Закон і Бізнес


Компенсація за ескалацію

ЄСПЛ постановив, що навіть припущення щодо расового мотиву має перевірятися судом


№52 (1402) 29.12—11.01.2019
Вероніка ВОЛИК
4289

Шлейф незрозумілості кілька років тягнувся за масовим убивством, учиненим працівником поліції. Розглядалися психологічні фактори, досліджувалися причинно-наслідкові зв’язки, але розстріл ромів кваліфікували без обтяжливої обставини — етнічної ненависті. Те, чому було прийнято саме таке рішення, з’ясовували у Страсбурзі.


Тимчасова ненависть

Правоохоронець так і не зміг логічно пояснити свої дії, які вилились у позбавлення життя трьох людей. Нехтуючи правила, він придбав пістолет і мало не вагон боєприпасів та поїхав до такого собі циганського кварталу, розташованого в м.Гурбаново.

Побачивши на подвір’ї членів сім’ї заявників у справі «Lakatošová and Lakatoš v. Slovakia», поліцейський відкрив вогонь і не зупинявся, доки не використав усіх патронів. На щастя, рани заявників виявилися несмертельними, і саме тому їх справа набула загальноєвропейського резонансу. Двом родичам заявників пощастило більше, виходячи із залитого кров’ю подвір’я, чоловік лише пригрозив їх убити й повернувся до свого авто. Після цього він фактично з’явився з повинною, і його колеги почали розслідування й осмислення того, що відбулося.

Перша версія обвинувачення звучала так: умисне вбивство першого ступеня, поєднане із замахами, незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї, насильницьке проникнення до житла. А от про те, що всі мешканці належали до однієї етнічної групи, не було ні слова.

За цим настало каяття вбивці, хоча він і не заперечував того, що справді хотів позбавити життя своїх жертв. Свій вибір «розстрільного» двору обвинувачений обґрунтував тим, що керувався кількістю людей на вулиці. Спочатку він хотів учинити розправу над сусідами, але на ґанку була тільки одна дівчинка.

Наступного дня поліцейський не зміг пояснити причини свого вчинку. Пропрацювавши правоохоронцем 20 років, він, за його ж словами, зазнавав клопоту із циганами, але за весь той час агресії до них не виявляв. Тому й запевнив слідчого, що про національність, вік та етнічну належність убитих не задумувався. Ще пізніше він зізнався, що в той день був знервованим і перенапруженим, тож, можливо, це на нього вплинуло.

Опитані свідки запевняли слідчих, що не помічали за обвинуваченим антиромських проявів. Утім, незадовго до цієї трагедії племінник останнього був спійманий на крадіжці разом з двома хлопчиками-циганами.

Психологічний портрет убивці був більш чітким, ніж його спогади того дня. Лікарі діагностували в нього так званий ефект ескалації — тимчасовий психічний розлад, що характеризується пониженою здатністю розуміти незаконність своїх дій та керувати ними.

Експерти не наполягали на расових мотивах, більше того, вони вважали, що оцінка проблеми — поза їхнього компетенцією. Засуджений дістав 9 років позбавлення волі та стверджував, що «ця сім’я заплатила за все». А члени тієї сім’ї також прагнули відплати й заради цього безрезультатно подолали всі можливі інстанції.

Нагадуючи про обов’язки

В Європейському суді з прав людини не змогли розглянути всі матеріальні складові справи про вбивство. Утім, круговорот подій розклали по поличках, розпочавши з процесу розслідування.

Судді нагадали: щоб бути ефективним, розслідування має бути адекватним. Цього вимагає ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адекватність полягає у встановленні фактів і, у разі необхідності, виявленні та покаранні винних. Коли ж у справі вбачається расистський момент, держави несуть додатковий обов’язок уживати всіх можливих заходів, щоб викрити такий мотив.

Суд уважав за необхідне ймовірну недослідженість расистських аспектів акту насильства розглядати з точки зору ст.14 у поєднанні зі ст.2 конвенції.

ЄСПЛ наголосив, що будь-який доказ расистських упереджень має бути перевірений, а юстиція повинна пам’ятати про те, що злочинці можуть мати мішані мотиви.

У випадку з ромами відповідні ситуаційні фактори, зумовлені перш за все висновком психолога, не були взяті до уваги. Урешті-решт підозрюваного обвинуватили в умисному вбивстві першого ступеня з однією обтяжливою обставиною — нападом на п’ятьох людей. Етнічне підґрунтя розстрілу в судовій залі навіть не обговорювалося. Хоча представники уряду зауважували, що потенційні расистські мотиви злочинця розглядали, але достатніх доказів не знайшли. Та й представник заявників не звертався до суду із заявами про наявність таких. До того ж, на думку уповноважених осіб уряду, заявники мали достатньо можливостей для того, щоб відстоювати свої права, надаючи докази на підтвердження власної правоти. Але в ході розгляду справи вони не оскаржували висновків експертів, на яких основувалося доказування, і не заявляли клопотань про проведення додаткового дослідження, яке би підтвердило зв’язок між убитими. Така теорія з’явилася на останньому колі процесу — у Конституційному суді.

ЄСПЛ узяв до уваги серйозність тверджень заявників і делікатний характер ситуації з ромами в Словаччині. Хоча він прямо не погодився з наявністю расового мотиву в злочині, але все-таки підтвердив, що слідство не дало жодних обґрунтувань щодо їх місця у справі. Разом з тим судді погодилися з тим, що таку мотивацію на практиці довести вкрай важко, утім, владні органи зобов’язані всебічно розглядати подібні справи, не опускаючи підозрілих фактів. Натомість слідчі лише допитали свідків і попросили дати коментар одного експерта, не взявши до уваги загального контексту нападу. Це упущення, підкріплене пасивністю судів, і спричинило порушення ст.14 у поєднанні зі ст.2 конвенції, яке послугує нагадуванням про ймовірність різних мотивів під впливом ситуаційних чинників.

У Страсбурзі навіть не сперечались із заявленими грошовими вимогами компенсації за моральну шкоду, завдану постраждалим заявникам, і зобов’язали уряд виплатити останнім €50 тис.