Закон і Бізнес


Кравець без жупана,

або Чому суддя адмінустанови не може поскаржитися до своєї юрисдикції


№48 (1398) 01.12—07.12.2018
Анна ЛИНДІНА
5200

Підтвердити або спростувати алогічність установлених для громадян рамок компетентна лише спеціальна юрисдикція. Поки що думки з приводу конституційності порядку притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності розходяться.


Нагляд без кордонів

Скарга, яку на цьому тижні почав розглядати перший сенат Конституційного Суду, бере початок з підозри про одержання неправомірної вигоди. Про те, чи була справа сфабрикованою, наразі не йдеться.

У січні 2017-го ще Вища рада юстиції за поданням керівника САП Назара Холодницького відсторонила Ігоря Петрика з Київського апеляційного адміністративного суду від виконання повноважень. Уже за місяць він повернувся до роботи і паралельно поскаржився на дії очільника САП до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Проте отримав відмову в притягненні Н.Холодницького до відповідальності.

Однак згідно із ч.10 ст.78 закону «Про прокуратуру» оскаржити висновки можна лише з важкої руки цієї ж структури. Таким чином, на думку заявника, право на скаргу, грамотно прибране із закону, підмінене псевдодозволом, що суперечить стст.55, 64, 124 Конституції.

Сам потерпілий на засідання сенату не з’явився, проте був присутній постійний представник ВР у КС Анатолій Селіванов. Він і обґрунтував необхідність визнання зазначених положень неконституційними.

Спочатку А.Селіванов подав клопотання про проведення науково-практичної експертизи з приводу того, що порушене питання має особливе суспільне значення. Адже воно торкається не лише публічних осіб, а й усіх громадян, які мають сумніви в правомірності дій прокурорів. Але із цим судді КС не погодилися.

Лише у прецедентному праві Європейського Союзу передбачена можливість звертатися по захист, навіть попри те що особа перебуває у сфері впливу того, до кого звертається. Така можливість отримала назву «стандарт поведінки». У національному законодавстві такого правила не існує. Діє інша система: особа буде до нових віників чекати дозволу на право поскаржитися на рішення КДКП, а скористатися привілеєм звернення до адміністративної юрисдикції може лише сам наглядач за дотриманням етичних норм (ст.50 закону «Про прокуратуру»).

50 на 50

Голова КС Станіслав Шевчук як доповідач у справі представив колегам позиції органів, які вже висловилися щодо спірної норми. Звернулись і до владних структур — ВР, ГПУ, ВРП, КДКП, і до світочів науки, і до координатора проектів ОБСЄ в Україні.

Думки кардинально розділилися. Причетні до влади заперечують неконституційність такої вимоги, ВРП заявляє про неможливість створення ілюзії паралельного захисту і знецінення дисциплінарних проваджень, КДКП просить не перевантажувати суди.

У Київському національному університеті ім.Т.Шевченка погоджуються з наявністю прогалини в законі, але не бачать прямої заборони на доступ до правосуддя. Національна академія прокуратури вважає спір публічно-правовим, норми — конституційними, а їх застосування — неправильним. І лише в ОБСЄ повністю погоджуються з позицією заявника.

Суддя КС Сергій Сас порушив питання про заслуховування думок на закритій стадії розгляду. Проте С. Шевчук зауважив, що відкрита частина засідання має бути максимально відкритою. Він зупинився на відсутності єдиного підходу в позиціях опитаних, тому сенат буде зважувати всі думки та власні доводи у письмовому провадженні.

За аналогією права

Навряд чи КС варто було звертатися до правників. Ще у 1996 році Пленум Верховного Суду України розтлумачив порядок застосування ст.55 Основного Закону при здійсненні правосуддя у подібній ситуації.

Хоча з того часу норму вдосконалювали, її суть не зазнала змін. Пленум ВСУ наголосив, що ст.55 Конституції гарантує право кожної людини оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Отже, необхідності отримання дозволу КДКП оскаржити її ж рішення до суду немає. Схоже, такої позиції дотримуються і в КНУ ім.Т.Шевченка.

Навряд чи у КС, який робить наголос на принципі верховенства права, переважить інша думка. Тим більше що обов’язок виконувати обмежувальну норму відмінили більш ніж 20 років тому.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Анатолій СЕЛІВАНОВ,
постійний представник Верховної Ради у Конституційному Суді:

— КДКП порушила право скаржника не за власною ініціативою, а тому, що закон, по суті, забороняє скаржитися на рішення комісії взагалі. Натомість в усіх правовідносинах, що стосуються прав та свобод людини, Конституція дозволяє звертатися до суду. Отже, норма є сумнівною з точки зору Основного Закону.

У цій справі виникла така собі загадка: заступник Генерального прокурора підписав щодо судді певні документи, хоча на той час перебував за межами України. Тому незгода з рішенням комісії правомірно породжує питання щодо конституційності неможливості протистояти потуранню порушенням процедури. Адже суттю конституційної скарги є обмеження, звуження або виключення законом окремого права людини.