Шлюб без кордонів

Адвокати порадили, як діяти, якщо один з батьків протиправно переховує дитину

Кількість шлюбів з іноземцями стрімко зростає. Так само як і чисельність сімейних сварок, унаслідок яких один з батьків наважується таємно вивезти дитину в іншу країну. Що легше — повернути дитину з-за кордону чи сховати в Україні?

Розшук, мирні процедури, медіація

Гаазькі конвенції 1980 та 1996 років діють в Україні з 2006-го, тож за цей час було напрацьовано великий досвід їх застосування, а також ухвалено низку резонансних судових рішень. Експерти у свою чергу стверджують, що в питанні повернення викраденої дитини людський фактор важливіший за норми закону. Про це адвокати говорили на засіданні комітету з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України.

Протягом 12 років, що гаазькі конвенції діють на території України, до Міністерства юстиції звертаються батьки з метою повернення дітей, яких другий з подружжя вивіз за кордон. Статистика свідчить, що кількість справ, з якими звертаються з-за кордону до України, майже збігається з кількістю справ щодо повернення дітей в нашу державу.

Процес повернення дитини досить складний, вважає представниця Мін’юсту Ольга Зозуля. Незважаючи на те що країни, які приєдналися до гаазьких конвенцій 1980 та 1996 років, повинні дотримуватися єдиних умов щодо сприяння в поверненні дитини до юрисдикції, в котрій вона перебувала, різниця в законодавстві дуже впливає. Так, однією з істотних перешкод є постійні ротації в державних органах країн ЄС, адже новим співробітникам потрібен час, щоб розібратися в обставинах справи, що завжди складно, пояснила О.Зозуля.

Однак потрібно пам’ятати, що найголовніше — це інтереси дитини, тому краще не доводити справу до суду та вирішувати все мирним шляхом. Інститут медіації добре розвинений як у США, так і країнах ЄС, і завдяки прогресивному законодавству батьки там легше йдуть на примирення. Так, у Німеччині рівень правової культури надзвичайно високий, що зумовлено великими правами, які надані суду та виконавцям. Батько, який відмовляється передати самовільно вивезену дитину, може отримати не лише штраф у розмірі €10—12 тис., але й більш серйозні проблеми.

Знайдуть усіх

«Проблема невиконання рішень роздута», — вважає О.Зозуля. Під час засідання комітету вона поділилася своїми висновками: якщо дитину перемістили до якоїсь із країн ЄС — її обов’язково знайдуть, а судді вміють так поговорити з батьками, що й примусового виконання рішення не потрібно.

Завдяки широкому колу повноважень, якими наділені судді, вони тримають всі справи під особистим контролем. Наприклад, судді в Німеччині не закривають справу доти, доки не впевняться у цілковитому виконанні всіх умов рішення. Крім того, вони можуть дозволити виконавцям працювати у нічний час або ж у вихідні.

Так, в одній зі справ про повернення дитини в Україну виконавцям було дозволено вночі сісти на гелікоптері на злітну смугу біля хоспісу, де переховувалася матір із сином, та забрати сплячу дитину. Так само виконавець може ввійти до будь-якого приміщення і, якщо двері не відчиняють добровільно, — викликати слюсаря.

Труднощі в більшості випадків виникають у мусульманських країнах, національне законодавство яких передбачає дискримінацію прав батьків. Навіть якщо дитину на певний час і повертають в Україну, то після розлучення мати втратить її назавжди. Багато проблем і з розшуком дитини, яку переховують в Україні.

Бермудський трикутник

Поліція не хоче, виконавець не може, а органи опіки завжди на боці матері, стверджує О.Зозуля. Однак гаазькі конвенції безапеляційні в питанні рівності прав батьків. Жоден з них не може самостійно вирішувати долю дитини або ж самовільно вивезти її в іншу юрисдикцію.

