Закон і Бізнес


Недопустиме зізнання


№49 (1399) 08.12—14.12.2018
15304

Якщо у судовому засіданні особа не визнає своєї вини у скоєнні злочинів, попередні показання не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Такий висновок зробив ВС в постанові №569/6530/15-к , текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

4 жовтня 2018 року                         м.Київ                               №569/6530/15-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ЄМЦЯ О.П.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., БІЛИК Н.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 2 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18.01.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014180010007869, за обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця та мешканця Адреса 1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115, пп.9, 13 ч.2 ст.115 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 10.10.2016 Особу 2 засуджено за ч.1 ст.115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років, за пп.9, 13 ч.2 ст.115 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, Особі 2 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років.

Згідно з вироком суду неповнолітнього Особу 2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10.12.2014, в період з 3:20 до 3:35, у квартирі за Адресою 1 під час конфлікту зі своєю бабусею Особою 3, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння їй смерті, взявши в кухні сокиру, пішов в кімнату Особи 3, яка у той час лежала на дивані, і наніс їй не менш як 9 ударів в голову та один удар по поверхні кисті лівої руки. В результаті отримання відкритої черепно-мозкової травми у вигляді численних ран та багатьох переломів кісток склепіння, основи черепа з ушкодженнями оболонок та речовини мозку потерпіла померла на місці події.

Крім того, цього ж дня, у той же період часу, перебуваючи у квартирі за тією ж адресою, неповнолітній Особа 2 після вчинення умисного вбивства Особи 3, усвідомлюючи, що його батькові Особі 4 стало відомо про вчинений ним злочин, з метою його приховати, діючи з умислом на заподіяння смерті, тією ж сокирою завдав батькові не менш як 33 удари в голову, одного удару в шию та двох ударів по поверхні правого плеча. В результаті отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.

Ухвалою АСРО від 18.01.2017 вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведено однобічно й неповно, з порушенням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність його винуватості не відповідають фактичним обставинам справи. Також стверджує, що вирок суду ґрунтується лише на його показаннях, наданих на досудовому слідстві під час його першого допиту та при слідчому експерименті, що суперечить вимогам стст.23,95 КПК, згідно з якими суд може обґрунтувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Крім того, зазначає, що показання на досудовому слідстві були дані під тиском слідчих органів. Не погоджується з висновками експертів. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги його законного представника, належним чином їх не оцінив та без належного обґрунтування залишив апеляцію без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Дехтярук О.К. вважала, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Захисник Кисельова М.І. підтримала подану скаргу.

Мотиви Суду

Відповідно до ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст.370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод у випадках, коли такі докази було отримано внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, чи коли було порушено право особи на захист, а також у випадку отримання показань чи пояснень від особи, яку не було повідомлено про її право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Відповідно до ст.23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.4 ст.95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За правилами ст.86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Як зазначено в ч.2 ст.419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.

Однак суд апеляційної інстанції при розгляді кримінального провадження щодо Особи 2 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Як убачається зі змісту вироку місцевого суду, при оцінці доказів суд узяв до уваги показання Особи 2, надані ним на досудовому слідстві під час його першого допиту від 10.12.2014.

Проте в судовому засіданні при розгляді справи Особа 2 своєї вини у вчиненні цих злочинів не визнав, однак суд, на порушення вимог ст.95 КК, поклав їх в основу обвинувального вироку.

На недопустимість цього доказу звертала увагу законний представник неповнолітнього Особи 2 у поданій апеляційній скарзі.

При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції на цей довід уваги не звернув і з урахуванням указаних норм закону належної оцінки йому не дав.

Крім того, обґрунтовуючи своє рішення про законність вироку місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі сам послався на показання Особи 2 про визнання ним винуватості від 10.12.2014, які були надані ним слідчому під час досудового розслідування.

Також в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність вироку місцевого суду, законний представник неповнолітнього вказувала на недопустимість таких доказів, як протокол слідчого експерименту, а також те, що Особа 2 давав показання внаслідок застосування фізичного насильства та психологічного тиску з боку працівників міліції.

Апеляційний суд залишив поза увагою вищезазначені доводи, не перевірив їх та не дав відповідної оцінки й з огляду на положення пп.2—4 ч.2 ст.87, ч.4 ст.95 КПК.

Допущені апеляційним судом порушення є істотними, вони перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Водночас ВС на підставі положень ч.1 ст.433 КПК не має повноважень оцінити достовірність решти доказів і достатність сукупності цих доказів у їх взаємозв’язку для висновку про винуватість засудженого, тому не має можливості дати будь-яку оцінку доводам касаційної скарги засудженого щодо доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину. Ці обставини можуть бути предметом перевірки й оцінки виключно суду апеляційної інстанції.

Згідно з ст.438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.

Оскільки суд апеляційної інстанції не дав умотивованої відповіді на усі доводи апеляційної скарги законного представника неповнолітнього Особи 2Особи 5, що має значення при вирішенні питання про законність вироку місцевого суду, ухвалене ним судове рішення не можна визнати законним й таким, що відповідає вимогам стст.370, 419 КПК.

Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає необхідним касаційну скаргу засудженого Особи 2 задовольнити частково: ухвалу АСРО від 18.01.2017 щодо Особи 2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід усунути допущені порушення, з урахуванням положень ст.404 КПК ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги законного представника неповнолітнього, а також інші доводи, наведені в касаційній скарзі засудженого, дати на них вичерпну відповідь, після чого з дотриманням вимог стст.370, 419 КПК постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

У зв’язку з тим що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а районним судом Особі 2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, беручи до уваги вимогу закону про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування Особи 2 від суду, враховуючи, що його обвинувачують у вчиненні особливо тяжких злочинів, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Керуючись стст.434, 436, 438, 441, 442 КПК та відповідно до п.15 розд.XI «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу засудженого Особи 2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18.01.2017 щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Обрати Особі 2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 3.12.2018 включно.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.