Крапка в спорі

Непорозумінням між двома радами адвокатів столиці поклав край ВС

Сама собою незгода з тим, що Рада адвокатів України скористалася правом на скликання конференції адвокатів регіону, при недоведеності факту порушення прав не може бути підставою для визнання нечинними її рішень. На цьому в постанові від 28.11.2018 наголосив Верховний Суд.

Дві конференції

У червні 2016 р. РАУ прийняла рішення №155 про скликання позачергової конференції правників Києва. Слід було обрати делегатів і сформувати регламент заходу, встановити квоти представництва. Серед іншого в документі зазначалося, що згідно з висновком спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування в Києві громадська організація «Київська міська КДКА» в незаконний спосіб здійснювала функції регіонального органу адвокатського самоврядування.

Деякі адвокати погодилися з рішенням РАУ, а деякі заявили, що, втручаючись у процес проведення конференції, цей орган перевищив свої повноваження, визначені профільним законом. Стаття 55 закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI не надає РАУ права визначати конкретних осіб, які без обрання у встановленому порядку набувають статусу делегатів конференції.

У той же час порядок висування та обрання делегатів конференції, затверджений рішенням №155, передбачав, що посланцями з правом голосу є члени організаційного комітет. У такий спосіб голова Національної асоціації адвокатів України змогла наділяти осіб статусом делегата на власний розсуд. При цьому могла бути необмежена кількість посланців.

У серпні 2016 р. адвокати, переконані в незаконності рішень ради, провели власну конференцію. Участь у ній взяло 170 зі 195 правників, обраних на зборах. На конференції були вирішені питання щодо діяльності самоврядних кваліфікаційно-дисциплінарних органів, а також підготовлено звернення до Служби безпеки у зв’язку з діями окремих посадових осіб РАУ, спрямованими на підрив основ правової системи та авторитету адвокатури України. Також було ініційовано створення організаційного комітету зі скликання з’їзду адвокатів.

Реакцією ради стало рішення «Щодо питань, які виникли у зв’язку з проведенням конференції адвокатів міста Києва 6 серпня 2016 року» №191. У документі захід названо зібранням адвокатів, проведеним усупереч вимогам стст.47, 55 профільного закону, а рішення, прийняті на ньому, такими, що не мають жодних юридичних наслідків.

У листопаді 2016 р. відбулася конференція, про яку йшлось у рішенні РАУ №155. Її учасники визнали незаконним серпневий захід. Зокрема, ухвалено рішення про те, що не набули повноважень голови Ради адвокатів м.Києва та столичної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, члени київського ради та представники столиці в РАУ й Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії.

Не погоджуючись із колегами та прагнучи нівелювати результати листопадового форуму, організатори та учасники серпневого зібрання звернулися до суду, оскарживши всі рішення ради, які стосувались описаних подій.

Відмова вищої інстанції

Перша інстанція позовні вимоги задовольнила та визнала нечинними з моменту прийняття рішення РАУ №№155, 191 та ін. Суд послався на порушення ст.47 закону №5076-VI, що виразилось у відсутності попередньої пропозиції до Ради адвокатів м.Києва провести конференцію адвокатів.

Апеляційна ланка той вердикт скасувала й відмовила в задоволенні позову. Було вказано на те, що ще 2015 р. у рішенні №152 РАУ пропонувала столичним адвокатам скликати конференцію, визначити її учасників і сформувати регламент. Оскільки столичні правники не квапилися виконувати ті приписи, рада, яка є відповідальною за належний стан діяльності регіональних органів адвокатського самоврядування, контролює діяльність рад адвокатів регіонів та сприяє їх діяльності, взяла всі клопоти на себе.

Не погоджуючись із таким підходом, позивачі оскаржили його до касаційного суду.

Виявивши порушення в діяльності Ради адвокатів м.Києва, викладені в рішенні №155, РАУ мала право виносити рішення про призначення та проведення конференції правників столиці. Разом з тим позивачі не довели суду, які саме їхні права були порушені, не визнані чи оспорені відповідачами.

У постанові №761/582/17-ц ВС зазначив таке. Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що РАУ при прийнятті рішень №№152 та 155 діяла в межах повноважень, визначених законом, та мала правові підстави для скликання за своєю ініціативою конференції адвокатів Києва. Законність підстав для скликання РАУ конференції, які вказані в рішенні №155, позивачі не спростували.

Апеляційний суд при вирішенні спору не встановив порушення прав та інтересів позивачів при прийнятті РАУ зазначених рішень.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Тому правильне по суті й законне рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.