Закон і Бізнес


Відсотки сподівань

Експерти назвали відповідальних за формування довіри до Феміди


Експерти підкреслюють, що формування довіри до судової влади багато в чому залежить від роботи ВС, а також кваліфікаційних і дисциплінарних органів.

№47 (1397) 24.11—30.11.2018
Олександра ГРЕСЬ
1643

Рівень довіри до судової системи не перестає зростати. Серед громадян він становить 16%, а серед юристів — 41%. Однак експерти вважають цей результат незадовільним і закликають долучатися до покращення реноме Феміди адвокатів, журналістів і навіть законотворців.


Складні підрахунки

На початку жовтня поточного року Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати опитування, яке стосувалося довіри громадян до судової системи. За його підсумками, про довіру до судів заявило всього 12,3% українців. 9,2% не визначилися з відповіддю. А 78,5% висловили недовіру. Причому 31,3% респондентів зазначили, що за час проведення судової реформи їхнє ставлення до Феміди погіршилось.

Оприлюднені дані розкритикували в Раді суддів. Очільник РСУ Олег Ткачук звернув увагу на мізерну кількість опитаних, а саме — 2011 чоловік. Вони аж ніяк не можуть відображати ставлення до судів у країні з багатомільйонним населенням.

Паралельно з КМІС власне дослідження щодо рівня довіри провели учасники програми реформування сектору юстиції «Нове правосуддя» за підтримки USAID. Вони опитали 2228 осіб і встановили, що судам довіряють 16%. Ці дані оприлюднені на сайті РСУ.

Не залишились осторонь і адвокати. На VII судовому форумі Асоціації правників України партнер Moris Group Андрій Савчук презентував результати опитування «Довіра до Верховного Суду: quo vadis?», проведеного серед членів АПУ.

Незручні запитання

Ініціатори дослідження підготували для респондентів кілька запитань з приводу процесуальних кодексів, обґрунтованості та якості рішень, сталості практики ВС тощо. За результатами дослідження встановлено таке. Високо оцінили якість Цивільного процесуального кодексу 68,4% респондентів. Господарський процесуальний кодекс уважають якісним 72,1%. Кодекс адміністративного судочинства отримав позитивну оцінку 70,5% правників.

В обґрунтованості рішень Касаційного цивільного суду не сумнівається 65,3% юристів. Підтримує аргументи Касаційного господарського суду 63,6% правників. Не критикує доводів Касаційного адміністративного суду 50,6% фахівців. Погоджується з Великою палатою ВС 68,8% респондентів. А от із Касаційним кримінальним судом ситуація складніша: позитивно оцінює обґрунтованість його рішень лише 27,9% адвокатів, тоді як 62% утрималися від висловлення власної думки.

Майже такими ж є результати відповідей на запитання про якість рішень ВС. У цілому правники висловили задоволення роботою трьох судів і ВП ВС, але утримались (64,1%) від оцінки якості вердиктів ККС.

Також опитані (60%) не можуть визначитись із рівнем довіри до цього суду та з рівнем тиску на нього державних органів (65,8%).

Що ж до інших касаційних судів та ВП, то результати такі: рівень довіри до КЦС отримав невисоку оцінку юристів — 58,2%, до КГС — 49,3, до КАС — 45,5, до ВП ВС — 31,2%. При цьому високим рівень довіри до ВП ВС уважає 39,2% правників. Разом з тим 35,8% респондентів переконані, що ВП ВС зазнає неабиякого тиску з боку державних органів.

Загалом же юристи значно більше довіряють судовій владі порівняно з пересічними громадянами, про що свідчать ті ж опитування USAID, відповідно до яких рівень довіри у професійному середовищі сягає 41%.

Адвокати, журналісти й інші

Велика відповідальність за формування довіри до суду, на думку А.Савчука, лежить на адвокатах і журналістах. І ті й інші в гонитві за легким і швидким заробітком забувають про етику. Недбалому правникові, підкреслив доповідач, простіше взятися за будь-яку, навіть безперспективну, справу й потім пояснити свій програш недолугістю судочинства. Так само не дуже старанний журналіст маскує небажання розбиратись у ситуації гучними заголовками.

А от адвокати, які працюють не тільки в Україні, а й за її межами, висловлюють щире здивування з приводу того, що їхні колеги ніяк не можуть визначитися: довіряють вони суду чи ні? Присутні в залі зауважили, що причиною такої розгубленості може бути відсутність чіткого розуміння того, чому служать адвокати: інтересам клієнта чи правосуддя.

В європейських країнах такої дилеми немає. Якщо адвокат Великої Британії розумітиме слабкість правової позиції клієнта, він зробить усе, аби вберегти останнього від звернення до суду. Інакше в кращому випадку втратить чимало грошей свого наймача, що врешті негативно позначиться на репутації. А в гіршому — взагалі буде позбавлений адвокатського свідоцтва.

Цього ж доповідачі зичили й українським колегам, адже, якщо адвокати не розумітимуть своїх обов’язків перед судом, про довіру до нього годі й говорити.

Проте, крім професійної етики осіб, так чи інакше втягнутих в орбіту судочинства, є безліч інших факторів, що формують ставлення громадськості до володарів мантій. Так, доповнюючи виступ А.Савчука, очільник РСУ, присутній на заході, підкреслив, що досить важко сподіватися на довіру до судді, якщо засідання відбувається в маленькому залі, третину якого займає клітка для підсудних, а сам служитель Феміди змушений тулитися в невеличкому куточку разом з іншими учасниками процесу.

Складно говорити про довіру, коли будівлі суду вимагають негайного ремонту, а люди змушені працювати у верхньому одязі через відсутність опалення. Нелегко сподіватися на повагу за умов кадрового голоду й надмірного навантаження на суддів, до якого додається несправедливе, принаймні з точки зору самих володарів мантій, нарахування суддівської винагороди.

Разом з тим О.Ткачук відзначив зміни в діяльності органів суддівського самоврядування, а також у свідомості самих служителів Феміди, що відкриває непогані перспективи для всієї системи в цілому. І, можливо, такі сподівання мають підстави, адже у 2013 р., за даними, оприлюдненими РСУ, довіра до суду становила 19%.

 

ПРЯМА МОВА

Олег ТКАЧУК,
суддя Великої палати Верховного Суду, голова Ради суддів України:

— У Раді суддів виявили, що кожне її рішення передивляється від 7000 до 10000 читачів. Це прокурори, адвокати, громадяни, судді. Тобто до роботи РСУ прикута велика увага.

Наприклад, після того, як ми оголосили про проведення з’їзду суддів, участь у формуванні порядку денного, яке на сьогодні триває, взяло більше ніж 20% суддів зі 150 судів держави. Це свідчить про те, що формується цілком новий підхід до роботи органів суддівського самоврядування. Таке самоврядування відповідно до Конституції та законів, а також реалій життя стає однією з найважливіших гарантій суддівської незалежності.