Закон і Бізнес


Зіткнення на зустрічній


№49 (1399) 08.12—14.12.2018
25760

Умовою виникнення обов’язку здійснити страхову виплату є наявність посвідчення водія в особи, яка керувала забезпеченим транспортним засобом. Такий висновок зробив ВС в постанові №161/8578/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

10 жовтня 2018 року                      м.Київ                           №161/8578/16

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (суддя-доповідач), СИНЕЛЬНИКОВА Є.В., ХОПТИ С.Ф., ЧЕРНЯК Ю.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2.11.2016 та рішення Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2017,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Особа 4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 31.05.2015 Особа 5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки Toyota Camry, який належав на праві власності Особі 6, порушила Правила дорожнього руху, у зв’язку із чим пасажири вищевказаного транспортного засобу Особа 6 (його батько) та Особа 7 дістали тілесні ушкодження несумісні із життям та померли в лікарні, Особа 8 та Особа 5 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Toyota Camry Особи 6 застрахована в ПАТ «СК «Універсальна».

Вказував на те, що він як син Особи 6 та його спадкоємець має право на відшкодування майнової та моральної шкоди в межах ліміту страхового відшкодування.

З урахуванням зазначеного Особа 4 просив стягнути з відповідача на його користь 50000 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, 14460 грн. витрат на поховання та встановлення надгробного пам’ятника, 14460 грн. — на відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 2.11.2016 позов Особи 4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Універсальна» на користь Особи 4 заподіяну шкоду в розмірі 49940 грн., 14660 грн. понесених витрат на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, 14660 грн. — на відшкодування моральної шкоди та 5300 грн. витрат на правову допомогу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП автомобіль марки Toyota Camry зазнав механічних пошкоджень, чим позивачу як власнику автомобіля завдано матеріальних збитків, які підлягають стягненню з ПАТ «СК «Універсальна» в межах ліміту страхового відшкодування за винятком франшизи, оскільки цивільно-правова відповідальність власника вказаного автомобіля на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Універсальна».

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підставі ст.27 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СК «Універсальна» має відшкодувати позивачу витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, а також моральну шкоду.

Рішенням АСВО від 16.01.2017 апеляційну скаргу ПАТ «СК «Універсальна» задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення майнової шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог Особи 4 про стягнення майнової шкоди в межах страхового ліміту відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Особи 4 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності правових підстав для стягнення цієї шкоди з ПАТ «СК «Універсальна», оскільки згідно з умовами договору та вимогами закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія не зобов’язана відшкодовувати шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив ДТП.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, моральна шкода у зв’язку зі смертю батька та витрати на правову допомогу.

У березні 2017 року ПАТ «СК «Універсальна» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що власник застрахованого транспортного засобу Особа 6 не мав права передавати керування та користування автомобілем Особи 5, а остання не мала права на експлуатацію вказаного автомобіля, оскільки, як встановлено вироком суду від 1.04.2016 та підтверджено самою Особою 5, вона на момент ДТП не мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Отже, експлуатація автомобіля здійснювалась Особою 5, яка не мала правомірного та законного права на таку експлуатацію, а тому її цивільно-правова відповідальність не була застрахована згідно з полісом, оскільки згідно з пп.1.4, 1.6 ст.1 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власниками наземних транспортних засобів та особами, відповідальність яких є застрахованою, є особи, які правомірно й на законних підставах експлуатують транспортний засіб.

Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог ст.400 ЦПК в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою ВСС від 27.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою ВСС від 12.07.2017 справу призначено до судового розгляду.

<…> Справа передана до ВС.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У справі, що переглядається, установлено, що 31.05.2015 Особа 5, усупереч вимог п.2.1 ПДР, не маючи посвідчення на право користування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки Toyota Camry, який належав на праві власності Особі 6, виїхавши з другорядної дороги вул. Сарнівської с.Сирники Луцького району на 137 км + 750 м автодороги М-19 сполучення Доманово — Ковель — Чернівці — Тереблече, що в с.Сирники Луцького району, та рухаючись в напрямку м.Ковеля, була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, перетнула вузьку суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, перед перестроюванням не переконалася, що це буде безпечно та не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхала на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автопоїздом у складі автомобіля марки Renault Magnum та причепа марки Krone під керуванням Особи 9, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП, пасажири автомобіля марки Toyota Camry, Особа 6 та Особа 7 дістали тілесні ушкодження несумісні з життям та померли в лікарні, Особа 8 та Особа 5 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 1.04.2016, який набрав законної сили, винною у вчиненні вказаної ДТП визнано Особу 5.

Цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах експлуатують транспортний засіб марки Toyota Camry, перед третіми особами на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ «СК «Універсальна» згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.11.2014. Страхувальником виступав Особа 6.

Згідно зі свідоцтвом про смерть Особа 6 помер 16.06.2015.

Позивач є спадкоємцем Особи 6 та згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 8.02.2016 є власником автомобіля марки Toyota Camry.

22.04.2016 Особа 4 звертався до ПАТ «СК «Універсальна» із заявою про виплату страхового відшкодування, яке в добровільному порядку страховою компанією виплачено не було.

У справі, що переглядається, суди виходили з того, що згідно з положеннями ст.27 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СК «Універсальна» має відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду в межах страхового ліміту відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З таким висновком судів погодитися не можна з огляду на таке.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК).

У ч.1 ст.990 ЦК передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.6 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час вчинення ДТП) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п.2 полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.11.2014 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно з п.1.4 ст.1 закону особи, відповідальність яких застрахована, — страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом уважається правомірним, якщо іншого не встановлено законом або рішенням суду.

У п.1.6 ст.1 закону передбачено, що власники транспортних засобів — юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до положень ст.15 закону «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до визначень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 №1306 (у редакції, чинній на час учинення ДТП), водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до п.2.1 ст.2 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з п.2.2 ст.2 ПДР власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства та умов укладеного між сторонами договору вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов’язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власнику наземного транспортного засобу є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У справі, що переглядається, установлено, що під час учинення ДТП, водієм автомобіля марки Toyota Camry була Особа 5.

Як установлено вироком Луцького міськрайонного суду від 1.04.2016, який набрав законної сили, на момент учинення ДТП Особа 5 не мала посвідчення водія, керувала транспортним засобом усупереч п.2.1 ПДР.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК 2004 року вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент ДТП водій Особа 5 не мала посвідчення водія, тобто не мала законних підстав для керування автомобілем марки Toyota Camry, отже вона не належить до осіб, відповідальність яких застрахована згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.11.2014.

Отже, підстави для стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії відсутні, оскільки, за страховим полісом від 25.11.2014, була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно експлуатували транспортний засіб, однак Особа 5 до таких осіб не належить у зв’язку з відсутністю в неї посвідчення водія відповідної категорії, а тому вказана ДТП не є страховим випадком.

Оскільки факт завдання шкоди позивачу не є страховим випадком, то потерпілий не позбавлений права вимагати відшкодування такої шкоди на підставі загальних правил, передбачених ЦК.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Особи 4.

Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись стст.400, 409, 412 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2.11.2016 та рішення Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2017 скасувати.

У задоволенні позову Особи 4 до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.