Уїдливий допис

Суддів слід захищати від нападок у ЗМІ, але за метафори карати не можна

Напевно, не так часто, як в Україні, але в європейських країнах судді теж піддаються нападкам з боку ЗМІ. Журналісти вважають, що гарантії свободи слова допускають ширші межі критики людей у мантіях, а служителі Феміди апелюють до необхідності захисту честі та гідності. Одну таку справу про дифамацію недавно розглянув Європейський суд з прав людини.

Фото з Фемідою

Уранці 23 листопада 2006 року суддя міського суду Задара З.С-K. повідомила в поліцію, що її таємно сфотографував перед його будівлею журналіст Narodni List. Фотографа відразу ж доставили в поліцію, допитали й відпустили. Він пояснив, що виконував завдання головного редактора та просто знімав будівлю та працівників суду. Суддю це не задовольнило, і вона подала заяву про скоєння злочину, відповідальність за який передбачено в ст.131 кримінального кодексу Хорватії («Несанкціонована зйомка»).

Наступного дня поліція отримала судовий ордер на огляд фотокамери, використовуваної журналістом, а також комп’ютерів редакції з метою пошуку фотографій судді. Проте слідчі дії не дали бажаного результату — знімків не виявили.

На проведений обшук колег відреагував веб-сервер-портал Index. У замітці наголошувалося, що суддя З.С.-К. подала скаргу на журналіста як на «небезпечного підозрюваного». Пізніше було опубліковано заяву голови Хорватського Гельсінкського комітету Ж.П., який висловив підтримку газеті й заявив: зйомка велася в громадському місці, що не було протизаконним. Події, що відбулися за цим, він оцінив як «абсолютно божевільні», мовляв, суддя, котра подала заяву, «була сама не своя».

Через 3 тижні міська прокуратура закрила справу проти фотографа через відсутність доказів інкримінованого йому злочину. На цьому інцидент можна було б уважати вичерпаним, коли б не несподіване продовження.

Біля «ганебного стовпа»

Через два роки Narodni List опублікував невелику статтю, озаглавлену «Suca B. treba prikovati na stup sramote» (хорватською перше слово означає «суддя»). У ній повідомлялося, що суддя прийшов привітати одіозного місцевого бізнесмена С. із заснуванням щоденної газети. І, хоча це заборонено кодексом суддівської етики через потенційний конфлікт інтересів, залишився, щоб випити зі старим знайомим.

«Приїзд Б. залишився б непоміченим, якби він не став «знаменитим» [навіть] за межами Хорватії після незаконного підписання ордера на обшук у Narodni List. На підставі цього дозволу стадо поліцейських здійснило набіг на редакцію... Цей прецедент не відомий у західних демократіях. У західному світі журналісти приковують таких суддів до ганебного стовпа», — наголошувалося в матеріалі.

Суддя Б. попросив газету вибачитися, але вона відмовилася це зробити. Тоді він подав позов про дифамацію, оцінивши завдану моральну шкоду в 50000 хорватських кун (€6870). Стверджував, що в статті закликалося лінчувати його. Це шкодить репутації, ставить під сумнів його моральну та професійну недоторканність, натякаючи, що він порушив закон, виконуючи обов’язки судді.

Міський суд Бенковаца задовольнив позов у повному обсязі. У рішенні сказано: «Сторони не оспорюють того, що текст являє собою судження... Суд уважає, що відповідач, опублікувавши текст, вийшов за межі свободи висловлювання на шкоду позивачеві. Усупереч журналістській етиці, [публікація] не ґрунтувалася на фактах, завдала збитків репутації, честі та гідності позивача як особі й судді. При визначенні рівня справедливої компенсації суд, керуючись принципом пропорційності, ураховував наслідки заяв відповідача, які перевищували межі прийнятної критики».

Ні апеляція, ні звернення до Конституційного суду не привели до зміни цього вердикту.

Перебір зі шкодою

У рішенні від 8.11.2018 у справі «Narodni List D.D. v. Croatia» ЄСПЛ нагадав, що в цьому випадку потрібно враховувати особливу роль судової влади в суспільстві. Будучи гарантом справедливості, фундаментальної цінності в державі, регульованої верховенством закону, суд повинен мати довіру громадськості, щоб успішно виконувати свої обов’язки. Тому може виявитися необхідним захистити його від «руйнівних атак, які, по суті, є необґрунтованими». Особливо з огляду на те, що судді, котрих піддали критиці, не можуть відповісти на неї.

Проте в будь-якому випадку різниця між твердженнями й оцінними судженнями кінець кінцем полягає в ступені фактичного доказу. Оскільки «навіть оцінне судження може бути надмірним за відсутності достатньої фактичної основи для цього» (див., наприклад, рішення у справі «Morice v. France», пп.124—127).

У ході провадження суди погодилися з тим, що стаття містить оцінні судження, це не оспорювалося сторонами. ЄСПЛ прийняв такі висновки як доведені.

Водночас у Страсбурзі зауважили: хоча стаття мала в’їдливий характер і містила досить серйозну критику, перебільшення («стадо поліцейських вчинило набіг») і жорстку метафору («прикувати до ганебного стовпа»), вона не була образливою. У цьому контексті відзначено, що «використання в’їдливого тону стосовно судді не є в принципі несумісним із положеннями ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одначе більше невдоволення ЄСПЛ викликала сума, в яку було оцінено шкоду для репутації судді Б.Б. Адже газета виходила тиражем усього 900 екземплярів на тиждень при ціні в 3,5 куни (менше ніж €0,5). Тому Суд визнав, що присуджена компенсація була невідповідною законній меті захисту репутації або прав інших осіб. «Компенсація за дифамацію повинна мати розумні пропорції щодо збитку», — підкреслюється в рішенні.

На думку ЄСПЛ, завищений розмір компенсації перешкоджатиме відкритому обговоренню питань, що становлять суспільний інтерес. Відповідно, відбулося порушення ст.10 конвенції.

Тепер уже держава, крім того, що буде змушена переглянути рішення міського суду, повинна виплатити редакції €5000 за моральну шкоду. Таким чином, у Страсбурзі, з одного боку, захистили свободу слова, але при цьому нагадали про обов’язок журналістів утримуватися від необґрунтованих нападок на суддів.