Оскарження без посередників

Особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права на апеляцію. Такий висновок зробив ВС в постанові №308/1397/13-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

31 липня 2018 року                           м.Київ                            №308/1397/13-к

                                                                                                              провадження №51-2385км18

Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МАРЧУК Н.О.,
суддів: МАКАРОВЕЦЬ А.М., МАРИНИЧА В.К. —

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою Особи 2 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2013 та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17.05.2013 щодо нього.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2013 до Особи 2 застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Ухвалою судді АСЗО від 17.05.2013 Особі 2 повернуто його апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК.

Орган досудового розслідування обвинувачував Особу 2 в тому, що він у період з 23:00 7.05.2012 до 2:00 8.05.2012 за місцем свого проживання за Адресою 1 скоїв катування потерпілої Особи 3, тобто умисно, протиправно хотів примусити її вчинити на його користь дії, які суперечили її волі: видати нотаріально посвідчену довіреність щодо уповноваження його бути її представником, в тому числі щодо продажу рухомого та нерухомого майна; завдав потерпілій ударів у різні частини тіла за допомогою дерев’яної палиці та руками, спричинивши Особі 3 сильного фізичного болю, тілесних ушкоджень та морального страждання.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Особа 2 просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.03.2013 та ухвалу судді АСЗО від 17.05.2013 й закрити кримінальне провадження щодо нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Свої вимоги Особа 2 мотивує тим, що кримінальне провадження щодо нього сфабриковано, досудове розслідування проводилося з порушенням КПК та права на захист. Суд апеляційної інстанції безпідставно повернув йому апеляційну скаргу, посилаючись на те, що він не є особою, яка має право на оскарження ухвали суду першої інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор просив касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково і призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

З ухвали апеляційного суду вбачається, що рішення про повернення апеляційної скарги Особи 2 було прийнято на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК, оскільки суд дійшов висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження.

При цьому суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що положеннями ч.1 ст.393 КПК не передбачено право на подання апеляційної скарги особою, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру. У такому випадку апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник такої особи.

Однак Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Статтею 10 КПК визначено, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками. У випадку і порядку, передбачених цим кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Згідно з положенням ст.3 КПК особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є одним з учасників судового провадження.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру розглядається в особливому порядку, передбаченому в гл.39 чинного кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.506 КПК особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Стаття 516 КПК визначає, що ухвала суду, постановлена в межах такого провадження, може бути оскаржена в порядку, встановленому КПК.

При цьому норми кримінального процесуального закону не обмежують громадянина в його процесуальних правах і не забороняють йому реалізовувати їх безпосередньо.

Крім того, право кожної особи на доступ до суду гарантовано п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що Особа 2 як особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому гл.39 КПК.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29.09.2016 у справі №5-246кс(15)16, а також з практикою ЄСПЛ, відображеною, зокрема, в рішеннях у справах «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», «Наталія Михайленко проти України», «Анатолій Руденко проти України».

За таких обставин суд апеляційної інстанції, повертаючи Особі 2 його апеляційну скаргу, діяв усупереч вимогам чинного кримінального процесуального закону та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду — скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, п.4 §3 розд.4 закону №2147-VIII від 3.10.2017, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17.05.2013 щодо Особи 2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.