Закон і Бізнес


Досвід — на вагу посади

Чим кандидати обґрунтовують своє бажання стати або залишитися членом ВРП?


Павло Гречківський (ліворуч) та Олексій Маловацький спробують переконати колег залишити їх у ВРП на другий строк.

№2 (1404) 19.01—25.01.2019
ОРЕСТ ГАМСЬКИЙ
5782

Етап самовисування кандидатів у члени Вищої ради правосуддя збігся в часі з новорічними святами. Тож не дивно, що кількість тих, хто подав весь пакет документів і, відповідно, був визнаний претендентом на дві посади у Раді за квотою адвокатів, виявилася незначною.


Три плюс два

Як відомо, прийом документів від тих, хто має намір поборотися за два крісла в органі суддівського врядування, завершився 15 січня. Станом на 24:00 того дня сайт ВРП містив 5 прізвищ.

У попередні рази, коли йшлося про заповнення квот суддів чи прокурорів у Раді, це число ніколи не ставало остаточним: документи подавалися і за півгодини до опівночі. Але цього разу претендентів так і залишилося п’ятеро. Серед них є й 2 нинішні члени ВРП — Павло Гречківський та Олексій Маловацький. Але про них — дещо згодом, спочатку подивимося на «новачків».

Про генерального директора ПП «Юридична фірма «Радник» Наталю Алпатьєву Інтернету відомо небагато. Щоправда, вона двічі пробувала позмагатися за посаду в Касаційному кримінальному суді. У 2016-му Вища кваліфікаційна комісія суддів узагалі не допустила її до конкурсу. Через рік зазначене прізвище фігурувало в документах ВККС серед претендентів на посаду в місцевому суді. Минулого року Н.Алпатьєва таки добивається допуску до конкурсу на посади в ККС, але, склавши анонімне тестування, не впоралася з практичним завданням і вибула з боротьби.

Євгеній Огарков згадується дещо частіше. Наприклад, щодо заснування у 2005 році ТОВ «Юридична фірма «Гарантія» за участю доньки екс-спікера Володимира Литвина та її чоловіка — дніпропетровського бізнесмена. Подейкують, що фірму збирали з «мажорів» — випускників Київського інституту міжнародних відносин. Тоді Є.Огарков отримав посаду заступника керуючого партнера. Принаймні так указано в трудовій.

Зрозуміло, що ім’я тестя певний час допомагало з клієнтами, але після розлучення засновників вони втратили інтерес до фірми й відійшли від справ. Очолив тепер уже адвокатське об’єднання «Гарантія» саме Є.Огарков. Крім того, він є головою правління ВГО «Всеукраїнське об’єднання правників» (не плутати з Асоціацією правників України!) і єдиним засновником ТОВ «Санта С» зі статутним капіталом в 1 млн грн., для якого надання юридичних послуг також зазначено як основний вид діяльності.

Третім у переліку став Тарас Будз. На початку юридичної кар’єри він майже 9 років відпрацював суддею в Тернопільському міському суді. Звільнившись за власним бажанням, зайнявся адвокатською діяльністю. У 2012 році був обраний членом Ради адвокатів України, а у 2017-му очолив РА Тернопільської області. Тепер вирішив поєднати обидві професійні стезі у ВРП.

«За все добре, проти всього поганого»

Що досі важко дається претендентам, то це мотиваційний лист, в якому, за логікою, потрібно пояснити, чому з’їзд або інший суб’єкт призначення повинен доручити представляти інтереси певної спільноти саме цій людині. Свого роду передвиборна програма. Та з власним просуванням складається не в усіх.

Хтось обмежується загальними словами на кшталт «я за все добре, проти всього поганого», хтось апелює до здатності побачити це добре та зле в людині в мантії. Тобто, як правило, усе зводиться до того, що кандидат переконує, що спроможний працювати на посаді. Проте не уточнює, що втратить Рада, якщо його не оберуть до її складу.

Більш розлогим виявився мотиваційний лист П.Гречківського. Він виклав своє бачення мети та завдань колегіального органу, ставлення до змін у судовій системі та до реформи адвокатури. Не оминув увагою й замовне кримінальне провадження проти нього, що завершилось у жовтні 2018 року виправдувальним вироком. Як аргумент щодо свого повторного обрання чоловік наводить набутий досвід роботи в Раді.

На останньому наголошує і його колега О.Маловацький. Щоправда, до поточного складу ВРП він потрапив за квотою парламенту, тож тепер має намір позмагатися за прихильність колег по адвокатському цеху. І має таке право, попри наявність у законі «Про Вищу раду правосуддя» заборони обіймати посаду члена ВРП два строки поспіль.

Пальма ж першості за обсягом мотиваційного листа, безумовно, належить Т.Будзу, який виклав її майже на 11 аркушах. Більшість тексту можна віднести до жанру повчальних нарисів — від судових процесів, одруження й розлучення до порад мудрого лікаря-психіатра та переваг життєвих законів над писаним правом. Власне, мотивації стати членом ВРП присвячено 7 коротких пунктів. Зокрема, правник планує допомогти суддям перебороти страх утратити свою посаду, а також зрозуміти, що їхня праця за заробітну платню — це найнижча кар’єрна сходинка, вище — адвокатська діяльність, а на верхівці — праця на благо інших, де гроші стають другорядними.

Двічі в одну Раду

Що стосується заборони повторно ставати членом ВРП, то вона, вочевидь, не поширюється на нинішніх членів Ради, які обиралися ще до Вищої ради юстиції. Отже, не обіймали посаду впродовж усього 4-річного строку своїх повноважень і присяги саме члена ВРП не складали.

