Закон і Бізнес


Не києм, то палицею

До нотаріальних послуг прагнуть долучити посадовців Мін’юсту та дозволити великому бізнесу заощаджувати на оформленні прав


Ринок нотаріальних послуг може поповнитися новими «гравцями»: або уповноваженими або посадовими особами органів юстиції.

№52 (1402) 29.12—11.01.2019
Зоя БОРИСЕНКО, професор, д.е.н., м.Київ
2258
2258

Попередня ініціатива щодо появи уповноважених осіб органів юстиції викликала бурхливе несприйняття юридичного співтовариства (аналіз законопроекту №9140 див. у №51 «ЗіБ»). Тож через 2 місяці з’явилася інша. Вона також передбачає альтернативу нотаріусам і певні пільги як для малозабезпечених верств населення, так і для олігархів.


Замість уповноважених — посадовці

Як зазначено в пояснювальній записці, проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій захисту державою права власності» (№9311) спрямований на захист прав та інтересів громадян і розвитку бізнесу в Україні. Як і в проекті №9140, необхідність змін обґрунтовується кадровим дефіцитом у держнотконторах у віддалених регіонах держави. Тому запропоновано видавати свідоцтва на право займатися нотаріальною діяльністю за спрощеною процедурою, яка  дозволить колишнім чиновникам набувати нову професію швидше, ніж за стандартних умов. 

У новому проекті немає терміна «уповноважена особа органу юстиції», однак розширено коло осіб, які можуть бути нотаріусом відповідно до ст.3 закону «Про нотаріат». У принципі, це ті самі уповноважені особи, як і в проекті №9140, але кваліфікаційні вимоги до них дещо підвищені. Зазначено, що нотаріусом також може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту (не бакалавр, а магістр). Міститься й нова вимога щодо необхідності володіння державною мовою.

Якщо відповідно до проекту №9140 достатньо було пропрацювати 2 роки на посадах, пов’язаних із державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату, то тепер ця умова конкретизована. Претендувати на свідоцтво зможе особа, яка вже працює в Міністерстві юстиції чи його головних управліннях безпосередньо на визначених посадах або консультантом державної нотаріальної контори чи уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені в ст.37 закону «Про нотаріат».

Крім того, додано вимогу щодо необхідності стажу роботи у сфері права не менш як 6 років, з них на зазначених посадах — не менше від 5-ти. І нарешті, встановлено, що таким посадовим особам слід мати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Проте в порядку про видачу такого свідоцтва, затвердженому в липні 2012 року, передбачено, зокрема, складення кваліфікаційного іспиту.

Очевидно, описані особи тепер будуть називатися «посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії», бо в ст.43 закону «Про нотаріат» запропоновано доповнити ч.2 саме таким визначенням. Тобто визнається, що вони все ж таки певним чином відрізняються від тих нотаріусів, які працювали й залишаються працювати на ринку нотаріальних послуг.

Видавати свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю цим особам буде Вища кваліфікаційна комісія нотаріату на підставі подання як регіональних структур, так і самого Мін’юсту.

До того ж у ст.10 буде зазначено, що такі особи зобов’язані відпрацювати в державних нотаріальних конторах, визначених міністерством, не менше ніж 3 роки. Такі речі, очевидно, пропонуються для того, щоб можна було закріпити фахівців у проблемних районах, де не вистачає державних нотаріусів. Однак у проекті цього чітко не зазначено. Крім того, мали би бути створені нормальні умови праці й фінансові стимули для роботи нотаріусів у сільській місцевості та у віддалених районах. Про це автори проекту, на жаль, теж не потурбувалися.

Державні унітарні підприємства

В абз.5 п.14 ч.1 ст.1 і ст.37 закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV пропонується слова «акредитовані суб’єкти» замінити словами «державні унітарні підприємства», вимоги та перелік яких визначаються Кабінетом Міністрів. Ці підприємства зможуть здійснювати повноваження виключно в частині забезпечення державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій на підставі документів, поданих в електронній формі.

Аналогічні зміни пропонується внести й до закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Утім, поняття «державні унітарні підприємства» та вимоги до них у процесі реєстраційної діяльності в зазначених законах залишаються невиписаними.

