Закон і Бізнес


Мішень для скаржника

Відкрите дисциплінарне слухання знижує авторитет законника, а закрите — може призвести до зловживань


Дж. Рейко Колнер зазначила, що прийняттю зрозумілих рішень перешкоджає успадкована нами складна бюрократична система.

№43 (1393) 27.10—02.11.2018
Павліна КАМЕНСЬКИХ
2683

Судді та прокурори захищають громадян від корупції, несправедливості та зла. Тому від якості їхньої роботи залежить якість життя суспільства. Те, як покарати недобросовісних законників, обговорили фахівці з усього світу.


У світлі софітів

«Неспроможність притягнути до дисциплінарної відповідальності недобросовісного суддю чи прокурора може бути порушенням прав людини», — зауважив британський адвокат, міжнародний консультант Ради Європи Джеремі Мак-Брайт на конференції «Дисциплінарна відповідальність суддів та прокурорів».

Проте українське правосуддя демонструє інший стан речей. Засідання Вищої ради правосуддя відкриті, транслюються он-лайн, чим члени Ради неабияк пишаються. Про рішення дисциплінарних палат і комісій щодо суддів і прокурорів можна дізнатися на відповідних сайтах. Це підтверджує той факт, що недоброчесних законників карають, звільняють, позбавляють надбавок, а тих, кого безпідставно звинуватили, захищають і виправдовують.

Однак такий стан речей не типовий для багатьох країн, зокрема США. Там розгляд дисциплінарних проваджень відбувається за зачиненими дверима. У Норвегії рішення оприлюднюються тільки в анонімній формі. У Португалії дисциплінарні справи є конфіденційними до винесення остаточного рішення, яке не підлягає оскарженню.

«Коли проти судді відкривають дисциплінарне провадження, це відбувається абсолютно конфіденційно», — повідомила Дж. Рейко Колнер, виконавчий директор Комісії з питань суддівської поведінки округу Вашингтон (США).

У Штатах під час розслідування фактів недоброчесної поведінки законники зазвичай не знають про наявність скарг.

Така анонімність багато в чому допомагає. Адже, якщо суддя доведе свою невинуватість, громадськість не дізнається про розслідування стосовно нього й авторитет буде збережено. Також суддя чи прокурор не можуть вплинути на перебіг розслідування, бо не знають про нього. А невдоволені рішеннями законників не можуть помститися.

Причини для провадження

Іноземним доповідачам поставили запитання: чи допустимо карати суддю або прокурора за прийняте рішення, якщо він вважає його правильним і законним? Спочатку про це запитав голова Ради прокурорів України Михайло Місюра, а згодом — суддя Верховного Суду Ірина Желтобрюх.

«У рамках дисциплінарного провадження, яке я колись розглядав, обговорювали питання щодо актуальності технічної помилки законника для дисциплінарної відповідальності. Технічна помилка стосується професійної діяльності прокурора, а не дисциплінарної. Це тема для оцінювання кваліфікації фахівця», — відповів заступник генерального прокурора Португалії Жуао Антоніо Рату.

«Судді, ухвалюючи рішення, не повинні боятися», — зауважила Дж. Рейко Колнер.

За статистикою, протягом останнього року понад 10000 скарг на суддів виявилися безпідставними і їх відхилили. Близько 130 суддів отримали покарання.

На прокурорів скаржаться менше. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів отримує приблизно 2500 скарг на рік, і лише за кожною четвертою відкривається провадження. У 2017-му покарали 74 особи, в цьому році — 105. Але це менше, ніж кількість суддів, притягнутих до відповідальності, хоча прокурорський корпус численніший. Пов’язано це з тим, що часто про порушення дисципліни комісія не знає: прокурора позбавляють надбавок до зарплати і цим все закінчується.

Сьогодні скаргу на прокурора може написати будь-хто. Тож цьогоріч дисциплінарні справи відкривалися стосовно майже всіх членів ГПУ. Хоча долі законників у цій сфері правосуддя залежать безпосередньо від Генпрокурора. Адже саме він підписує рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, вирішує питання фінансування. І йому підпорядковується секретаріат КДКП.

Попри те, на прокурорів побоюються скаржитися. Що стосується суддів, то тут страху немає.

«Ми отримуємо дуже багато безпідставних скарг. Наприклад, це може бути заява адвоката, який скаржиться на дії судді. При цьому жодних даних особи, в інтересах якої він подає заяву, не зазначає. Він достеменно знає, що його скаргу не розглянуть і провадження не відкриють. Адвокат це робить лише для того, щоб потім прийти на засідання й заявити судді: ви не можете розглядати цю справу, бо у ВРП на вас є скарга», — розповіла член Ради Лариса Швецова.

