Аромат вини

Як підтвердити власне алібі всупереч відмові слідства

Відхилення заяв про наведення аргументів захисту поставило під сумнів справедливість. Страсбурзькі арбітри нагадали, що органи влади повинні аргументувати такі клопотання, а лише потім виносити обвинувальні вироки.

Експертна безапеляційність

Чи можна підтвердити напад на таксиста, перевіривши всіх його пасажирів? Можна навіть не сідати в його авто й отримати строк за підверджену експертами... аналогічність. Так заявник у справі «Bregvadze v. Georgia» й постав перед судом, який відхилив усі його спроби спростувати свою вину.

Таксиста пограбували двоє озброєних молодиків, обличчя яких він запам’ятав і готовий був ідентифікувати. Адже вони привласнили його телефон і 26 ларі (270 грн.). Наступного дня представники поліції вже затримали Георгія Брегвадзе й досить оперативно провели обшук у нього вдома. Щоправда, ніяких натяків на кримінальний характер підозрюваного там не знайшли. Огляд потенційного грабіжника ножа, яким погрожували таксисту, також не виявив. Але останній його опізнав, тому справу можна було сміливо вважати розкритою.

Хоча славнозвісна пані Марпл і стверджувала, що невинні алібі не мають, у Г.Брегвадзе воно знайшлося. На допиті він указав на всіх осіб, які були з ним того вечора. За його версією, вони з подругою та знайомим гуляли вулицями, звичайно, зустрічаючи при цьому перехожих, яких заявник нарахував близько 10. І попросив слідчого взяти до уваги підтвердження його алібі цілим натовпом, але той не знайшов у цьому сенсу. Мовляв, товариші підозрюваного однозначно були зацікавлені в тому, щоб того відпустили додому. А перехожі не могли знати, що коїв заявник після того, як вони розминулися.

Крім невдачі з правоохоронцем, підозрюваного спіткала і зрада захисника, який, вочевидь, вирішив, що рибка в сітці й ловити більше нічого. І тільки тоді, коли у справу вступила жінка-адвокат, готова до виконання своїх функцій, заявнику випав шанс розповісти про однобічне слідство.

Захисниця оголосила і про порушення кримінального процесуального кодексу в частині неперевіреного алібі, і про заяви свідків, які намагалися достукатися до юстиції своїми показаннями. Проте суд указав на процесуальні моменти, зазначивши, що ці клопотання потрібно було подавати за 5 днів до слухання. Якраз тоді вона взялася за цю справу.

Заявника засудили до 7,5 року позбавлення волі. Доказами виявилися: показання таксиста, подібність волокон бавовни на сидінні авто та пальто заявника. Вишенькою на торті вироку став запах салону, подібний до аромату підсудного.

Легко ідентифікований за запахом, він спробував виклопотати дозвіл на допит свідків, але апеляційна інстанція охрестила тактику захисту намаганням ухилитися від кримінальної відповідальності.

Маючи на думці

Відмову судів заявник витлумачив як порушення §§1, 3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Воно зумовило неможливість доведення алібі, а воно було абсолютно рівнозначним звинуваченню жертви.

Окрему скаргу із цього приводу могла б написати й жінка-адвокат. Не встигла вона офіційно стати захисником Г.Брегвадзе, як суд відмовив їй у виклику свідків. Тоді як апеляційна інстанція взагалі помилково відхилила подібну заяву.

Незважаючи на це, представники юстиції провели колосальну роботу, адже самотужки оцінили свідків, назвавши їх ненадійними. А «дуже тверда та міцна» доказова база не на користь заявника та порушення процесуальних вимог щодо клопотань перекреслило, на думку уряду, звинувачення в односторонності Феміди.

Справа не в алібі

Європейський суд з прав людини невигідне становище заявника та загальний хід розслідування поставив на другий план. Вирішив спочатку розглянути підставу для засудження Г.Брегвадзе.

Судимістю за збройне пограбування заявник завдячував насамперед заяві жертви та двом звітам судової експертизи. Серед другорядних доказів, на які посилалися суди, ЄСПЛ виділив заяви слідчого, результати перевірки місця злочину, звіт про арешт заявника, його обшук та обшук його будинку. Проте відзначив, що суди не пояснили, як ці докази підтверджують вину заявника. Жоден з обшуків не виявив жодного незаконного об’єкта, пов’язаного із цим злочином, а слідчий просто переказав, яким був початковий етап розслідування.

Виходить, що засудження заявника ґрунтувалося головним чином на припущенні, що він перебував у певному місці в певний час. Тому принцип рівності сторін і загалом право на справедливий судовий розгляд були зневажені, адже можливості ефективно оскаржити припущення не було. Хоча заявник одразу після арешту почав стверджувати, що має алібі.

Суд вирішив: якщо клопотання обвинуваченого про допит свідків є достатньо обґрунтованим і стосується предмета обвинувачення, органи влади повинні назвати відповідні підстави для відхилення такого клопотання. Їм потрібно довести неможливість зміцнити позицію захисту або виправдати обвинуваченого в такий спосіб. А юстиція відхилила клопотання з процедурних причин. Хоча КПК передбачав, що підсудний може викликати свідків, якщо є підстави для цього, на будь-якій стадії провадження.

При апеляційному оскарженні вироку клопотання про виклик свідків узагалі нівелювалося накладкою. У суді чомусь вирішили, що клопотання було подане в письмовій формі. Цього потім не врахував і Верховний суд, відхиливши скаргу заявника. Як наслідок, юстиція поставила його в невигідне становище порівняно з обвинуваченням.

Отже, аргумент уряду про те, що клопотання заявника про допит свідків та оцінку алібі розглядалися справедливо, розвіявся, як з білих яблунь дим.

Визнання помилкового, як виявилося, засудження Г.Брегвадзе Суд визнав достатньою сатисфакцією, не компенсувавши йому окремо моральної шкоди. Хоча, можливо, ЄСПЛ сам не повірив у силу його алібі.