Лабіринти вислуги років

Високопосадовці підписалися під тим, що суддівський стаж у бік зменшення не перераховується. А у бік збільшення?

Намагання авторів реформи заохотити адвокатів і науковців одягнути мантії зіграло злий жарт із досвідченими суддями. Адже однією неоковирною нормою їм мало не перекреслили весь попередній період служіння Феміді. Але є й «ложка меду» в цьому нововведенні.

Від 15 до 80

Готуючись сформувати найбільш незалежний та неупереджений орган боротьби з корупцією, парламент проголосував за закон «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 2.07.2018 №2509-VIII. З огляду на досвід добору до нового Верховного Суду, в якому левова частка посад дісталася тим, хто вже був у мантіях, реформатори додали стимулу для науковців та адвокатів: зарахування до суддівського стажу певного періоду попередньої роботи. Адже в ч.5 ст.135 профільного закону передбачено щомісячну доплату за вислугу років залежно від стажу роботи: від 15 до 80% посадового окладу.

Для цього ст.137 доповнили новою частиною, вказавши, що «до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді». Начебто логічно, якби не одне але…

Річ у тім, що до 2010 року до стажу професійної діяльності, що береться до уваги для визначення, зокрема, відсотка доплати за вислугу років, зараховувалися не тільки періоди роботи суддею, арбітром, членом Вищої ради юстиції чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Частина 6 ст.44 закону «Про статус суддів» установлювала, що до стажу роботи, що визначає право на цю надбавку та додаткову відпустку, також включався час роботи на посадах «слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги».

Водночас в абз.4 п.34 розд.ХІІ закону №1402-VIІІ застережено, що судді, призначені чи обрані на посаду раніше від 30.09.2016, зберігають визначення стажу роботи відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Тож як має бути тепер, після появи уточнення у вигляді ч.2 ст.135 цього акта?

Менше не буде!

На цьому тижні це питання спробували роз’яснити спільним листом за підписами відразу 6 високопосадовців органів судової влади. Спочатку довго розповідається про те, які саме періоди роботи не в мантіях мають братися до уваги, залежно від дати призначення особи на суддівську посаду. Адже в різні часи і вимоги були різні. Такий екскурс в історію хоч і пролив світло на певні питання, але водночас дещо заплутав ситуацію.

Наприклад, нагадується, що вперше кваліфікаційні вимоги з’явилися у законі «Про статус суддів в СРСР» від 4.08.89 №328-I. Суддею могла стати особа, яка мала принаймні 2 роки стажу роботи за юридичною спеціальністю. А до вищих інстанцій могли обрати тільки при наявності 5 років такої роботи, з яких, як правило, 2 роки припадало на суддівство. Вони діяли з 1.12.89 до 10.02.93. Тож якщо суддя вперше одягнув мантію в цей період, то він може претендувати на додаткові 2 або 5 років стажу, залежно від того, до якої інстанції він потрапив.

Не відомо, чи були винятки з того «як правило», але якщо до вищої інстанції обиралася особа, яка вже є суддею, то, за логікою, їй мають зараховуватися не всі 5 років, а тільки різниця в часі роботи на суддівській і несуддівській посадах. Проте в листі стверджується: всі 5 років!

Не будемо перелічувати інші спірні питання із цього листа, однак наприкінці суддів заспокоюють, нагадуючи про абз.4 п.34 розд.ХІІ закону №1402-VIІІ. І навіть наголошуючи, що «будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі законом №1402-VIІІ не встановлено». Отже, перераховувати стаж у бік зменшення підстав начебто немає.

Виходить, не було й потреби водити суддів цими лабіринтами законодавства. Тоді навіщо так складно пояснювати те, що можна було б висловити простіше: нова умова щодо стажу поширюється тільки на тих суддів, яких було чи буде призначено після набрання чинності законом №2509-VIII, тобто після 5.08.2018. Але й це не зовсім правильно.

Кому вигідно?

У нововведення є й інший аспект — позитивний. Хоча про нього в листі прямо не зазначено, але наприкінці застережено: «Передбачені ч.2 ст.137 закону №1402-VIІІ положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності законом №2509-VIII».

Залишимо на розсуд підписантів тлумачення поняття «положення здійснюється», незграбності у відмінках (щодо… перерахунок) та зайву кому. Головне, що згадане положення також не містить обмежень щодо дії у часі. Виходить, що після означеної дати суддя може претендувати на додавання до стажу періодів роботи не тільки на посадах слідчих або прокурорів, а й адвокатів, науковців. Принаймні так, на думку окремих експертів, слід розуміти нововведення. Адже новий закон не може погіршувати матеріальне забезпечення служителя Феміди як гарантію суддівської незалежності, а покращувати — не забороняється.

Таким чином, керуючись нововведенням, можна наполягати на зарахуванні до стажу певного періоду діяльності у сфері права згідно з кваліфікаційними вимогами, що діяли на час призначення, який не брався до уваги раніше. Щоправда, як стало відомо «ЗіБ», у судах, які є самостійними розпорядниками бюджетних коштів, очікують додаткових роз’яснень.

Насамперед стосовно тих суддів, які одягли мантію після 3.08.2010 — дати набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI. Адже вони не мали права на врахування як суддівської будь-якої іншої роботи в галузі права. Тому нова ч.2 ст.137 закону №1402-VIІІ дає шанс на додавання до 3-х років до поточного показника. А то й 10 років, якщо суддя потрапив до апеляційної інстанції з наукової установи чи вищого навчального закладу (щоправда, такі випадки не пригадуються).

Натомість у листі акцентується, що тривалість додаткового стажу слід визначати з урахуванням вимог, що діяли на момент призначення на посаду судді вперше. В самому законі цього уточнення немає. Тому, напевне, можна наполягати, що в разі призначення (обрання) до вищої інстанції слід проводити перерахунок стажу з огляду на кваліфвимоги, необхідні для того, аби обійняти нову посаду. Звісно, якщо дозволяє запис у трудовій про попередні місця роботи. Тобто якщо особа працювала колись, наприклад, адвокатом, потім стала суддею, а сьогодні перейшла до ВС, то їй мають додати до стажу до 10 років правозахисної діяльності.

Хоча лист містить застереження, що він не є нормативно-правовим актом і має «iнформацiйний, роз’яснювальний та рекомендаційний характер», під ним є підпис і голови Державної судової адміністрації Зеновія Холоднюка. Тож навряд чи у територіальних управліннях ДСАУ спробують перечити безпосередньому керівникові.

А суддям установ, де є власні кадрові служби, доведеться або чекати нових роз’яснень, або доводити своє право на більші доплати в судовому порядку.