Аналогічним чином тлумачаться й норми, які встановлюють обмеження щодо зайняття адміністративних посад у судах. І, наприклад, після проведеного перейменування установ попередні періоди керівництва вже не повинні враховуватися.

Такий підхід серед іншого базується на рішенні Конституційного Суду від 25.12.2003 №22-рп/2003 у справі щодо строків перебування на посту Президента. Тоді КС наголосив, що дія нових обмежень має поширюватися виключно на відносини, які виникатимуть після набуття чинності таким актом, включно з Конституцією. А сама каденція обчислюється з моменту складання присяги.

Тому, наприклад, на членів ВРП поточного складу не була поширена заборона на поєднання роботи в Раді та участі в органах суддівського, адвокатського чи прокурорського самоврядування. Тим часом для новообраних членів ВРП таких винятків закон уже не містить. Тому, наприклад, П.Гречківський та Т.Будз у разі отримання довіри від з’їзду, будуть змушені залишити свої посади в органах самоврядування. Щоправда, це дасть можливість зосередитися саме на завданнях, покладених на ВРП.

Разом з тим приклади П.Гречківського й О.Маловацького можуть надихнути їхніх колег по Раді також продовжити роботу в цьому колегіальному органі. Адже, як відомо, до 30 квітня суб’єкти призначення мають визначитися зі своїми представниками у ВРП, якщо обирали їх ще до складу ВРЮ.

 

ЦИТАТИ

Наталя АЛПАТЬЄВА,
генеральний директор ПП «Юридична фірма «Радник»:

«Маючи чималий професійний та життєвий досвід, уважаю, що моє членство у ВРП є доцільним саме з тих підстав, що я майже 18 років захищаю права та інтереси тих, хто потребує правничої допомоги.

Як адвокат, котрий бере постійну участь у судових процесах, зможу відрізнити, коли суддя порушив вимоги закону, а коли на нього подає скаргу сторона, якій просто не сподобалося судове рішення. Деякі учасники судового процесу подають скарги на дії судді саме для того, щоб учинити на них тиск, зловживаючи при цьому процесуальними правами. І від таких скаржників потрібно захищати суддів. Саме відчуття захищеності сприятиме тому, що судді будуть незалежними й одночасно зросте рівень їх відповідальності.

У разі коли наявні порушення суддівської етики, винна особа повинна бути притягнена до відповідальності, незважаючи на її попередні досягнення та відзнаки. Саме тоді зросте довіра до судів та суддів».

Павло ГРЕЧКІВСЬКИЙ,
член Вищої ради правосуддя, секретар Ради адвокатів України:

«Переконаний: система має позбутися дискримінаційних підходів до процесуальних прав кожної сторони, прибрати штучні перешкоди для доступу кожного громадянина до правосуддя, забезпечити рівність усіх перед законом, виключити можливість тиску на адвокатів та суддів…

Досвід діяльності у ВРП в найбільш знаковий період старту судової реформи дав мені можливість сформувати системне бачення подальших змін у судовій системі, отримати оцінки реального стану правосуддя в Україні, а активна діяльність в адвокатському самоврядуванні впродовж першої та другої каденцій на посаді секретаря РАУ засвідчили мою відданість адвокатській професії, здатність адаптувати її цінності в роботі члена ВРП та відкритість до діалогу з адвокатурою. Ті випробування та ризики, з якими мені довелося стикнутися, стали для мене непростим тестом на принциповість і незалежність у здійсненні повноважень. Сподіваюся, я виправдав довіру адвокатської спільноти й довів свою здатність гідно представляти адвокатів у ВРП і в подальшому».

Євген ОГАРКОВ,
керуючий партнер АО «Гарантія»:

«Оскільки ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, відчуваю потребу долучитися до цих процесів, для чого мені вистачає компетентності, досвіду та бажання».

Олексій МАЛОВАЦЬКИЙ,
член Вищої ради правосуддя:

«Законодавчо закріплені гарантії незалежності суддів передусім мають на меті забезпечити кожному гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд, яке реалізовується через здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом. Отже, панування принципу верховенства права забезпечується в значній мірі наявністю сильного та незалежного суду.

На члена ВРП покладено низку обов’язків, а його робота (одноособово чи у складі дисциплінарного органу, а також у колегіальному складі Ради) вимагає значних зусиль і відданості.

Зважаючи на те, які обов’язки покладаються на особу, котру обирають (призначають) на посаду члена ВРП, уважаю, що маю необхідний досвід роботи, обсяг знань і навичок для того, щоб бути обраним на цю посаду, та своєю роботою зможу зробити гідний внесок у побудову правової держави, в якій діятиме сильний та незалежний суд».

Тарас БУДЗ,
голова Ради адвокатів Тернопільської області:

«Уважаю, що суддям слід допомагати переборювати страх утрати посад. Потрібно допомогти їм зрозуміти, що відкритість і публічність їхньої роботи не створить для них жодних труднощів у випадку внутрішньої чистоти та порядності. А зміна життєвих обставин, у тому числі постійна переатестація та контроль за роботою, є зворотною стороною вищих від інших людей статків і соціального становища.

Їхня робота на заробітну плату є лише найнижчою кар’єрною сходинкою їхнього дійсного життєвого досвіду. Вищою сходинкою є саме адвокатська діяльність, де свобода є пріоритетним принципом. І ще вищою сходинкою нашої праці є праця на благо інших, де грошова компенсація є другорядною».