Про ментальні розбіжності

Із зали пролунало запитання про те, чи не варто було б увести плату за розгляд скарг у Вищій раді правосуддя.

«Вам у спадок залишилася складна бюрократична система, тому вам дуже важко прийняти прості та зрозумілі для нас рішення, які можуть полегшити суддям життя. Плата за судові процедури заважає вільному доступу до правосуддя», — зауважила Дж. Рейко Колнер.

Обов’язок, гідність, справедливість — про це говорили іноземні гості. Ці слова можна зрозуміти без перекладу. Учасники з європейських держав та США неодноразово звертали увагу на необхідність підтримувати довіру до правосуддя. Українські учасники частіше використовували слово «відновлювати».

«Зараз відбувається четвертий раунд оцінювання щодо попередження корупції у судовій системі», — розповів представник GRECO Роман Шлапак.

Він звернув увагу на нечіткість формулювань стосовно суддів та прокурорів, за які їх притягують до дисциплінарної відповідальності. Наприклад, «поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя», чи «дотримання норм суддівської етики, які забезпечують довіру до суду». Відповідно, розмиті визначення призводять до того, що законники не розуміють, як треба поводитись.

Втім, це зумовлює різні підходи до стягнень з боку тих, хто їх накладає. Як наслідок, складається враження, що за дрібний проступок покарали надто жорстоко, а до більш тяжкого порушення процесуальних норм поставилися поблажливо.

«Судді мають знати, якої поведінки від них чекають та яких правил вони повинні дотримуватися. Вони не зможуть відповідати якимось стандартам, якщо не знають, які це стандарти», — наголосила Дж. Рейко Колнер.

Кожен штат США має свій кодекс суддівської етики, який базується на загальному кодексі. В ньому прописано чотири канони, які слід виконувати. Вони регулюють не лише професійне життя, а й приватне. Суддя навіть поза роботою не може підривати авторитет правосуддя й ганьбити свою посаду. Порушення одного із цих канонів є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Багато питань, які обговорювали на конференції, залишилися відкритими. Але всі учасники погоджувалися в одному: дисциплінарні справи має розглядати незалежний, добре поінформований та нейтральний орган і рішення мають бути максимально аргументованими та об’єктивними. Адже мова йде не лише про долю конкретного судді чи прокурора, а й про справедливість загалом.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Сергій КОСТЕНКО,
член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів:

— Прокурор обґрунтовує перед судом підозри і надає певні докази. Це його обов’язок. Але треба, щоб прокурори більш делікатно висловлювалися, аби було зрозуміло: йдеться не про доведений факт скоєння кримінального правопорушення, а про обґрунтування підозри, щодо якої органи прокуратури мають певні докази. Необережні слова — це поширена проблема. У нас було кілька схожих дисциплінарних проваджень, наприклад щодо Генерального прокурора, прокурора, який веде справу Надії Савченко та інших.

Дисциплінарне провадження проти Юрія Луценка відкрили після обґрунтування ним перед депутатами та журналістами притягнення до відповідальності осіб. Не можна говорити про те, що він порушує презумпцію невинуватості, але тут має бути певна делікатність у висловах. Суто гіпотетично ми могли б покарати його дисциплінарним стягненням. Але, за законом, він має його сам собі підписати. Цей нонсенс унеможливлює вирішення цього питання в рамках закону.

Володимир КОМКОВ,
член Вищої ради правосуддя:

— Ми приймаємо однаково справедливі рішення щодо прокурорів та суддів. Різниці нема. Недавно ми погодилися зі звільненням заступника прокурора області, який грубо порушив професійну етику, а також судді, яка була причетна до рейдерських захоплень. Хоча, коли проти всіх суддів одного апеляційного суду несправедливо відкрили кримінальне провадження, ми їх захистили.

Прокурори до нас звертаються рідше. Адже рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів можна оскаржити як у ВРП, та і у Верховному Суді, тож вони мають вибір. Рішення дисциплінарної палати Ради можна оскаржити тільки в нас, тому складається враження, що суддів карають частіше.

Недавно ми розглядали справу, в якій адвокат оскаржував закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора. Ми вирішили не опрацьовувати таку скаргу, адже адвокат не довів, що його клієнт хоче оскаржити це рішення саме у ВРП.

Закон і Бізнес