Загальне визначення цього поняття міститься в Господарському кодексі. Відповідно до ст.73 ГК таке підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Проте цього визначення явно недостатньо для прийняття рішення про доцільність уведення ДУП у систему органів державної реєстрації.

Якщо вказані підприємства мають виконувати такі ж повноваження, що й інші учасники цієї системи, то й вимоги щодо виходу на ринок відповідних послуг та умов ведення діяльності на цих ринках мають бути однакові та прозорі. Водночас, якщо для нотаріусів та інших учасників такі вимоги законодавчо прописані, то для ДУП вони не запропоновані. Їх визначатимуть підзаконні акти КМ. І є ризик, що ці підприємства можуть дістати необґрунтовані переваги. Тобто запропоновані в проекті зміни здатні порушити принцип рівності доступу осіб до професії. А це є порушенням відповідних конституційних принципів.

У пояснювальній записці не зазначено підстав та обґрунтування потреби внесення таких змін. Тому незрозуміло, задля чого взагалі ліквідуються акредитовані суб’єкти та створюються ДУП.

Розширення кола держпідприємств не відповідає загальним вимогам щодо оптимальної кількості та структури державної власності. Адже 4 липня 2017 року Уряд схвалив дорожню карту реформи сектору держпідприємств (Triage), відповідно до якої необхідно радикально скоротити кількість останніх. При цьому зазначено, що підприємствами державної власності слід керувати, спираючись на ті самі засади, що діють у приватному секторі. Отже, впровадження інституту державних унітарних підприємств у систему органів реєстрації прав суперечить загальним засадам реформування державного сектору та може призводити до спотворення конкуренції.

Нові межі плати

Важливою умовою ефективного функціонування системи реєстрації прав є її фінансове забезпечення. Водночас запропонований авторами варіант вирішення цих питань викликає сумніви. Зокрема, йдеться про скасування мінімальної межі плати за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами — 1% від суми договору, що дозволить визначати вартість їхніх послуг за домовленістю сторін. Попри категоричні заперечення нотаріальної спільноти, така ідея вкотре завуальовано просувається й у цьому проекті.

У прикінцевих та перехідних положеннях до нього зазначено, що у зв’язку з набранням чинності цим законом припиняється дія указу Президента «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» від 10.07.98 №762/98. Нагадаємо: у цьому указі визначено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Проект №9311 не скасовує держмито за вчинення нотаріальних дій державними нотаріусами. Тому малозабезпечені категорії населення тепер будуть зацікавлені в тому, щоб звертатися до приватних нотаріусів. Тобто державні нотаріальні контори відчуватимуть відплив клієнтів. На думку фахівців Нотаріальної палати, скасування 1% може призвести до суттєвого зниження надходжень до державного та місцевих бюджетів. Юристи, які спеціалізуються на питаннях нотаріату, наголошують, що нерівні умови стосовно оплати послуг у державних та приватних нотаріусів можуть призвести до руйнівних наслідків.

На перший погляд, скасування мінімальної межі захищає інтереси малозабезпечених верств населення, які скаржаться на занадто дорогі розцінки приватних нотаріусів. А насправді практика свідчить, що ця категорія громадян, як правило, звертається до державних нотаріальних контор. Таким чином, для них плата  за вчинення нотаріальних дій в 1% залишається. Звільняють від неї переважно великий бізнес, який зазвичай користується послугами приватних нотаріусів.

НПУ вважає, що скасування мінімальної межі насправді спрямоване на заощадження коштів олігархічного бізнесу при проведенні операцій з нерухомістю, а також для скуповування землі сільськогосподарського призначення в разі припинення дії мораторію на її продаж. Про інтерес олігархів свідчить і встановлення для державних нотаріальних контор верхньої межі мита.

У проекті передбачені зміни до декрету КМ «Про державне мито», якими встановлюються пільги в розмірі 50% мита за нотаріальні дії, що надаються державними нотаріальними конторами для незахищених верств населення. Залишається незрозумілим, чи діятиме така знижка, якщо одна зі сторін угоди не належить до цієї категорії. Крім того, це створить для працівників держнотконтор неправомірні переваги в конкуренції порівняно з іншими нотаріусами.

