Закон і Бізнес


Про розірвання шлюбу


№46 (1396) 17.11—23.11.2018
8549

Незгода будь-кого зі сторін продовжувати сімейні відносини є підставою для визнання права такої особи вимагати розірвання шлюбу. Це визначено в постанові Верховного Суду від 8.11.2018.


Жінка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила розлучити її з чоловіком. Свою вимогу вона обґрунтовувала тим, що тривалий час проживає за кордоном, зі своїм подружжям не бачиться, тому подальше перебування в шлюбі, який перетворився на формальність, суперечить її інтересам. Перша інстанція рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив.

Чоловік оскаржив ті вердикти до касаційної інстанції, вказавши, що суди винесли рішення без належних та допустимих доказів на підтвердження того, що через різність характерів і поглядів на життя шлюб між ним та його дружиною розпався.

У постанові №569/458/18 ВС зазначив: задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.