Закон і Бізнес


Свобода заробітку

На Жилянській вирішать, чи можна прирівнювати активістів до держслужбовців


Суддя-доповідач Володимир Мойсик (праворуч) зазначив, що громадські організації не долучилися до тлумачення спірних норм, яким займалося НАЗК.

№49 (1399) 08.12—14.12.2018
Анна ЛИНДІНА
5098

Закон поклав на громадських діячів обов’язок декларувати свої доходи, аби контролювати ймовірні корупційні схеми. Голова ВР таке положення вважає конституційним, а от 65 депутатів разом із омбудсменом дотримуються іншої думки. Конституційний Суд дослухався до їхньої позиції та відкрив провадження у справі.


Антидискримінаційний протест

Суть провадження полягає в сумніві щодо відповідності Основному Закону п.5 ч.1 ст.3, абз.3 ч.3 ст.45 закону «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700 та п.2 розд.ІІ «Прикінцеві положення» закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23.03.2017.

Перша норма визначає коло суб’єктів, зобов’язаних подавати декларації. До них належать навіть добровольці, які борються з корупцією самостійно або спільно з третіми особами, але отримують на реалізацію своїх задумів фінансову допомогу, простіше кажучи — гранти з-за кордону. Особливо обурювалися борці з хабарництвом, які очолюють громадські об’єднання антикорупційної спрямованості.

На їхню думку, той, хто протидіє корупції, має бути вищим за підозри в ній. Натомість у ст.45 закону №1700 їх прирівняли до потенційних учасників корупційних схем. Адже вони зобов’язані заповнити декларацію про доходи протягом 10 календарних днів після зайняття посади керівника або члена вищого органу управління непідприємницької організації. Таким чином, законодавець поставив їх в одну шеренгу з особами, які виконують державні функції чи вирішують питання місцевого значення.

Третя ж оспорювана в КС норма визначає часові рамки для протиправного, на думку заявників, обов’язку. Парламент буцімто обіцяв позбавити антикорупційних активістів обов’язку повідомляти про свої доходи, але цього, всупереч очікуванням, не сталося, і за 2017 рік довелося звітували. Скаржники апелюють до думки європейської спільноти, яка вкрай негативно ставиться до такої позиції влади, бо вважає, що громадянське суспільство повинне бути незалежним.

До того ж знищення корупції в Україні багато іноземних громадян вважають почесною місією. Отже, виходить, що вони також потрапляють під приціл держави, що не подобається закордонним волонтерам.

В Європейській комісії переконані, що такий контроль лише відвадить від протидії корупції. Та й українські закони часто незрозумілі для наших громадян, не кажучи вже про іноземців. І в тому, який саме активіст має звітувати перед державою, неважко і заплутатися.

Наступну декларацію громадські діячі мають подати у квітні. І дуже сподіваються, що до того часу судді КС знімуть з них цей ганебний тягар.

Рівність і вірність

На цьому тижні Велика палата КС на пленарному засіданні розпочала розгляд питання про співвіднесення посадових осіб з представниками неурядових організацій.

Питання щодо відсутності правової визначеності у згаданих нормах порушили і народні обранці, і уповноважений ВР з прав людини. На початку вересня ВП КС об’єднала їхні подання в одне конституційне провадження. Потім надіслала всім причетним запити щодо відповідності статей Основному Закону.

Про доводи заявників доповідав суддя КС Володимир Мойсик. Він озвучив їхню позицію, що ґрунтувалася на невизначеності обов’язку громадських активістів подавати декларації. На їхню думку, закони поклали на них додаткові обмеження, чим було порушено принцип рівності. Також вимога декларувати своє майно є втручанням у приватне життя, а це вже порушення не лише ст.32 Конституції, а й ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Загалом у поданні містяться посилання на загальні норми — стст.8, 24, 64 Основного Закону.

Виконувати закон мають не лише доброчесні громадяни, а й державні органи, які часто стикаються з проблемою його застосування. Тому позиція офіційних борців з корупцією щодо визнання неконституційними вказаних положень була більш ніж однозначною.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура повністю підтримала авторів подання. У Національному антикорупційному бюро з таким висновком вирішили не квапитися, проте підтвердили, що ст.45 закону №1700 сформульована нечітко, що унеможливлює її правильне застосування.

Найбільше від введення оспорюваних положень натерпілося Національне агентство з питань запобігання корупції. Саме до нього зверталися щодо уточнення спірних норм. Тому в НАЗК розробили проект загальних роз’яснень, що розміщений на його сайті. По експертну думку з приводу свого доробку агентство звернулося до Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні та Венеціанської комісії Ради Європи. Нині роз’яснення затверджені й судді КС мали змогу з ними ознайомитись.

Підтримали скаржників й інші неурядові діячі, які висловилися щодо необґрунтованих обмежень, котрі потрібно виключити з акта.

Проте в деяких суддів виникли сумніви, чи правильно буде відносити окремих респондентів до кола таких собі радників КС — amicus curiae. Голова Суду Станіслав Шевчук наголосив: громадські організації можуть висловлювати свою думку щодо справи, яка розглядається у КС, навіть без її запиту, і їхні погляди важливі.

Не озвучили позиції із цього приводу лише науковці, але їхньої думки вирішили не чекати і продовжити розгляд у письмовому провадженні.

Наразі важко спрогнозувати результат розгляду об’єднаного подання для обурених антикорупційних активістів. З одного боку, європейські погляди щодо цього питання підкріплюються і конвенцією, і Конституцією України. З другого — тонкощі українського менталітету, незрозумілі для іноземців, дають змогу знайти лазівку для отримання неправомірної вигоди будь-де і в будь-якому розмірі. Тому не виключено, що обов’язок подання декларації стане засторогою для недоброчесних діячів.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Юлія КИРИЧЕНКО,
уповноважений представник суб’єкта права на конституційне подання:

— Я рада, що майже всі установи (і державні, і неурядові), які висловили свою думку щодо справи, були одностайними. Всі підтвердили, що оскаржувані положення неконституційні. Адже вони мають нелегітимну мету та не дають чіткого розуміння того, хто має подавати декларації. Саме ці дві складові підтверджують порушення верховенства права.

Маємо надію, що КС не буде зволікати і ми отримаємо позитивне рішення до того, як активістів знову зобов’яжуть подавати декларації (до 1.04.2019).