерпілої Особи 2 — адвоката Особи 3 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24.11.2017 щодо Особи 1 скасувати.
Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.