Закон і Бізнес


Не всім до Києва їхати

Клопочучи про передання справи до іншої установи, прокурору не варто вказувати на столицю


№52 (1402) 29.12—11.01.2019
ТАМАРА ВОЛІНА
13271

Місце проживання свідків та одного з обвинувачених не є підставою для зміни територіальної підсудності. Вичерпний перелік таких підстав прописаний у кодексі. На цьому в ухвалі від 17.12.2018 наголосила колегія першої судової палати Касаційного кримінального суду.


Прокурорська оперативність

До ВС надійшло клопотання прокурора про направлення обвинувального акта щодо обвинуваченого в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено в ч.3 ст.368 Кримінального кодексу («Прийняття пропозиції, обіцянка або одержання неправомірної вигоди»), із Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області до Київського апеляційного суду для визначення підсудності за одним із районних судів Києва чи Київської області.

Прохання обґрунтовано тим, що у складі Корсунь-Шевченківського райсуду станом на 3.12.2018 є лише двоє суддів. Головуючим суддею в цьому кримінальному провадженні двічі було заявлено самовідвід. Останню заяву про самовідвід було передано на розгляд іншому судді, поки що вона не розглянута. Прокурор переконаний, що у зв’язку відсутністю у складі цієї установи інших суддів утворити новий склад суду фактично буде неможливо.

Крім того, на думку державного обвинувача, суд не забезпечив оперативності та ефективності кримінального провадження, оскільки протягом 6 місяців не провів підготовчого засідання, що призвело до порушення розумних строків. Також прокурор наголосив, що обвинувачений та четверо з восьми свідків проживають на території м.Києва та Київської області. Тому розгляд обвинувального акта судом, який не розташований на цій території, не забезпечить оперативності й ефективності провадження, а, навпаки, призведе до зайвих витрат часу та коштів, необхідних для прибуття учасників справи до місця розгляду.

При цьому сам обвинувачений заперечив проти ініціативи прокурора щодо передання справи.

Один не бажає, інший не може

В ухвалі №699/649/18 ВС зазначив таке. Згідно з ч.1 ст.34 Кримінального процесуального кодексу провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що воно надійшло з порушенням правил територіальної підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював провадження.

Цей перелік підстав для направлення провадження з однієї установи до іншої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До того ж передбачено, що до початку слухання у виняткових випадках провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості для відповідного суду здійснювати правосуддя (зокрема, у разі надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, епідемій, епізоотій, режиму воєнного чи надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції).

З інформації, наданої Корсунь-Шевченківським райсудом, убачається, що суддя заявив самовідвід через те, що перебуває в дружніх стосунках з одним із захисників у справі. Перший самовідвід був розглянутий неналежним чином — без виклику самого заявника та інших учасників провадження. Тож володар мантії змушений був заявити про самовідвід удруге.

Суддя, який має дослідити питання, перебуває в 6-місячному відрядженні. Інших наділених повноваженнями осіб у Корсунь-Шевченківському райсуді немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи прокурора про неможливість утворити новий склад суду в Корсунь-Шевченківському райсуді для розгляду вказаного кримінального провадження підтверджуються.

Непідтверджені доводи

Разом з тим «верховники» критично поставилися до доводів держобвинувача про необхідність передати справу саме до суду Києва чи Київської області. В ухвалі зазначено, що згідно з інформацією, наданою Корсунь-Шевченківським райсудом, даних щодо свідків у цьому провадженні наразі немає.

Додані прокурором до клопотання копії перших сторінок протоколів допиту свідків, у яких зазначено місце їх проживання (на території Києва та Київської області), не заслуговують на увагу, оскільки немає відомостей, що саме ці свідки визначені стороною обвинувачення для надання ними показань під час судового провадження на підтвердження обвинувачення. Отже, твердження, що у вказаному провадженні 4 з 8 свідків проживають на території Києва та Київської області, є неспроможними.

З урахуванням викладеного колегія не знайшла підстав для направлення провадження саме до Київського апеляційного суду, як просив держобвинувач.

Разом з тим у ст.34 КПК визначено порядок розгляду та направлення ВС кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів. Однак прокурор просив направити обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні до Київського апеляційного суду для визначення підсудності, що не відповідає положенням ст.34 КПК.

Обґрунтована відмова

Крім того, згідно із зазначеним актом один обвинувачений на момент скоєння злочину обіймав посаду завідувача Корсунь-Шевченківського районного сектору управління ДМС у Черкаській області, а другий — головного спеціаліста відділу планування кар’єри, розвитку та оцінювання персоналу управління персоналу ДМС.

Оскільки обвинувачені не обіймали посад суддів, колегія дійшла висновку, що із цих підстав провадження також не може бути передано до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів, як передбачено в ч.2 ст.32 КПК, де встановлені правила територіальної підсудності кримінальних проваджень щодо законників.

Водночас колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості утворити склад суду для розгляду цього провадження воно передається на розгляд іншого суду відповідно до положень ст.34 КПК. Вирішення ж питання щодо направлення провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції не входить до компетенції ВС. Таке питання з огляду на вимоги ч.2 ст.34 КПК вирішується колегією відповідного суду апеляційної інстанції за клопотання сторін чи потерпілого.

Тому в задоволенні клопотання відмовлено.