Закон і Бізнес


Уповноважені на недобросовісну конкуренцію

Поява на ринку нотаріальних послуг додаткових учасників може завдати непоправної шкоди правам громадян


Уповноважені особи органів юстиції будуть не лише «багатоверстатниками», а й слабкою ланкою для проведення рейдерських оборудок.

№51 (1401) 22.12—28.12.2018
Зоя БОРИСЕНКО, професор, д.е.н., м.Київ
2118
2118

Як повідомляв «ЗіБ», група нардепів запропонувала ввести посади уповноважених осіб органу юс-тиції. Вони отримають право оформляти договори щодо нерухомості та спадщину громадян нарівні з нотаріусами. Причому незалежно від наявності в сільській місцевості чи районних центрах представників нотаріату. До чого це може призвести?


П’яте колесо у возі

Поява проекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№9140) пояснюється необхідністю покращити доступ до нотаріальних та реєстраційних послуг осіб, які проживають у сільській місцевості. На думку його авторів, створені ними законодавчі передумови для цього сприятимуть захисту та належній реалізації спадкових прав селян, зокрема прав на землю.

Відповідно до ст.1 закону «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій може покладатися на нотаріусів (державних та приватних). Там, де їх немає, нотаріальні дії можуть вчиняти уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування. За кордоном виконання цих дій покладено на консульські установи чи дипломатичні представництва України. Тобто розподіл повноважень у сфері нотаріату вже має чітко визначену організаційну будову.

Якщо вводити до цієї структури додаткових учасників, слід довести, що жоден із цих органів не зможе впоратись зі зростаючим обсягом повноважень, навіть при суттєвому покращенні роботи. Водночас автори проекту не намагаються цього зробити. Вони мотивують необхідність нововведень тим, що в низці сіл та невеличких райцентрах бракує нотаріусів. Задля вирішення цієї проблеми і пропонується розширити коло посадових осіб, що вчиняють нотаріальні дії.

Найбільш суттєві зміни вносяться до закону «Про нотаріат». Його пропонується доповнити ст.61 під назвою «Уповноважена особа органу юстиції». Такі уповноважені наділятимуться правом учиняти нотаріальні дії, передбачені ст.361 цього закону, а також інші дії, відмінні від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності. Уповноважена особа призначається на посаду та звільняється з неї за погодженням з Мін’юстом.

Для селян і не тільки

Власне, у ст.361 закону окреслені нотаріальні дії, що можуть вчинятися такими особами для жителів сіл та міст районного значення. Це, зокрема:

• посвідчення правочинів (договорів купівлі-продажу, міни, дарування, довіреностей);

• видача свідоцтв про право на спадщину;

• видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

• видача дублікатів нотаріальних документів, що зберігаються у справах уповноваженої особи органу юстиції.

Крім того, уповноважені зможуть посвідчувати довіреності, проводити державну реєстрацію прав, зокрема на земельні ділянки, що належать громадянам України, зареєстрованим у сільській місцевості, а також змін до відомостей про юридичну особу в державному реєстрі у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді).

Пільгове заохочення

За вчинення нотаріальних дій уповноважені особи стягують державне мито, а за надання додаткових послуг правового та технічного характеру — окрему плату, що встановлюється Мін’юстом. Ці кошти спрямовуються до державного бюджету.

У сільській місцевості їм дозволяється проводити державну реєстрацію народження, походження та смерті людини.

Окремо у декреті Кабінету Міністрів «Про державне мито» буде застережено, що 50% ставок державного мита за нотаріальні дії, вчинені уповноваженими особами, сплачують:

• громадяни, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує 2-х розмірів прожиткового мінімуму;

• особи з інвалідністю, які отримують пенсію, що не перевищує 2 п.м. для непрацездатних осіб;

• діти;

• внутрішньо переміщені особи;

• ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною та жертви нацизму.

Встановлення таких пільг лише на плату за нотаріальні дії, що вчиняє уповноважена особа, вочевидь матиме негативний вплив на конкуренцію. Тобто уповноваженим особам надається необґрунтована перевага порівняно з іншими суб’єктами, які можуть вчиняти нотаріальні дії.

Ні стажу, ні відповідальності

Отже, такі уповноважені виконуватимуть функції нотаріусів та інших осіб, згаданих у ст.1 закону «Про нотаріат». Тобто створюється певна конкуренція. Однак умови для діяльності не будуть рівними.

