Про виконавчий напис

Пропуск строку для звернення до нотаріуса є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На це звернув увагу Касаційний господарський суд.

Як зазначено у постанові від 3.10.2018 (справа № 910/3337/17), п.3.1 гл.16 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5) та ч.1 ст.88 закону «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, зокрема, що з дня виникнення права вимоги у відносинах минуло не більше одного року. Водночас п.3.4 порядку передбачено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня виникнення права на примусове стягнення боргу.

Таким чином, відповідно до ст. 88 закону «Про нотаріат» та п. 3.1 гл. 16 розд. II Порядку річний строк для вчинення виконавчого напису пов’язується саме з виникненням у стягувача права вимоги. А таке право виникає з моменту неналежного виконання зобов’язання у визначений договором строк.

Оскільки терміном остаточного повернення кредиту визначено 5.10.2015, а із заявою про вчинення виконавчого напису банк звернувся у лютому 2017-го, КГС погодився з висновком апеляційної інстанції щодо порушення при вчиненні спірного виконавчого напису положень ст. 88 закону «Про нотаріат».

Крім того, зазначено, що надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення не змінюють факту пропуску річного строку згідно з ч.1 ст.88 закону «Про нотаріат».