Автори проекту мали б порахувати наслідки втілення в життя запропонованих норм. Зокрема, слід було б визначити, скільки додаткових коштів буде потрібно для підтримки державних нотаріальних і реєстраційних установ. Важливо також обчислити втрати від зменшення надходжень до бюджету за рахунок застосування пільг, запровадження граничних показників у 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які не можна перевищувати при справлянні плати за посвідчення договорів, тощо. Проте таких розрахунків не додано, а в пояснювальній записці сказано, що реалізація положень цього проекту не потребуватиме додаткових витрат державного та місцевих бюджетів.

Реакція громадськості

Запропоновані в проекті №9311 зміни не сприймаються громадськістю. Так, НПУ закликала передати його на доопрацювання та залучити до подальшої роботи над документом своїх представників, а також міжнародних експертів.

Крім того, як повідомляв «ЗіБ», палата подала позов проти Мін’юсту про захист ділової репутації. У заяві зазначено, що інформація, публічно поширена відповідачем, є неправдивою й такою, що підриває довіру до нотаріату України та шкодить діяльності нотаріусів, і була спрямована на дезінформацію громадськості, міністрів та народних депутатів щодо необхідності прийняття проекту №9311.

Інститут законодавчих ідей провів антикорупційну експертизу цього документа й виявив цілу низку корупціогенних факторів. Міжнародний союз нотаріату також висловив застереження щодо його положень. У листі президента МСН до Президента, Прем’єр-міністра, Голови ВР та міністра юстиції зазначено, що певні положення можуть уплинути на юридичну визначеність угод — через відсутність спеціалізації та кваліфікації осіб, які вчинятимуть нотаріальні дії. Ці положення є проблематичними з огляду на міжнародні стандарти нотаріату, а також з урахуванням європейських директив і нормативних актів.

Проміжні підсумки

Загалом проект є громіздким (109 сторінок) та надзвичайно складним для сприйняття, оскільки ним уносяться зміни одночасно до 4 кодексів та 16 законів. Причому нововведення стосуються різних гострих питань законотворчої практики та різних галузей права. Закон називають «антирейдерським», однак украплені в нього зміни в багатьох випадках насправді не мають відношення до боротьби з рейдерством.

З огляду на великий перелік питань у порядку денному парламенту швидко опанувати зміни буде дуже складно. Усе це, вочевидь, зашкодить ретельному опрацюванню серйозних проблем, які виносяться на розгляд. Тому існує реальна загроза ухвалення закону в сирому вигляді, а можливо, і неприйняття його взагалі. І в першому, і в другому випадку це спричинить негативні наслідки для економіки країни.

Тим часом питання є надзвичайно актуальними. Про їх гостроту свідчить той факт, що у ВР уже зареєстровано 5 альтернативних проектів, опрацювання яких розпорошує увагу учасників законотворчого процесу.

До речі, практика об’єднання в одному великому законі не дуже пов’язаних між собою питань останнім часом стала традиційною. Більше того, до законотворчого процесу не завжди залучаються зацікавлені фахівці відповідних сфер діяльності. Коли після вступу закону в силу вони виявляють явні помилки або свідомий лобізм, то здіймається шквал обурення громадськості. Проте виправити допущені промахи виявляється непросто. Наслідком цього є надзвичайно негативні наслідки для соціально-економічного розвитку суспільства. Тому таку практику прийняття законів слід припинити якомога швидше.

І насамкінець, як повідомляв «ЗіБ», минулого тижня у Верховній Раді сталася подія, що безпосередньо стосується нотаріату. Під час розгляду проекту «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо протидії рейдерству» (№8121), на порушення Регламенту ВР, було здійснено спробу внести з голосу правки, які дублюють описані в цій статті спірні питання й насправді не стосуються теми проекту. Зокрема, пропонувалося скасувати 1% плати за вчинення нотаріальних дій, переглянути пільги при сплаті державного мита, передати повноваження державних комунальних підприємств щодо реєстрації бізнесу й нерухомості державним унітарним підприємствам та запровадити поріг зборів не більше ніж 10 тис. неоподатковуваних мінімумів. Тобто це саме ті положення, які викликали спротив громадськості при обговоренні проектів №№9140 та 9311.

Поки що за ці правки не проголосували. І тому дуже важливий закон щодо протидії рейдерству могли взагалі відхилити. Однак урешті-решт його все ж таки передали на повторне друге читання. Тож в очікуванні відкриття ринку землі боротьба з нотаріусами продовжується.