Член Ради адвокатів Київської області О.Чорнобай:
«Для сторони спрощене провадження означає неможливість касаційного оскарження»
Олег Чорнобай: «Для сторони спрощене провадження означає неможливість касаційного оскарження»
У процесуальних кодексах закріплено нову форму судового процесу — спрощене позовне провадження. Відповідно до законодавчих приписів є категорії спорів, в яких сторони можуть клопотати про розгляд справи за такою процедурою. Сьогодні про спрощене провадження клопочуть деякі учасники спорів у сфері інтелектуальної власності. При цьому цікавим є те, що застосування спрощеного провадження до справ щодо інтелектуальної власності заборонено нормами Господарського процесуального кодексу. У той же час у судах загальної юрисдикції, які розглядають справи за нормами Цивільного процесуального кодексу, застосування спрощеного порядку є можливим, що призводить до подвійного підходу. Як довго триватиме така ситуація, розповів Член Ради адвокатів Київської області, керуючий партнер юридичної компанії «Чорнобай та партнери» Олег ЧОРНОБАЙ.
— Чи відомо вам, як часто сторони спору з питань інтелектуальної власності звертаються з клопотаннями про розгляд справи в порядку спрощеного провадження?
— Наразі відсутня інформація про кількість справ у галузі ІВ, розглянутих судами загальної юрисдикції в порядку спрощеного провадження. Однак уже є ухвалені рішення, що змушує звертати особливу увагу на це питання. Тим більше що є справи, стосовно яких спрощене провадження було введено не на стадії відкриття провадження, як вимагає процесуальний кодекс, а в ході розгляду справи по суті. Беручи до уваги досить тривалий період, протягом якого розглядаються справи в галузі ІВ, можна підозрювати, що суди загальної юрисдикції у спрощеному порядку можуть розглянути також справи, провадження в яких уже триває та було відкрите до 15.12.2017 (набрання чинності новими процесуальними кодексами). А отже, деякі особи можуть цим скористатися.
Тому юридичне співтовариство порушило ці питання, негативно оцінило розгляд судами загальної юрисдикції справ у галузі ІВ в порядку спрощеного провадження й вирішило звернутись як до учасників процесів, так і до суддів із проханням не застосовувати такого порядку.
— Чим вони керуються?
— Очевидно, особи, які намагаються розглянути справи в порядку спрощеного позовного провадження, «офіційно» мають легітимну мету — пришвидшення. Проте можна стверджувати, що реально такі особи обстоюють виключно «меркантильні» інтереси, такі як унеможливити допит судового експерта (а в 99% справ щодо ІВ проводиться судова експертиза), утруднити проведення процедури дослідження доказів, коли сторони мають можливість звертати особливу увагу суду на ті чи інші докази, а головне, мабуть, у тому, що в такий спосіб унеможливлюється оскарження рішень у касаційному порядку.
Тобто фактично сторона, яка заявляє таке клопотання, намагається усунути іншу сторону від повноцінної участі у справі. Ну а суд, відверто кажучи, очевидно, намагається спростити собі роботу.
— Як ви вважаєте, чи може спір з питань інтелектуальної власності розглядатись у порядку спрощеного провадження?
— Нині в Україні створюється Вищий суд з питань інтелектуальної власності, почало діяти відразу кілька важливих міжнародних актів у цій сфері. Галузь ІВ характеризується, зокрема, тим, що відносини в ній регулює більше ніж 12 законодавчих актів і приблизно така ж кількість міжнародних угод. Отже, сама сфера ІВ є складною, а судові справи в ній — дуже важливими та складними.
Звісно, у такій ситуації про можливість вирішення спорів щодо ІВ у спрощеному порядку не можна говорити в жодному випадку.
— Які ризики для сторін несе такий розгляд?
— Що стосується ризиків для тієї чи іншої сторони, то вище вже певною мірою викладені негативні наслідки спрощеного провадження. Хотілося б особливо зупинитися на ризиках для держави. Нещодавно Україна пережила такі негативні явища в галузі інтелектуальної власності, як «патентний тролінг» і «брендрейдерство», які були можливі через недосконалість законодавства та недобросовісність учасників відносин.
Можливість розгляду судами загальної юрисдикції справ у галузі ІВ в порядку спрощеного провадження вказує на те, що, поки не запрацює ВСІВ, недобросовісні учасники зможуть шляхом певних маніпуляцій (наприклад уведення до складу учасників справи фізичних осіб) ініціювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Тобто фактично існує можливість у цей перехідний період «протягнути» цілу низку сумнівних справ.
Отже, залишається покладатися тільки на добросовісність учасників справ, а також сумлінність і розважливість суддівського корпусу.