Александр Половинка

Кодекс України з процедури банкрутства: «довіряти не варто боятися»

У квітні 2019 року в Україні почне діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радую 18 жовтня. Пункти, запропоновані у ньому, сміливо можна назвати революційними. Його вже обговорюють в усій країні: хтось вважає цей документ порятунком, а хтось боїться, що він стане інструментом для узаконеного рейдерства. Які ж зміни у процедурі банкрутства відбудуться завдяки дії нового законодавства та чи варто їх боятися?

Довести банкрутство буде простіше

Особливо, якщо це стосується юридичних осіб. Наразі, аби порушити процедуру банкрутства кредитору необхідно підтвердити безспірність вимог через судове рішення на суму більш ніж 1 116 900 грн., а також наявність тримісячного строку невиконання зобов’язання та відповідного виконавчого провадження. У новому ж Кодексі йдеться про необхідність належного документального підтвердження обставин. Цього вже цілком достатньо для звернення до суду із заявою про визнання юридичною особи банкрутом.

Безперечно, таке послаблення вимог спровокує значне збільшення звернень до господарських судів із заявами про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичних осіб.  Проте заявники-кредитори мають враховувати можливість відмови судом у відкритті провадження у випадку, коли  вимоги кредитора свідчать про наявність спору, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. При цьому залишається незрозумілою та потребує певного практичного тлумачення ситуація, коли, наприклад, кредитор чи банкрут виявить бажання ініціювати будь-який спір про право вже після відкриття провадження у справі про банкрутство.

А от відповідальність посилиться

Ще один важливий аспект, зафіксований у новому Кодексі – це відповідальність керівника юридичної особи, що визнається банкрутом. А саме йдеться про визначений законодавчо обов’язок боржника у місячний строк ініціювати процедуру банкрутства, якщо задоволення вимог кредитора призведе до невиконання грошових зобов’язань перед іншими кредиторами. Адже фактично, у цьому випадку,  мова йде про загрозу неплатоспроможності, а тому законодавцем передбачена солідарна відповідальність керівника за ігнорування вказаного вище обов’язку.

Міра та рівень такої відповідальності встановлюється під час здійснення провадження у справі та є підставою для подальшого звернення кредиторів з вимогами до такого керівника вже як громадянина. Це значно збільшує можливість кредиторів отримати їм заборговане та водночас має спричинити більш виважений підхід самих директорів до ведення господарської діяльності.

 

Затягувати розгляд справи в суді відтепер не вийде

 

Задля зменшення кількості процесуальних зловживань серед учасників процесу щодо затягування тривалості судового розгляду у Кодексі запропоновано зменшити перелік судових актів, які підлягають оскарженню у касаційному порядку. Відповідно до нових норм, переглянути у Верховному Суді можна:

• · ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство;
• · ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів;
• · ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство;
• · постанови про визнання боржника банкрутом;
• · постанови про відкриття ліквідаційної процедури.

Проте, скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

 

Що таке банкрутство фізичної особи?

 

Головною новелою нового Кодексу, для більшості українців є процедура банкрутства фізичної особи та фізичної особи-підприємця. Фактично це можливість відновлення платоспроможності громадян. За аналогією з юридичними особами, така процедура може здійснюватися у господарському суді та зініціюватися лише за заявою такої фізичної особи, тобто,  жодна банківська установа не матиме права ініціювати таку процедуру банкрутства.

Слід врахувати, що Кодексом встановлено  вичерпний перелік підстав для звернення боржника-фізичної особи до суду. Одна з них –  загальна сума боргу перед кредитором  має складати не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а також наявність у виконавчому провадженні постанови про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Крім того, на стадії звернення до суду боржник-фізична особа повинна подати проект плану реструктуризації боргів та декларацію про майновий стан за останні три  роки.  Така декларація має містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім’ї, що перевищують 30 мінімальних  заробітних плат.

 

Переваги та недоліки визнання фізичної особи банкрутом

 

Одразу слід зробити застереження для бажаючих зловживати інститутом банкрутства фізичної особи, адже Кодекс передбачає, що протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом. До речі, питання списання боргу (-ів) громадян в процедурі банкрутства без подальшого оподаткування як доходу (на сьогодні за Податковим кодексом прощений борг оподатковується) має бути вирішено на законодавчому рівні якомога швидше.

Більше того, Кодексом визначено також перелік заходів для забезпечення вимог кредиторів. Зокрема, боржнику забороняється укладати будь-які договори, виїжджати за кордон, розпоряджатися своїм нерухомим майном та цінними паперами тощо. А також, протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом ця особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. В той же час, протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом, її ділову репутацію не можна вважати бездоганною.

 

Новий кодекс – шлях до цивілізованого вирішення питань

 

Загалом, аналізуючи прийнятий Кодекс, проглядається бажання законодавця оздоровити бізнес-клімат у країні та упередити процедури банкрутства.  Він спрямований на забезпечення можливості виконання неплатоспроможними юридичними чи фізичними особами своїх грошових зобов’язань перед кредиторам. А кредиторам, у свою чергу, захистити свої права за допомогою реального стягнення заборгованості. Проте, як показує минуле, лише напрацьована єдина судова практика на усіх судових рівнях зможе втілити у життя наміри авторів Кодексу домогтися балансу інтересів боржників та кредиторів.