Позиція, що дитина повинна бути з матір’ю, є хибною, оскільки на перший план ставляться не інтереси неповнолітнього, а спокій матері. Однак, доки в Україні діятиме «кругова порука», доти не буде діяти право.

Навіть можливість допиту дитини під час судового засідання не може бути достатнім аргументом для визначення того, з ким вона повинна залишитись. Європейські правники розробили спеціальні психологічні тестування, під час яких кваліфікований психолог визначає потреби дитини та надає свій умотивований висновок. «Це — єдиний адекватний варіант вирішення питання, з ким необхідно залишити дитину, — вважає юрист Таліна Кравцова. — Все інше не працює». Для прикладу вона навела два судові провадження, в котрих під час допиту в одному судовому процесі дитина забажала залишитися з матір’ю, а в іншому — з батьком.

Досить прогресивною є позиція Верховного Суду, який у рішенні у справі №2-4237/12 визначив, що у справах про незаконне тримання дитини в юрисдикції, яка не є постійним місцем її проживання, судам необхідно досліджувати лише обставини справи щодо переміщення дитини і не вирішувати справу по суті.

Слово від ВС

Про новий підхід до вирішення справ про міжнародне викрадення дітей у зв’язку із прецедентним рішенням ВС від 29.08.2018 у справі №2-4237/12 доповів юрист Олександр Губін. За його словами, правові висновки та узагальнення найвищої судової інстанції зводяться до такого: один із батьків не може самостійно приймати рішення про зміну постійного місця проживання дитини.

ВС у цій справі дав системне тлумачення ст.3 конвенції, визначивши, що уповноважений орган розглядає дії батька або матері як міжнародне викрадення за сукупності таких умов:

• дитина мала постійне місце проживання в країні — учасниці конвенції;

• дитина незаконно переміщена або тримається за кордоном з порушенням прав піклування за умови, що ці права ефективно здійснювалися до її переміщення;

• дитина не досягла 16-річного віку.

Громадянство дитини або батьків не має значення при розгляді таких спорів.

Місце постійного проживання неповнолітнього є визначальним при відновленні статус-кво, оскільки незаконне переміщення чи тримання дитини порушує її права та інтереси і право батька чи матері на піклування про неї.

Під час розгляду питання про повернення дитини до держави її походження не вирішується, кому в майбутньому буде надано право піклування про неї. Згода батька на тимчасовий виїзд дитини не є підставою для застосування п.«а» ст.13 конвенції 1980 року, якою передбачено «мовчазну згоду».

Ефективна протидія

Якщо дитину вивезли — правники радять звертатися до центрального органу влади, який займається такими справами відповідно до національного законодавства. Якщо в країні постійного проживання дитини існують органи, які надають послуги медіації, — варто звернутися і до них. Адвокати порадили, що найліпшою стратегією захисту своїх прав є звернення до суду не лише в юрисдикції постійного проживання, але й там, куди незаконно була переміщена дитина.

Наприкінці засідання адвокати порівняли зміст рішень судів Великої Британії з вітчизняними. На жаль, таке порівняння було не на користь українських суддів. Британські — мають право не лише зобов’язати повернути дитину, але й встановити, яким рейсом та класом, точну дату прильоту. Крім того, в рішенні прописується зобов’язання повернути всі документи дитини, її особисті речі, іграшки, мобільні телефони тощо. Також часто судді прописують і додаткові умови: час, до якого повинні бути оплачені квитки, кількість обов’язкових бесід, які мають відбутися за допомогою Скайпу, та будь-які інші на розсуд суду.

До речі, в багатьох юрисдикціях дитина має право найняти власного адвоката. Однак, на думку українських правників, доки правова свідомість громадян залишатиметься на рівні «кумовства» та намагання будь-яким чином досягти своєї мети, доти про таку розкіш, як адвокат для дитини, можна й не мріяти. Де та межа, яка дозволяє ефективно виконувати рішення та ставити інтереси дитини вище від власних образ, кожному доведеться вирішувати самотужки.