«Сам упав. І так кілька разів»
Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і саден можуть бути підставою для встановлення складу кримінального правопорушення. Такий висновок зробив ВС в постанові №480/2397/14-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
20 вересня 2018 року м.Київ №480/2397/14-к
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — БІЛИК Н.В.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., КИШАКЕВИЧА Л.Ю. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого Особи 2 та його представника Особи 1 на вирок Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27.06.2017 у кримінальному провадженні №12013160260000989 за обвинуваченням Особи 3, Інформація 1, уродженця с.Глинжеми Резницького району Молдови, громадянина України, жителя Адреса 2, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Миколаївського районного суду від 22.11.2016 Особу 3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК, та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК за відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
Ухвалою АСМО від 27.06.2017 апеляційні скарги прокурора, потерпілого Особи 2 та його представника Особи 1 залишені без задоволення, а вирок місцевого суду — без зміни.
Органом досудового розслідування Особа 3 обвинувачувався в тому, що він 21.07.2013, приблизно о 18:30, на території СВТ «Рябінушка» поблизу с.Кир’яківка Миколаївської області під час словесної сварки з Особою 2 умисно завдав близько трьох ударів дерев’яним бруском в обличчя, праве та ліве передпліччя потерпілого. Після цього обвинувачений зайшов на територію своєї дачної ділянки, де взяв не встановлену в ході досудового розслідування вогнепальну зброю та здійснив один постріл у бік Особи 2, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції встановив, що органом досудового розслідування не було проведено всіх необхідних першочергових дій для виявлення та фіксації доказів, що вплинуло на повноту розслідування (не оглянуто належним чином місце скоєння злочину, не вилучено речових доказів, не опитано можливого підозрюваного Особу 4 та не залучено його до огляду місця події), протокол огляду речового доказу — жилета суд визнав недопустимим доказом, що має своїм наслідком визнання недопустимим доказом висновку судово-балістичної експертизи. Крім того, суд дійшов висновку, що в наданих стороною обвинувачення доказах наявні протиріччя, які не були усунуті під час досудового розслідування, зокрема, шляхом призначення відповідних експертиз. На підставі досліджених у судовому засіданні доказів місцевий суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази не підтверджують вини обвинуваченого Особи 3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий просить скасувати судові рішення внаслідок неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Потерпілий зазначає, що суд дав необґрунтовану та однобічну оцінку доказам, оскільки вони отримані законним шляхом і є допустимими, проігнорував показання свідків, безпідставно відмовив у долученні до матеріалів провадження документів, що характеризують особу обвинуваченого, та зробив неправильний висновок про недоведеність винуватості Особи 3. Суд апеляційної інстанції всупереч ст.419 КПК не навів в ухвалі докладних мотивів, з яких відкидає доводи потерпілого та його представника.
Представник потерпілого Особи 1 у касаційній скарзі висловлює аналогічні доводи щодо неправильної оцінки судом першої інстанції доказів, невзяття до уваги показань свідків та безпідставності визнання недопустимими ряду доказів. Також указує на невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК, оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення. Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не містить спростування доводів, наведених в апеляційних скаргах, а тому вона не відповідає вимогам ст.419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілий та його представник у судовому засіданні підтримали касаційні скарги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції просив задовольнити скарги частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Мотиви суду
Згідно зі ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За приписами ст.370 цього кодексу, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду — це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому безумовно повинна відповідати вимогам ст.370 КПК.
Проте зазначена ухвала вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Як убачається з матеріалів провадження, органом досудового розслідування Особа 3 обвинувачувався в тому, що він умисно завдав Особі 2 близько трьох ударів дерев’яним бруском в обличчя та ділянку правого і лівого передпліччя, після чого взяв невстановлену вогнепальну зброю, з якої здійснив постріл у бік потерпілого. Згідно з висновком експерта Особі 2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на лівій верхній кінцівці, крововиливу та саден у області правого плеча, крововиливу на обличчі, крововиливу та садна в ділянці лівого надпліччя, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садна в ділянці лівого надпліччя могли утворитися в результаті впливу тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено, що в результаті дотичного поранення при пострілі. Всі інші тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів.
Тобто Особі 3 інкримінувалося те, що він заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження двома способами: шляхом пострілу з невстановленої вогнепальної зброї та шляхом ударів дерев’яним бруском.
Місцевий суд під час судового розгляду не спростував висновків експертизи від 22.07.2013 про наявність у потерпілого легких тілесних ушкоджень, проте, по суті, усупереч вимогам ст.94 КПК, оцінив його лише в тій частині, яка стосувалася тілесних ушкоджень, отриманих в результаті пострілу. Натомість комплекс тілесних ушкоджень у вигляді крововиливу на лівій верхній кінцівці, крововиливу та саден у ділянці правого плеча, крововиливу на обличчі не знайшов умотивованої оцінки в рішенні суду.
При цьому місцевий суд допитав у судовому засіданні експерта, що проводив зазначену експертизу, який підтвердив свій висновок і пояснив, що утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при одноразовому падінні тіла є неможливим. А що стосується утворення цих тілесних ушкоджень при неодноразовому падінні тіла, то така можливість експертом не відкидалася, хоча він стверджував, що таких доказів під час проведення експертизи йому надано не було та це питання не було предметом дослідження.
Тобто місцевий суд під час розгляду кримінального провадження, усупереч вимогам ст.337 КПК, розглянув його не в повному обсязі пред’явленого обвинувачення, фактично не дав оцінки усім наявним у потерпілого тілесним ушкодженням, кожне з яких (згідно з висновком експерта) належить до легких тілесних ушкоджень і саме по собі може бути підставою для встановлення складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК.
Суд апеляційної інстанції у свою чергу не звернув на це порушення уваги, не дав умотивованої відповіді на доводи, викладені в апеляційних скаргах прокурора, потерпілого та його представника, щодо наявності в потерпілого Особи 2 комплексу легких тілесних ушкоджень. Відхиляючи доводи апеляційних скарг, суд зазначив, що висновок судово-медичної експертизи щодо характеру та механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого був зроблений на підставі недостатніх матеріалів, наданих експерту для дослідження, та ненадання об’єктивних вихідних даних.
Проте апеляційний суд не взяв до уваги того, що ні під час досудового розслідування, ні в суді не було спростовано того факту, що Особа 3 завдавав потерпілому удари дерев’яним бруском. Також було встановлено наявність в Особи 2 комплексу легких тілесних ушкоджень. Тобто апеляційний суд не перевірив дотримання місцевим судом вимог стст.337, 374 КПК, залишив поза увагою факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень не тільки від пострілу з вогнепальної зброї, але й інших ушкоджень та не дав вичерпної відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах, чим порушив вимоги ст.419 цього кодексу.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги потерпілого та його представника слід задовольнити частково. У зв’язку із цим та керуючись стст.434, 436 КПК, п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), колегія суддів уважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.
Із цих підстав ВС
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги потерпілого Особи 2 та його представника Особи 1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27.06.2017 щодо Особи 3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.