Закон і Бізнес


Засіб «великої чистки»

Уперше нескладений іспит не є безумовною підставою для звільнення


№43 (1393) 27.10—02.11.2018
ОЛЕКСАНДР ГОТІН, голова комітету з питань антикорупційної політики НААУ, адвокат, к.ю.н.
8866
8866

Судді та їхні колеги у відставці все частіше звертаються по адвокатський захист. Значна частина цих звернень — скарги на упереджене кваліфікаційне оцінювання з наступними рекомендаціями про звільнення через непідтвердження відповідності займаній посаді. Розглянемо, чи законні такі дії.


Незахищеність від суб’єктивізму

Найчастіше скарги стосуються численних процедурних порушень при оцінюванні, надмірного формалізму і невиправданого суб’єктивізму, надання пріоритету не знанням та досвіду, а іншим показникам. При цьому, як виявляється, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів ще й відступають від ратифікованих Україною міжнародно-правових актів та рішень Європейського суду з прав людини, а також виходять за межі своїх повноважень при прийнятті рішень.

У підсумку маємо численні випадки звільнення висококваліфікованих і досвідчених суддів, що негативно позначається і на якості правосуддя, і на авторитеті судової влади. Нерідко спостерігаємо фактичне «видавлювання» суддів з посади: аби не втратити належні при відставці доплати й гарантії, судді змушені звертатися до Вищої ради правосуддя із заявами про звільнення.

Такий стан речей не може не турбувати. Дамоклів меч незахищеності та постійна загроза звільнення через чийсь суб’єктивізм — це потужний удар по гарантіях незалежності судової влади. Він викликає ланцюгову реакцію: втрачається принциповість її при здійсненні правосуддя, нехтуються права і законні інтереси учасників судового процесу, чиниться тиск на суддів, ширяться корупційні зв’язки.

Ситуація доходить до абсурду, коли в деяких місцевих та апеляційних судах судді відмовляються розглядати резонансні справи (зокрема, в кримінальних провадженнях, де обвинувачені перебувають під вартою) через побоювання, що результат розгляду справи стане на заваді проходженню кваліфоцінювання.

Окреслювати всю згубність означеного явища зайве. Це — предмет іншої дискусії. Наразі розглянемо питання компетенції ВККС щодо ініціювання звільнення суддів, які не отримали належної кількості балів за результатами складання іспиту.

Вичерпні переліки

Чималий відсоток рішень комісії, в яких ідеться про невідповідність суддів займаним посадам, та рекомендації щодо їх звільнення через недобір балів доволі сумнівні з позиції законності. Ні розд.VIII «Правосуддя», ні розд.XV «Перехідні положення» Конституції, ні закон «Про судоустрій і статус суддів», ні будь-який інший акт не передбачають можливості звільнення судді відразу після нескладення іспиту. Тобто без попереднього застосування іншого, м’якшого виду дисциплінарного стягнення.

Пункт 3 ч.6 ст.126 Конституції встановлює вичерпний перелік підстав для звільнення судді. У пп.4 п.161 її «Перехідних положень» є визначення терміна «невідповідність займаній посаді»: вона має бути оцінена в порядку, передбаченому законом, і таке оцінювання має проводитися за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності.

У законі «Про судоустрій і статус суддів», а саме — в ч.8 ст.109, окреслено випадки, коли вноситься подання про звільнення:

• вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

• порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.

У ч.9 ст.109 закону розкривається зміст понять «істотний дисциплінарний проступок» і «грубе (систематичне) нехтування обов’язками, що виявило невідповідність займаній посаді». У розрізі кваліфоцінювання грубе нехтування обов’язками, що виявило невідповідність займаній посаді (як правова підстава для звільнення), може полягати виключно в таких діях:

• суддя не виконав рішення органу, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі п.4 ч.1 цієї статті;

• за результатами кваліфоцінювання, призначеного відповідно до п.4 ч.1 цієї статті, суддя не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

З другої спроби

Водночас у п.4 ч.1 цієї ж статті визначається, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з обов’язковим направленням до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфоцінюванням.

Таким чином, якщо суддя не склав іспиту, це утворює склад відповідного дисциплінарного проступку лише в тому випадку, якщо він виражений в одній з таких форм (проявів):

• він не виконав вимог ВРП про направлення його до НШС для підвищення кваліфікації;

• після проходження такого курсу не пройшов кваліфоцінювання і, відповідно, не підтвердив здатності здійснювати правосуддя.

Отже, якщо суддя не склав іспиту й недобрав необхідної кількості балів, то до моменту його звільнення через невідповідність займаній посаді він повинен отримати інший, м’якший вид дисциплінарного стягнення: відсторонення від здійснення правосуддя на строк від одного до шести місяців із направленням до НШС для підвищення кваліфікації.

Таким чином, можна дійти висновку, що однократне нескладання іспиту під час кваліфоцінювання не є безумовною підставою для звільнення з посади.