Закон і Бізнес


Співучасник за угодою


№44 (1394) 03.11—09.11.2018
15953

Презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи до того, як вину буде доведено. Такий висновок зробив ВС в постанові №461/4858/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

13 вересня 2018 року                       м.Київ                                №461/4858/17

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — БІЛИК Н.В.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., ЄМЦЯ О.П. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Мотрука М.В., який діє в інтересах Особи 2, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25.10.2017 про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140000000577 щодо Особи 3 за ч.2 ст.302, ч.3 ст.303 КК.

Зміст оскаржених судових рішень

Вироком Галицького районного суду м.Львова від 28.07.2017 затверджено угоду про визнання винуватості від 13.07.2017, яка укладена в кримінальному провадженні №12017140000000577 між обвинуваченим Особою 3 та прокурором.

Цим вироком Особу 3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.302, ч.3 ст.303 КК, та на підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів, йому призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК Особу 3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців та покладено на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК.

На зазначений вирок суду першої інстанції адвокатом в інтересах Особи 2 14.07.2017 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою АСЛО від 25.10.2017 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката в інтересах Особи 2. Суд мотивував своє рішення тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.

Вимоги касаційної скарги

У касаційній скарзі адвокат Мотрук М.В., діючи в інтересах Особи 2, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що висновки апеляційного суду про те, що вирок щодо Особи 4 не стосується інтересів Особи 2, є безпідставними, оскільки у вироку зазначено прізвище Особи 2 та описується його роль як співучасника в інкримінованих злочинах. Указує також на те, що вирок щодо Особи 4 охоплює події, які відбувалися за участю Особи 2. Зазначає, що судом апеляційної інстанції грубо порушено право Особи 2 на захист, оскільки відмовлено в доступі до правосуддя — права на апеляційне оскарження судового рішення.

Позиції інших учасників

Прокурор у судовому засіданні вимоги касаційної скарги вважала обґрунтованими та просила їх задовольнити.

Мотиви суду

Згідно зі ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370, ч.2 ст.418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Мотивуючи своє рішення про відмову у відкритті провадження, апеляційний суд послався на п.2 ч.3 ст.399 КПК, виходив із того, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що з матеріалів кримінального провадження щодо Особи 3 встановлено, що адвокат та особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу Особи 2, не були учасниками кримінального провадження відносно Особи 3, за результатами судового розгляду якого був постановлений вирок на підставі угоди між обвинуваченим і прокурором, а тому вони не є особами, які відповідно до положень ст.393 КПК мають право подавати апеляційну скаргу.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок хибним, а доводи касаційної скарги адвоката про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону — обґрунтованими, виходячи з такого.

Доступ до правосуддя є одним з основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами (ч.2 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції, ст.7, ч.6 ст.9 ч.6, ст.24 КПК).

Конституційний Суд у своїх рішення висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень і доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити в правосудді, якщо особа вважає, що її права та свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод; відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції не може бути обмежене (рішення від 25.12.97 №9-зп та від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Висновок про застосування норм ст.7, ст.9 ч.6, ст.24 КПК щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 3.03.2016 у справі №5-347кс15. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб’єктів оскарження, передбаченому в ст.394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено в ч.2 ст.24 КПК.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим кодексом.

Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч.1 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного в рішенні КС від 25.04.2012 №11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією основними засадами, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини та громадянина.

Таким чином, конституційний принцип забезпечення апеляційного й касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано.

Суд апеляційної інстанції, не дотримуючись зазначених вимог закону, відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката Мотрука М.В. в інтересах Особи 2.

При цьому апеляційний суд не перевірив, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів Особи 2 й чи у змозі він з урахуванням норм процесуального закону реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини презумпція невинуватості вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи в скоєнні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Minelli v. Switzerland», п.37; «Nerattini v. Greece», п.23; «Didu v. Romania», п.41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п.88; «Гарицький проти Польщі» (Garycki v. Poland), п.66).

Так, із тексту вироку Галицького районного суду від 28.07.2017 випливає, що Особа 2 спільно з Особою 5, з корисливих мотивів та особистого збагачення, з метою вчинення кримінальних правопорушень, а саме — сутенерства, у вересні 2014 року організували групу, до складу якої ввійшли Особа 6, Особа 3, Особа 7, Особа 8, Особа 9, Особа 10. Усі учасники організованої групи мали єдиний намір на вчинення кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення, шляхом забезпечення діяльності групи щодо надання платних сексуальних послуг особами жіночої статі. Перебували між собою в міцних внутрішніх зв’язках, розробили правила поведінки кожного з учасників, діяли згідно з розробленим і відомим усім єдиним планом, чітко виконували відведені їм функції для досягнення злочинної мети. Крім того, у вироку описана роль Особи 2 в діяльності організованої злочинної групи.

Отже, констатація у вироку Галицького райсуду від 28.07.2017 факту причетності Особи 2 до скоєння злочину грубо порушує передбачені ст.7 КПК загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також уходить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів.

За наведених обставин обвинувальний вирок щодо Особи 3 ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо стосується прав, свобод й інтересів Особи 2, і на цій підставі адвокат в інтересах останнього вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Крім того, заслуговує на увагу те, що, ухвалюючи рішення, суддя апеляційного суду керувався п.2 ч.3 ст.399 КПК, що передбачає повернення апеляційної скарги. Однак рішення прийняв про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою, що передбачено ч.4 ст.399 КПК.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, адже ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438 КПК є безумовною підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, керуючись стст.436, 438 КПК, п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VІІІ), колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга адвоката — задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Із цих підстав ВС

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката Мотрука М.В. задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25.10.2017 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.