Закон і Бізнес


Феміда під мікроскопом

Названі темні та світлі сторони відбору майбутніх творців справедливості


Австрійський експерт Георг Става вважає, що невдоволених судовою реформою треба вивести з темних кутків Інтернету до відкритої дискусії.

№48 (1398) 01.12—07.12.2018
Аліна ПРИШЛЮК
1529

Як відсіяти корупціонерів та залишити ідеальних кандидатів? Як зробити так, щоб ідеальний кандидат через п’ять років роботи не став корупціонером? Як, не зменшивши прозорості, захистити приватність? Про це говорили міжнародні та українські експерти.


Унікальність відкритості

«Не зациклюйтесь на недоліках, дивіться на всю систему загалом. А загалом процес іде дуже добре, навіть порівняно з європейськими країнами», — сказав австрійський експерт проекту Ради Європи «Право—Justice» Георг Става на презентації звіту «Відбір та оцінювання суддів в Україні».

Наприклад, метод психологічного тестування кандидатів на суддівські посади можна вважати надсучасним. Міжнародним експертам він видався надзвичайно переконливим, адже тести, якщо вони складені правильно, не обманюють. Сьогодні психологічні тести для відбору кандидатів використовують провідні світові корпорації, бізнес активно цим послуговується вже понад 10 років.

Участь громадської ради доброчесності в процесі також є доцільною. «Тут все робиться, як під час англіканської церемонії шлюбу, коли громадськість питають: «Хтось має заперечення? Якщо ні, то замовкніть назавжди і ми їх назвемо суддями». Цей підхід — унікальний для Європи», — стверджує Г.Става.

«Часто ми недооцінюємо те, що самі зробили. Ми не можемо відсвяткувати власні досягнення. Головних завдань цієї реформи вдалося досягти, зокрема деполітизації правосуддя. Зараз у дискусії з іноземцями говоримо не про те, що ми оцінюємо їхній досвід. Ні, вони оцінюють нас. Сьогодні ми не переймаємо досвід в інших, навпаки, ми можемо бути в чомусь взірцем», — заявив секретар Ради з питань судової реформи Костянтин Красовський.

«Раніше відбір суддів не можна було ні побачити, ні оскаржити», — стверджує голова Ради суддів Олег Ткачук. Він вважає, що ті процеси, які відбуваються зараз, «об’єктивно назріли». Щоправда, сьогодні учасники конкурсів не можуть оспорити висновки екзаменаторів, а подекуди тільки через суд домагаються того, щоб побачити помилки, яких вони припустилися.

Хоча рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів можна оскаржити, наприклад, до Вищої ради правосуддя, перелік підстав дуже короткий і виключний. Раніше закон не містив таких обмежень.

Є претензії й у громадськості. Так, на прес-конференції один із журналістів атакував іноземних гостей запитаннями на кшталт: чому ГРД заявила, що судова реформа провалилась? Чому ви не говорите про порушення, які вчиняє ВККС? Чому процедура недостатньо прозора?

Г.Става зауважив, що, попри порушення в конкретних випадках, сам факт присутності журналістів на всіх етапах добору і можливість поставити запитання свідчать про достатню його відкритість. А те, що ГРД має певні повноваження і може впливати на добір кандидатів та стежити за процесом, дає підстави стверджувати, що процедура відкрита й прозора настільки, наскільки це можливо.

«В Австрії цей процес закритий і громадяни не мають доступу до процедури», — підсумував експерт. Можливо, тому й рівень довіри до правосуддя у цій країні значно вищий.

Загроза публічності

Попри оптимізм міжнародних експертів, в українських суддів ентузіазму мало. Насамперед тому, що процедура кваліфікаційного оцінювання виявилася надзвичайно довгою. «Сьогодні результатів кваліфікаційного оцінювання чекають 3000 суддів», — зауважив О.Ткачук. Звісно, представники правосуддя перебувають у підвішеному стані й, за його словами, трохи нервують.

Відкладається не лише участь у конкурсах, але й призначення та переведення тих суддів, які вже пройшли кваліфоцінювання. Достатньо згадати, скільки часу в будівлі на вул.Банковій пролежали подання про призначення кількох суддів до нового Верховного Суду. І жодних пояснень, чому глава держави не виконує своїх церемоніальних функцій. «Бездіяльність Президента іноді змушує суддів звертатися до суду, щоб зобов’язати підписати подання ВРП», — стверджує О.Ткачук.

