Закон і Бізнес


Наче в кіно

Надання соціальних послуг перевели в ручний режим


№3 (1405) 26.01—01.02.2019
Марина ЛІБЕРМАН
1720

Народні депутати вирішили перевести вітчизняну систему соціального забезпечення на американську модель. Відтепер обсяг соціального захисту громадян різнитиметься залежно від багатства регіону.


Таємнича справа

Отже, незабаром українець зможе потрапити в добре відомі сюжети з американського кіно. Великий прозорий офіс, в якому чекає добре навчений соціальний менеджер. Він запропонує чашечку кави, хусточки, а потім і договір про надання соціальних послуг. А після його підписання почне вивчати ваш випадок і навіть розробить індивідуальний план допомоги.

Однак насправді прийнятий закон «Про соціальні послуги» (№4607) має вади, здатні перетворити життя нужденних осіб не на добре кіно, а на жахіття.

Хоча проект був поданий ще у 2016 році, до цього часу його автори не змогли сформулювати якісних термінів. Не кажучи вже про те, що й наступного дня після ухвалення закону продовжили ставити на голосування зміни до нього.

За задумом авторів, соціальні послуги — це дії, спрямовані на профілактику, подолання складних життєвих обставин, в яких перебуває особа/сім’я, або на мінімізацію їх наслідків. Новоприйнятий акт передбачає можливість надання особі одночасно однієї або кількох соціальних послуг. Звучить начебто добре, доки не починаєш удаватися в подробиці.

У ст.16 закону передбачено класифікацію соціальних послуг за спрямуванням, обсягом, місцем, строком їх надання. Проте відсутній конкретний перелік, умови надання соцпослуг за кожним із напрямів, визначених у статті, та за строком.

У цій же статті дається перелік базових соцпослуг. Так, хоча закон уже ухвалено, з його тексту достеменно не відомо ні того, що вважати соціальними послугами, ні того, чим вони відрізняються від базових соцпослуг?

З огляду на визначення, дане останнім, їх надання повністю покладається на виконавчі органи територіальних громад, що є доречним, зважаючи на децентралізацію. Начебто територіальним громадам дається можливість самостійно визначати потреби населення в соцпослугах, забезпечуючи найкращі інтереси користувачів. Однак на практиці все може виявитися не таким райдужним.

Жодного обов’язку

Порядок організації надання соціальних послуг має ще затвердити Кабінет Міністрів. Утім, надання базових соцпослуг здійснюватиметься за рахунок відповідних місцевих бюджетів. Отже, виходячи з можливостей і буде формуватися перелік послуг, що надаватимуться на території тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці.

Намагаючись хоч якось обґрунтувати цю логіку, автори документа запропонували тергромадам здійснювати систематичний аналіз потреб у соцпослугах. Мовляв, якщо ваші потреби з якоїсь причини не потрапили в необхідний перелік, держава вам нічого не гарантує. А на норми Конституції вже давно ніхто не звертає уваги.

У законі визначено повноваження місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад міст обласного значення та рад, обраних об’єднаними тергромадами, у сфері надання соціальних послуг. При цьому з тексту важко зрозуміти, які органи та яким чином забезпечуватимуть виконання регіональних програм надання соцпослуг, зокрема те, хто це все фінансуватиме. Разом з тим згідно зі змінами, внесеними до закону «Про місцеве самоврядування в Україні», надання соцпослуг віднесено до відання саме органів місцевого самоврядування.

Нива для шахраїв

Не містить акт і чіткого й вичерпного переліку вимог до фізичних осіб — підприємців, юридичних осіб, за яких вони матимуть право надавати соцпослуги (реабілітаційні, з побутового обслуговування, соціальної підтримки тощо). Натомість передбачено, що критерії діяльності, яким має відповідати надавач соцпослуг, установлює Уряд, а вимоги до працівників таких суб’єктів — Міністерство соціальної політики.

Безплатно (коштом бюджету) усі категорії населення отримуватимуть соцпослуги з інформування, консультування, надання притулку, сурдоперекладу, представництва інтересів, а також ті, які надають екстрено. За інші послуги доведеться платити частково або повністю, залежно від рівня доходів громадянина.

У законі встановлено, що соцпослуги надаються на підставі договору, укладеного в письмовій формі. Проте така вимога є некоректною та зайвою, принаймні у випадку їх надання за рахунок бюджетних коштів, оскільки це робиться на підставі рішення суб’єкта владних повноважень.

Для того щоб реалізовувалися конкурсні засади, треба забезпечити рівність надавачів послуг — державних і комунальних закладів, громадських і релігійних організацій, фізосіб тощо. Це можна зробити тільки за двох умов: автономізації комунальних закладів та надання рівних умов для всіх організацій незалежно від форми власності. Тож необхідно, щоб комунальні соціальні заклади набули статусу комунальних підприємств і перейшли на самоокупність за рахунок надання соцпослуг.

Сьогодні ж левова частка бюджетних ресурсів спрямовується на утримання закладів незалежно від якості надання послуг. Поки не створена система рівних можливостей для всіх категорій надавачів, варто було б передбачити квотування певних обсягів соцзамовлення.

Крім формальних атрибутів, таких як статут, дані про освіту, медичні книжки, відсутність заборгованості зі сплати податків, взяте в оренду приміщення з харчоблоком, для охочих надавати соцпослуги не передбачені ні тестування, ні обґрунтування майбутньої діяльності, ні перевірки попереднього досвіду роботи.

Тож виникає загроза, що при такому спрощеному підході серед надавачів можуть опинитися фірми, як бажають заробити на проблемах інших людей, не кажучи вже про шахраїв та інших зловмисників. Цікаво, що в законі не передбачено можливостей для органів місцевого самоврядування, зокрема об’єднаних тергромад, здійснювати оперативний контроль за якістю надання соцпослуг, розглядати скарги громадян на їх надавачів та оперативно на них реагувати. Цю функцію передано районам. Одначе для людини з особливими потребами дістатися до райцентру, щоб написати скаргу, може виявитися неабияким випробуванням.

Індивідуальний план

У цьому випадку фундаментальними мають стати індивідуальний план — мінімальний базовий пакет соцпослуг — та договір про їх надання. Зрозуміло, що має бути й договір.

Проте питання полягає в тому, яке місце повинен займати індивідуальний план. Його має скласти й затвердити соціальний працівник, який фактично представляє орган місцевого самоврядування. Логічно, що індивідуальний план має бути складовою частиною договору, а надавач муситиме ним керуватись.

На жаль, цей документ фактично переведено в статус дорадчого, оскільки зазначається, що план може виявитися додатком до договору. Тобто його може й не бути… Тоді кожний вправі не враховувати його при укладанні договору.

У цій ситуації той, хто потребує послуг, тобто людина, котра опинилась у складній життєвій ситуації, залишається сам на сам з організацією, що має значний досвід роботи з клієнтами, уміє переконувати та навіть тиснути. При укладенні договору надавач може викручувати руки й користувачі соцпослуг будуть змушені погодитися на обмежений обсяг допомоги.