Шпигунський роман

Суддя скаржиться, що за нею стежать, а її приватні розмови записують. І не просто стежать — викладають результати своїх дій в Інтернеті. І не лише результати стеження, а й допити в кримінальному провадженні, на яких згадували її ім’я.

Суддя Приморського районного суду м.Одеси Вікторія Літвінова звернулася до Вищої ради правосуддя з повідомленням про втручання (№6024/0/6-18) в її приватне життя.

На початку вересня, вона переглядала Ютуб і несподівано почула… себе. Хтось записав її приватну розмову з батьком її дитини та виклав у мережу. Таке порушення права на приватність неабияк налякало В.Літвінову.

Через кілька днів вона з дитиною пішла в ресторан. Раптом туди ввірвався молодик, кинув пакет із невідомою речовиною, яка смерділа та, ймовірно, була отруйною, і втік. Судді здалося, що цей інцидент був спрямований саме проти неї.

Жінка повідомила про обидва випадки в Національну поліцію, сподіваючись, що їй призначать охорону.

А наприкінці листопада суддя зауважила на балконі навпроти її будинку відеокамери. Це наштовхнуло на думку, що за їх допомогою за нею стежать. В.Літвінова пошукала в Інтернеті відеоролики, які могли б її стосуватись, і знайшла. У мережі був відеозапис, присвячений їй, з грубими коментарями автора. Чоловік сам зізнається, що викладає інформацію на замовлення певних осіб.

Наступного дня за В.Літвіновою їздила машина червоного кольору, не відстаючи ні на хвилину. А одного разу, коли законниця перебувала в ресторані, раптом вихід із закладу перекрили слідчі й невідомі особи та не дозволили судді вийти з приміщення. Жінка-слідчий допитувалась у судді, хто вона та що тут робить. Покинути ресторан вдалося лише за допомогою адвоката, якого В.Літвінова викликала.

Також порушенням своїх прав володарка мантії вважає оприлюднені відео допитів, у яких згадують її ім’я та надають інформацію, що стосується її життя. Такі дії — це, по-перше, розкриття таємниці слідства, а по-друге — ст.182 Кримінального кодексу.