Не менше претензій до психологічних тестувань. Можливо, тому, що цей метод абсолютно новий не лише для України, а й для Європи. Як наслідок, наші судді виявилися в ролі піддослідних. Один з учасників зауважив, що тестування, яке мало б визначити рівень лояльності суддів до підозрюваних, насправді визначає рівень їхньої лояльності до керівництва. Тобто результат прямо протилежний тому, який хотілося б отримати, адже для служителя Феміди надзвичайно важливо не бути безголосим виконавцем волі, нав’язаної згори, вміти відстоювати свою думку і протидіяти тиску.

Ректор Національної школи суддів Микола Оніщук запропонував ВККС переадресувати обов’язок відбору тестів саме його установі. Адже викладачі краще зможуть із цим розібратися.

Також пролунало зауваження, що такий відкритий добір суддів порушує право на особисте життя та його таємницю і навіть «виходить за розумні межі». Наприклад, збереження відеоматеріалів з он-лайн-співбесідами суддів Г.Става вважає невдалою ідеєю. Такий рівень відкритості може зашкодити репутації кандидата.

30% суддів відмовилися проходити кваліфоцінювання. Чи то процедура їм здалася надто складною, чи то не хотілося афішувати свої статки та родинні зв’язки — не відомо. Українські фахівці бачать у цьому негативну тенденцію. Однак Г.Става запевняє: «Це велике досягнення цієї процедури, коли люди сказали: «Вибачте, але ми не беремо в цьому участі».

«Україна змінює судову систему дуже швидко. Те, що інші держави роблять за 14 років, Україна намагається зробити за 2—3. Але не можна просто звільнити суддів, а потім найняти їх знову. Треба стрибати у воду і плавати», — зауважив експерт. Та чи варто було одночасно штовхати у люстраційні хвилі весь суддівський корпус? І де брати нових, які замінять тих, хто або залишився на цьому березі, або так і не виплив на інший? Схоже, цим не надто переймалися, інакше сьогодні не порожніли б суди.

Та навіть оптимістичний австрієць визнає, що у системі добору можуть бути хиби. Мовляв, ми не живемо у тому ідеальному світі, в якому хотілося б. Неможливо знайти абсолютно ідеального кандидата і провести абсолютно ідеальне оцінювання. Може так трапитися, що суддя пройде всю процедуру, отримає посаду і через 5 років виявиться корупціонером.

Серед лікарів ходить такий жарт: якщо подальше лікування не залежатиме від результату аналізу, то не варто його і замовляти. Хіба що марно витратити гроші пацієнта або лікарні. Складається враження, що у випадку із судовою системою так і виходить: що довше її очищають, то менше у суспільства віри в те, що нові судді будуть доброчеснішими. Єдиний позитив: на нашому прикладі інші країни можуть побачити, яких помилок їм варто уникати.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»:

Микола ОНІЩУК,
ректор Національної школи суддів:

— Лояльність до корупції — тема, яка є загальною для всього суспільства. Однак саме суддя за визначенням не може бути лояльним до корупції. У нашій навчальній програмі є кілька складових, які стосуються протидії цьому явищу. НШС розробляє тренінги й допомагає суддям вивчити практику антикорупційних справ.

Друга складова — це коли ми говоримо про суддю як суб’єкта соціальних відносин. Ми навчаємо фінансовій культурі, якої раніше у нашій країні не було. А це дуже важлива складова статусу публічної особи.

Я вже 5 років працюю ректором НШС. За цей час ми суттєво реформували навчальну програму і зробили це незалежно від проекту РЄ «Право—Justice» та інших міжнародних програм, які зараз у нас працюють. Рівень підготовки суддів, як нам видається, сьогодні кращий. Ми готуємо їх приймати незалежні законні рішення.

Але якість правосуддя залежить не тільки від суддів. Окремою гілкою є прокуратура, а вона лише на підході до радикального реформування.

Сергій КОЗЬЯКОВ,
голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів:

— На розгляді справ, які стосуються корупції, навіть дріб’язкової, буде спеціалізуватися Вищий антикорупційний суд.

Проте варто пам’ятати, що ВАКС — це не орган боротьби з корупцією, це орган, який здійснює правосуддя. Структури, які борються із цим явищем, — це НАБУ, САП. Запобігає корупції НАЗК. А суд — це судова інстанція, і працюватимуть в ньому фахові судді, а не кваліфіковані борці з корупцією.