Відкритий мікрофон

Оновлена ВРП або захищатиме суддів, або не відступатиме від старих порядків

Позиції претендентів на вакантні посади у Вищій раді правосуддя важко розмежувати. Так само не можна з кимось погодитись, а чиїсь думки не сприйняти. На зустрічі з членами Ради суддів кандидати розповіли про те, що зміниться у ВРП після їх приходу та як вони оцінюють нинішній механізм роботи колегіального органу.

Зібрати на дебати

16 охочих стати членами колегіального органу скористалися можливістю та познайомитись один з одним і озвучити власні бачення своєї ролі в ній. Зустріч із членами РСУ була необов’язковою, тому ще 6 претендентів на 4 крісла у ВРП на неї не приїхали. Для декого це був перший досвід публічного виступу, але кожен мав змогу проявити себе та послухати інших, оцінивши і власні сили, і конкурентів.

Бути в Раді виявили бажання представники кожної юрисдикції та судді у відставці. Члени органу самоврядування попросили кандидатів репрезентувати себе й обґрунтувати свою готовність до нової посади.

Першою зі своєю «візиткою» виступила Наталія Дмитрук із Голосіївського районного суду м.Києва, яка працює в системі з 2008 р. Вона вважає, що передусім члени ВРП мають опікуватися безпекою суддів як під час засідань, так і після виконання ними своїх обов’язків.

Натомість Лариса Іванова з Господарського суду м.Києва сказала, що головна місія Ради — повернення поваги до правосуддя, аби законники мали впевненість у тому, що їхні рішення не будуть «плюндрувати». Закріпити незалежність суддів, на думку судді у відставці Марії Процик, мають зміни, які необхідно внести до профільного закону.

Кандидати на посади у ВРП здебільшого виявилися правниками з досить значним досвідом роботи, часто лунало число 30. Служителі Феміди саме з таким поважним стажем хочуть поміняти порядок у Раді.

Суддя у відставці Володимир Соловйов зауважив, що мати керованих суддів дуже зручно, проте, якщо він отримає бажану посаду, таких у системі не буде. Щодо свого статусу В.Соловйов додав: саме представник суддів у відставці має входити до штату ВРП.

Власні пропозиції стосовно змін у діяльності органу вніс, зокрема, Владислав Цукуров з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Він пропонує нову філософію — дати суддям, питання яких вирішується не один рік, свободу слова, тобто право прийти на прийом до органу, що вирішує їхні справи. Крім цього, він вважає, що 1000 скарг на суддів щороку — це забагато, і зменшити їх кількість може обмеження у вигляді введення суб’єктного подання.

Опікуни законників

Олександр Бойко з Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя стиль зустрічі визначив не як презентацію і не як демонстрацію кращих ораторських здібностей, а як спосіб озвучити власну позицію на широкий загал. Він назвав сьогоднішню Раду «каральним органом від імені держави». І мета його приходу — руйнування такого підходу.

Сергій Гирич із Личаківського районного суду м.Львова вже вдруге подає власну кандидатуру. Незахищеність суддів фізично та матеріально він уважає основною проблемою.

Натомість суддя у відставці Микола Харченко справжнім охоронцем колег уважає саме ВРП, тому й хоче стати її членом. Новим витком для Ради він назвав розвиток взаємозв’язку зі ЗМІ.

Аж ніяк не сприяють упевненості суддів численні дисциплінарні провадження, відкриті щодо них. У цій практиці, на думку Світлани Шелест із Шостого апеляційного адміністративного суду, бракує принципу правової визначеності. Адже різні дисциплінарні палати постановляють різні рішення за однакових обставин.

Олександр Ткаченко з Господарського суду Миколаївської області вважає, що в судочинства крадуть незалежність і саме ВРП має підтвердити той факт, що судова влада — це влада. Олег Прудивус із Запорізького окружного адміністративного суду, навпаки, впевнений, що Рада має активно контактувати з іншими гілками влади.

Щодо незалежності суддів висловився також Сергій Чумак із Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Він пропонує призначати на з’їзді не лише членів ВРП, а й голову, щоб позбавити цього права Президента. Тоді дві ради — суддів і правосуддя — зможуть відновити баланс між урядуванням і самоврядуванням.

Убачається, що думки, висловлені кандидатами на зустрічі із членами РСУ, не те що вплинуть на делегатів позачергового ХVІ з’їзду, але визначать, яку саме позицію приймає більшість людей у мантіях. Адже лише чверть тих, хто обговорив роль ВРП із членами органу самоврядування, досягне мети.

 

ПРЯМА МОВА

Микола ХАРЧЕНКО,
суддя Апеляційного суду м.Севастополя у відставці:

— Терміново треба укомплектувати штати судів. Адже при перенасиченості юридичними фахівцями ми маємо шалений брак здійснювачів правосуддя. Хотілось би, щоб ВРП застосовувала можливості ЗМІ, щоб трансляція засідань відбувалася на рівні центральних телеканалів України. Таким чином самі собою зникнуть ті незрозумілі речі, які ганьблять суддів.

Боротися потрібно і з дискримінацією в оплаті праці, у тому числі для суддів у відставці, адже кожен рано чи пізно із цим зіткнеться.

Змін, на мою думку, потребує й дисциплінарна практика. Вважаю за необхідне створити регіональні комісії, які розглядали б провадження щодо суддів першої інстанції. Це і можливість для місцевої спільноти реагувати на такі випадки, і розвантаження для ВРП, яка виступала би після розгляду регіональних комісій вищою інстанцією.

Олександр ТКАЧЕНКО,
суддя Господарського суду Миколаївської області:

— У системі правосуддя я працюю з 1992 року. І весь цей час спостерігаю, як законодавча й виконавча гілка влади позбавляють суддів незалежності та порушують їхні права.

До Вищої ради правосуддя йду, щоб здійснити моніторинг усіх цих утисків і запропонувати винним виправити недоліки самостійно. Якщо ж вони не захочуть дослухатися до такої позиції, ми вправі застосувати до них передбачені законом методи захисту, яких у нас вистачає. Словом, моя місія в Раді — підтвердити те, що судова влада — це влада.