Про удавані правочини
Подаючи позов, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На цьому наголосив Верховний Суд у постанові №521/6687/17 від 04.10.2018.
Жінці знадобились кошти і вона звернулась по допомогу до приватних осіб. Ті зголосились надати їй необхідну суму, однак висунули вимогу гарантувати її повернення. В якості гарантії були оформлені 2 договори купівлі-продажу 2 частин жилого будинку, за якими боржниця уступала право власності на майно своєму позикодавцю. Паралельно була укладена інша домовленість про те, що зі сплином 6 місяців та повернення боргу, право власності знову буде переоформлене на позичальницю. Однак, коли півроку минули божниця зрозуміла, що будинок їй не повертатимуть.
Аби не втратити власність, позичальниця звернулась до суду із вимогою визнати договори удаваними (недійсними) і такими, що укладені з метою приховати інший договір, а саме договір застави у забезпечення договору позики.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили у задоволенні позову, пославшись на відсутність доказів, які б підтверджували історію з договорами.
Звертаючись до касаційної інстанції, позичальниця зазначила, що планувала подати такі докази безпосередньо у засіданні, проте не змогла бути присутньою, а суд першої інстанції не відклав засідання і розглянув справу за наявними матеріалами.
У постанові ВС, пославшись на практику Європейського суду з прав людини, вказав що подаючи позов, сторони мають належно обґрунтувати свої вимоги.