Крім отримання переваг у питаннях надання пільг на сплату державного мита,  уповноважені особи отримують необґрунтовану перевагу в питанні фахових вимог. Щоб бути нотаріусом, потрібно мати повну вищу юридичну освіту (ступінь магістра), володіти державною мовою, мати юридичний стаж 6 років (у тому числі помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менше від 3-х років). Крім того, слід скласти  непростий кваліфікаційний іспит. Також нотаріуси проходять навчання в інституті підвищення кваліфікації й на базі Нотаріальної палати.

Проте, за проектом, вимоги до уповноважених будуть набагато нижчими. Їм достатньо отримати юридичну освіту (ступінь бакалавра), 2 роки пропрацювати на посадах, пов’язаних з державним регулюванням, контролем або організацією нотаріату (що конкретно нічим не визначено), та пройти 3 місяці стажування в органах нотаріату. Тобто на виконання кваліфікаційних вимог нотаріусу знадобиться близько 12 років, а для того, щоб стати уповноваженою особою, достатньо 6 років 3 місяці.

Більше того, аби згодом стати нотаріусом, уповноваженій особі можна буде просто  5 років пропрацювати  на цій посаді. Тобто не потрібно отримувати ступінь магістра, вивчати українську мову, складати кваліфікаційний іспит. Достатньо буде набути за 3 місяці стаж роботи в нотаріальній конторі (а не за 3 роки).

Крім необґрунтованих переваг у питаннях фахових вимог уповноваженим особам створюється ще цілий ряд пільгових умов порівняно з нотаріусами.  Якщо нотаріус відповідає за неправомірні дії своїм майном (його діяльність має бути застрахована на суму не менш як 1000 мінімальних заробітних плат), то порядок відшкодування шкоди уповноваженими особами проектом не прописаний. Очевидно, що її має компенсувати держава.

Матиме місце нерівність і в питаннях відповідальності за збереження архіву документів. Архів є власністю держави і нотаріус несе відповідальність за його збереження. Після завершення своєї діяльності він повинен передати справи до державного нотаріального архіву. Відповідна процедура щодо діяльності уповноважених осіб проектом не визначена.

Існує також невизначеність щодо вимог до облаштування робочого місця та збереження нотаріальної таємниці. Для нотаріусів вони чітко прописані. Але автори проекту чомусь не поширили їх на уповноважених, що може спричинити знищення або підробку архівних документів. Цих осіб зобов’язано лише вести статистичну звітність, яку необхідно подавати до Мін’юсту.

Нарешті, відповідно до ст.3 закону «Про нотаріат» нотаріус не може перебувати на держслужбі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб тощо. Натомість уповноваженою стане посадова особа головного управління юстиції, тобто державний службовець.

Отже, уповноважені особи отримують нічим не обґрунтовану суттєву перевагу порівняно з нотаріусами. Це є порушенням конституційного принципу рівності прав людини, закріпленого у ст.24 Конституції. Якщо певні особи виконують однакові повноваження, покладені на них державою, то логічно припустити, що умови для виконання таких повноважень мають бути рівними.

І швидше, і дешевше…

Автори проекту пояснюють установлення певних переваг для уповноважених осіб необхідністю швидкого початку їх діяльності. Очевидно, це пов’язано з можливим скасуванням у найближчі дні мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на настійні наполягання кредиторів з МВФ та інших міжнародних партнерів Україна нарешті може відмовитися від такої заборони. Тим більше що вже є рішення і міжнародних, і вітчизняних судів, які стверджують, що заборона продажу землі, яка перебуває у власності громадян України, є порушенням прав людини.

Водночас, якою благородною не була б мета, поспішні дії можуть завдати непоправної шкоди правам громадян і реформуванню країни. Надання права на оформлення договорів щодо нерухомості та спадщини особам, які часто-густо не матимуть належної освіти, відповідного досвіду та ще й будуть призначені згори, може зашкодити не лише ефективному виконанню нотаріальних повноважень, але й процесу реформування земельних відносин в Україні. Отже, прийняття проекту №9140 є недоцільним.

Цей документ жорстко розкритикувало юридичне співтовариство, народні депутати, науковці та міжнародні експерти. На їхню думку, проблема має вирішуватися не створенням нової ланки за спрощеною процедурою, що несе ризики посилення корупції та рейдерства, а шляхом збільшення (у разі необхідності) кількості державних нотаріусів та посадовців органів місцевого самоврядування, які виконують відповідні функції. Важливими також є заходи заохочення фахівців до виконання нотаріальних та реєстраційних послуг у сільській місцевості.

Вбачається, що для цього не потрібні тривалі обговорення ще 4-х альтернативних законопроектів, які вже зареєстровані у ВР. Це здатні зробити відповідні органи влади за дорученням Уряду. Доукомплектування наявних структур та забезпечення їм нормальних умов роботи державі обійдеться дешевше, ніж створення з нуля нової системи уповноважених осіб.